12 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3125/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Притули К.М.,
за участю секретаря: Потєхіної І.В.
представник позивач: Клюкіна С.М.
представника відповідачів: Литвиненко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення №0153632-5308-1118 від 04.05.2020, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 253409,60 грн. за 2019 рік.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управлінням Державної податкової служби України у Кіровоградській області прийнято спірне податкове повідомлення - рішення, згідно якого визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості». Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки він є особою, яка займається та володіє на праві власності комплексом нежитлових будівель, які використовує для ведення переробної промисловості, а отже на неї розповсюджується дія положень пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, який передбачає, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВГД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.1-2).
02.03.2020 (вх. № 17309/20) представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно програми АІС «Податковий блок» в реєстрі платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки громадянин ОСОБА_1 є власником типу об'єкта майна - інше, доповнення до типу - нежитлова будівля, загальною площею 4048,4 кв.м.. що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Даний об'єкт зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 23.06.2017 за № 283965835249 .
Так, Петрівською селищною радою рішенням № 10041/7 від 22.06.2019 прийнято ставки податку на нерухоме майно, відмінне віл земельної ділянки для фізичних осіб на 2019 рік. Громадянином ОСОБА_1 письмова заява до контролюючого органу за місцем проживання для проведеним звірки даних щодо об'єкту нежитлового приміщення, права користування пільгою із сплати податку відповідно до плі.266.7.3 н.266.7 ст.266 ІІКУ не надходила.
Відповідач зазначив, що згідно абзацу «є» п.п. 266.2.2. п. 266. ст. 266 ІІКУ не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, а не громадян та фізичних осіб - підприємців. Отже, ОСОБА_1 правомірно нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 253409,60 грн. (податкове повідомлення -рішення № 153632-5308-1118 від 04.05.2020).
10.09.2020 (вх.№ 18073/20) до суду надано відповідь на відзив, в ОСОБА_1 є власником даного об'єкту та використовує даний об'єкт саме для промислового виробництва, крім того, в даному приміщенні працює ТОВ «Оллвуд», яка займається аналогічною діяльністю, як зазначалося в позовній заяві, і керівником якої є ОСОБА_1 , нарахування йому податку на вказану нежитлову будівлю є протиправним.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені позовній заяві та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнала позовні вимоги в повному обсязі та просила відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Пунктом 265.1 ст. 265 та пунктом 10.1 статті 10 Податкового кодексу України (далі ПКУ) передбачено, що податок на майно, складовою якого є податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, специфіка якого полягає в тому, що такий податок встановлюють місцеві ради відповідно до вимог та в межах, визначених ПКУ.
Відповідно до пп. 12.4.3 п.12.4 ст. 12 ПКУ, до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належить до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їхніх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке має наслідком зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набуває чинності з початку бюджетного періоду.
Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1статті 261 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпункт "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.1статті 266 Податкового кодексу України (в редакції статті, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Системний аналіз підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту "є". Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).
Як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_1 є власником комплексу нежитлових будівель, зокрема: цех № 2 розпилювання пиломатеріалів, трьох прибудов (цех №1 розпилювання пиломатеріалів), склад пиломатеріалів, цех сушіння пиломатеріалів, цех столярний, цех обробки пиломатеріалів, вагова, склад пиломатеріалів, прибудови (склад пиломатеріалів, лінія виробництва палевних брикетів, адміністративна будівля, гайків, пожежного резервуара, воріт, навісу, туалету та огорожі, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 4048,4 кв.м., що також підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 23).
Право власності виникло в ОСОБА_1 на підставі договору дарування НМА342605від 27 лютого 2017 року (а.с.24).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є особою, що здійснює переробну діяльність, а саме - являється засновником та керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Оллвуд», яке відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зареєстровано та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Види діяльності ТОВ: 01.50 Змішане сільське господарство; 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 16.21 Виробництво фанери, дерев'яних плит і панелей, шпону; 16.22 Виробництво щитового паркету; 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.24 Виробництво дерев'яної тари; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічними виробами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснюється сільськогосподарська, переробна діяльність, а також лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві. Позивач є власником об'єкт, що став об'єктом оподаткування та використовує даний об'єкт саме для промислового виробництва, крім того, в даному приміщенні працює ТОВ «Оллвуд», яка займається аналогічною діяльністю керівником якої є ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.
Суд зазначає, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Отже, такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Суд зазначає, що враховуючи те, що докази того, що нерухоме майно за яке нараховано податок перебуває у користування інших осіб, в матеріалах справи відсутні, позивач ОСОБА_1 особисто здійснює діяльність згідно отриманих свідоцтв. Позивач не використовував належні йому на праві власності об'єкти нерухомості у будь-якій іншій діяльності, більш того, вказана нерухомість пристосована саме для здійснення діяльності, пов'язаної з лісівництвом та переробкою деревини. Відтак, нерухомість за адресою: АДРЕСА_3 не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту «ж» та «є» підпункту 266.2.2, пункту 266.2 статі і 266 ПК України, а тому повідомлення - рішення №0153632-5308-1118 від 04.05.2020, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 253409,60 грн. за 2019 рік, підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) до Головного Управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606, 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення №0153632-5308-1118 від 04.05.2020, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 253409,60 грн. за 2019 рік.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. Притула