12 жовтня 2020 року справа № 340/1946/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - військова частина) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з заявою до військової частини про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати при звільненні: грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій (далі - компенсація) за період з 2016 року по 2017 рік; індексації грошового забезпечення за період з 28 грудня 2015 року по 31 грудня 2017 року; середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 грудня 2017 року по дату повного розрахунку або на час ухвалення рішення суду.
Водночас, просив суд зобов'язати військову частину виплатити кошти.
У позові зазначив, що при звільненні зі служби військова частина не виплатила компенсацію.
Разом з тим військова частина за наявності правових підстав, які почали існувати до згаданого періоду, не індексувала грошове забезпечення.
Також не виплатила середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Військова частина не подала відзив на позов, хоча про розгляд справи двічі повідомлена належним чином (а.с.63, 68).
Ухвалою суду від 17 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.58-59).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, наказом військової частини військової частини-польова пошта НОМЕР_2 від 28 грудня 2015 року №64 ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця-зенітника (а.с.14).
01 січня 2016 року позивач та Міністерство оборони України в особі військової частини-польова пошта НОМЕР_2 уклали контракт про проходження військової служби (а.с.12-13).
З 01 липня 2017 року військова частина-польова пошта НОМЕР_2 перейменована у військову частину НОМЕР_1 (а.с.17).
Наказом військової частини від 30 грудня 2017 року №330 позивача звільнено з військової служби з наступного дня (а.с.16).
Наказ про звільнення не містить інформації про виплату компенсації.
Під час проходження військової служби з 28 грудня 2015 по 31 грудня 2017 року жодного разу не надавалась відпустка як учаснику бойових дій (а.с.18).
Позивач брав безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.17).
ОСОБА_1 отримав посвідчення учасника бойових дій 16 березня 2016 року (а.с.11).
Звільняючи ОСОБА_1 з військової служби, відповідач не виплатив компенсацію (а.с.18).
За період проходження служби у військовій частині грошове забезпечення не індексувалось.
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, спір стосується питань проходження військової служби.
Отже, відноситься до компетенції адміністративного суду.
Позивач прагне отримати компенсацію і провести індексацію грошового забезпечення, які не виплатили і не провели до та при звільненні.
Військовослужбовець отримує грошове забезпечення, яке за своєю суттю є різновидом заробітної плати (плата за роботу).
Приписами частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) встановлено, що до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, грошова компенсація за дні невикористаної відпустки і індексація грошового забезпечення відносяться до одноразового виду грошового забезпечення.
Закон не встановлює строку звернення до суду щодо виплати компенсації і індексації грошового забезпечення, які відносяться до структури грошового забезпечення.
За таких обставин суд звертається до норм трудового законодавства.
Приписами частини 2 статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тому, не поширюється строк звернення до суду щодо вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію і індексацію грошового забезпечення.
Приписами частини 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
06 червня 2015 року набрали чинності зміни до Закону України «Про відпустки» (далі - Закон 2).
Закон 2 доповнено статтею 16-2 такого змісту: «Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».
Отже, у позивача виникло право на отримання такої відпустки з 16 березня 2016 року.
Приписами абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону встановлено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Таким чином, звільняючись з військової служби, у ОСОБА_1 виникло право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової щорічної відпустки, яка надається учаснику бойових дій.
Наявність права не ставиться в залежність з оголошенням в країні особливого періоду, а лише обумовлено сукупністю підстав: звільнення з військової служби і невикористання додаткової щорічної відпустки.
Такий правовий висновок поділяє і Верховний Суд у рішенні від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправну бездіяльність військової частини щодо виплати компенсації.
Отже, позов в частині зобов'язання військової частини нарахувати та виплатити компенсацію належить задовільнити.
Щодо зобов'язання нарахувати та виплатити індексації грошового зобов'язання, то суд зазначає наступне.
Так, адміністративний спір у даному випадку - спір між людиною і державою, яку представляє військова частина.
Якщо держава не виконала перед людиною обов'язку, то винним є орган, який її представляв у спірних правовідносинах.
Спірні правовідносини врегульовані приписами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон 3).
Приписами частини 1 статті 2 Закону 3 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
Ними є і оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, грошове забезпечення військовослужбовця належить індексувати.
Приписами частини 1 статті 4 Закону 3 встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Аналіз цієї норми права вказує, що доходи за наявності підстави індексуються в обов'язковому порядку.
Такий висновок суду узгоджується і змістом преамбули Закону 3.
У ній зазначено, що Закон 3 визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Приписами частини 2 статті 5 Закону 3 встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Отже, джерелом фінансування витрат на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовця є кошти Державного бюджету України.
Приписами частини 6 статті 5 Закону 3 передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відсутність коштів на виплату індексації, обов'язок сплати якої слідує з аналізу Конституції України, що законодавець визнав у преамбулі Закону, не може слугувати підставою відмови держави від виконання взятих на себе зобов'язань.
