Справа № 183/5108/20
№ 1-кп/183/1527/20
12 жовтня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 42019040010000305 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Мілове Міловського району Луганської, громадянина України, неодруженого, із середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, на посаді водія-електрика мінометної батареї механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
26 липня 2019 року наказом № 439 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду водія-електрика мінометної батареї механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Так, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем та, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, будучи зобов'язаним суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку, свято і непорушно додержуватися Конституції України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, 24 жовтня 2019 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_2 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
08 листопада 2019 року, солдат ОСОБА_5 самостійно прибув до військової частини НОМЕР_2 та приступив до виконання своїх службових зв'язків, внаслідок чого, кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, 24 жовтня 2019 року солдат ОСОБА_5 умисно самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 08 листопада 2019 року.
Своїми діями солдат ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини без поважних причин вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 09.09.2020 року між прокурором військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 яку просив затвердити судом та призначити узгоджене між прокурором та обвинуваченим покарання за ч. 4 ст. 407 КК України із застосуванням положень ст.69 КК України з призначенням іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 407 КК України - у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 5100,00 (п'ять тисяч сто) гривень. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди, встановлені ст. 473 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 висловився про затвердження угоди і призначення йому узгодженого покарання. При цьому останній визнав себе винним, повністю визнав обставини, зазначені прокурором в обвинувальному акті. А також зазначив, що угоду було укладено добровільно. Щиро розкаюється у вчиненому, шкодує, що вчинив злочин.
Захисник ОСОБА_4 не заперечував проти затвердження судом угоди про визнання винуватості, і призначення узгодженого сторонами покарання.
В обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні з'ясовані всі питання, визначені ст. 474 КПК України та роз'яснені наслідки укладення та невиконання угоди, відповідно до ст. ст. 473, 476 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, угода відповідає вимогам КПК України та закону.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення встановленою та доведеною, його дії підлягають правовій кваліфікації за ч. 4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
Тому, з урахуванням вищевикладеного, при призначенні покарання суд враховує, що злочин, вчинений ОСОБА_5 є тяжким, однак обвинувачений, раніше не судимий, безпосередньо приймав участь в зоні проведення АТО на території Донецької та Луганської областей по захисту незалежності й територіальної цілісності України, наразі проходить військову службу в лавах Збройних сил України, за місцем служби характеризується позитивно. Крім того, обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а тому суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджену між сторонами міру покарання за ч. 4 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, обставинам, що пом'якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.
Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді штрафу буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374, 474 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 09 вересня 2020 року між прокурором військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 5100,00 (п'ять тисяч сто) гривень.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1