У такому разі у держави існує борг перед людиною, який вона зобов'язана сплатити якнайшвидше.
Такий висновок, суд вбачає з аналізу такого конституційного принципу як верховенство права.
Ним пронизана уся Конституція України.
Його ж зміст розкрито у приписах частини 1 статті 6 КАС України.
Цієї нормою права встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідач не надав відзиву на позов і не пояснив, чому не проводив індексацію грошового забезпечення.
Тому, суд вважає, що військова частина визнала позов.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не нараховуючи і не виплачуючи позивачу індексації грошового забезпечення.
Отже, позов в частині зобов'язання військової частини нарахувати та виплатити індексацію грошового зобов'язання належить задовільнити.
Щодо зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, то суд зазначає наступне.
Так, ОСОБА_1 просить стягнути середній заробіток у спорі, який пов'язаний з проходженням і звільненням з публічної служби.
Приписами частини 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позивачу компенсацію і індексацію грошового забезпечення не виплатили.
Рішенням Конституційного Суду України №1-5/2012 від 22 лютого 2012 року встановлено правило обчислення строку звернення до суду у справах про стягнення заробітку.
Правовий висновок Конституційного Суду України.
«В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався».
Отже, у спорах щодо стягнення середнього заробітку у правовідносинах публічної служби місячний строк звернення до суду треба обчислювати з дня фактичного розрахунку.
Тому, строк звернення до суду не розпочав перебіг, оскільки компенсація і індексація грошового забезпечення не виплачені.
Таким чином, позивач не пропустив строку звернення до суду в цій частині вимог.
Суть спору полягає у тому, що позивач просить стягнути середній заробіток.
Спірні правовідносини регулюються приписами статей 116 і 117 КЗпП України, оскільки законодавство про проходження військової служби не передбачає жодної гарантії захисту конституційного права на оплату праці.
Так, приписами частини 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Отже, військова частина розрахувалася з позивачем при звільненні не в повному обсязі.
Несвоєчасна виплата компенсації обумовлена бездіяльністю відповідача.
Її причини не впливають на вирішення позову про стягнення середнього заробітку.
Строк затримки розрахунку при звільненні становить з 01 січня 2018 року.
Приписами частини 1 статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, у разі несвоєчасної виплати працівникові нарахованих коштів (не існує спору щодо суми) працедавець, сплачуючи заборгованість, має виплатити і заробіток.
Приписами частини 2 статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, якщо існує спір щодо суми заборгованості (у тому числі щодо її існування) і позов задоволено судом у повному обсязі, то працедавець має сплатити заробіток, а якщо позов задоволено частково, то питання про сплату заробітку вирішує суд.
Оскільки суд задовільнив позов про зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію і індексацію грошового забезпечення у повному обсязі, то у військової частини виник обов'язок виплатити середній заробіток за період з 01 січня 2018 року по день фактичного розрахунку.
Рішення суду про стягнення компенсації і індексації грошового забезпечення не є перешкодою у застосуванні приписів статті 117 КЗпП України, про що зроблено правовий висновок Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.
З цим висновком погоджується і суд.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позов і в цій частині вимог належить задовільнити.
Отже, загалом позов належить задовільнити у повному обсязі.
Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, мова йде про кошти, які працедавець має виплатити працівнику за виконану роботу під час трудових відносин.
Такі кошти є джерелом існування людини, що і зобов'язало законодавця допустити до негайного виконання рішення суду стосовно їх стягнення.
Середній заробіток не відноситься до таких коштів.
За своєю природою є мірою покарання працедавця за недотримання обов'язків і сплачується на користь працівника.
Такий правовий висновок поділяє і Велика Палата Верховного Суду (постанова від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16).
Обов'язок його сплати виникає після припинення трудових відносин.
Тому, відсутні підстави допускати до негайного виконання рішення суду щодо зобов'язання виплатити середній заробіток за один місяць.
Сторони не понесли судових витрат.
Позивач не заявив про понесення витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки, яка надається учаснику бойових дій, за період проходження військової служби з 16 березня 2016 року по 31 грудня 2017 року, враховуючи грошове забезпечення станом на день звільнення з військової служби (31 грудня 2017 року).
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної відпустки, яка надається учаснику бойових дій, за період проходження військової служби з 16 березня 2016 року по 31 грудня 2017 року, враховуючи грошове забезпечення станом на день звільнення з військової служби (31 грудня 2017 року).
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України стосовно проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28 грудня 2015 року по 31 грудня 2017 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28 грудня 2015 року по 31 грудня 2017 року.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (з 01 січня 2018 року по день фактичного розрахунку).
Зобов'язати військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (з 01 січня 2018 року по день фактичного розрахунку).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей