Справа № 204/5520/20
Провадження № 2-о/204/78/20
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
12 жовтня 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мащук В.Ю.,
при секретарі Голушко В.В.,
за участю заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -
У серпні 2020 року заявниця звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 14 січня 1970 року за реєстром № 2-202.
В обґрунтування заяви вказала, що вона звернулась до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради для реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме на частину житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, 04 грудня 2019 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №50025017. Зі змісту рішення вбачається, що підставою відмови у державній реєстрації права власності, зокрема, є те, що у свідоцтві про право на спадщину за законом, видане Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 14 січня 1970 року за реєстром №2-202, зазначено що право власності на 9/50 частин спадкового майна у порядку спадкування перейшло до ОСОБА_2 , натомість із заявою про державну реєстрацію прав звернулась ОСОБА_1 .
Після цього, заявниця звернулась до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про виправлення помилки у свідоцтві про право на спадщину за законом за реєстром №2-202 від 14 січня 1970 року. Відповідно до відповіді №2043/01-16 від 05 серпня 2020 року, виправлення є неможливим з огляду на те, що державний нотаріус, який вчиняв нотаріальну дію, ОСОБА_3 , в органах нотаріату не працює.
Таким чином, у зв'язку з тим, що у свідоцтві про право на спадщину за реєстром №2-202 від 14 січня 1970 року, зазначено прізвище заявниці, як « ОСОБА_4 », а насправді вона іменується « ОСОБА_5 », вона не має можливості здійснити державну реєстрацію права власності на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки заявниця не має іншої можливості встановити факт належності правовстановлюючого документу, а від встановлення даного факту залежить виникнення та реалізація особистих майнових прав на житловий будинок, заявниця змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
В судовому засіданні заявниця підтримала заяву в повному обсязі, просила суд її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в заяві.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, вислухавши в судовому засіданні пояснення заявниці, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що, прізвище, ім'я та по батькові заявниці, згідно паспорту громадянина України, картки фізичної особи платника податків - ОСОБА_1 (арк.с.5,6).
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 записано, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено актовий запис за № 19 (арк.с.11).
14 січня 1970 року нотаріусом третьої державної нотаріальної контори Миргородською Н.Ф. видано свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям померлого ОСОБА_6 - сину ОСОБА_7 , та дочці ОСОБА_2 , в рівних частинах кожному. До складу спадкового майна входить: 54/150 частин жилого дерев'яного, обкладеного кирпичем будинку А - 1 загальною площею 80 кв.м. з господарчими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 (арк.с.7).
Відповідно до рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 50025017 від 04 грудня 2019 року, відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 , за суб'єктом ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 28.11.2019 року, яку подала ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 , та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, встановлено, що подані документи не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок було подано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 14.01.1970 року за реєстровим № 2-202, зі змісту якого вбачається, що право власності на 9/50 частин спадкового майна у порядку спадкування перейшло до ОСОБА_2 , натомість із заявою про державну реєстрацію прав звернулась ОСОБА_1 . Також за результатом розгляду свідоцтва про право на спадщину, вбачається, що державній реєстрації підлягає право власності на житловий будинок « АДРЕСА_2 », натомість заяву про державну реєстрацію прав було подано для державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , попереднім найменуванням якої було «вулиця Братів Міллер». Слід зазначити, що разом із заявою про державну реєстрацію прав до розгляду державного реєстратора був наданий технічний паспорт, виготовлений станом на 13.06.1980 року Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації за результатом технічної інвентаризації житлового будинку АДРЕСА_2 . Згідно даних словника адміністративно-територіального устрою України Державногореєстру речових прав у місті Дніпропетровську відсутня вулиця « ОСОБА_8 ». Отже надані документи не дають змоги встановити правові підстави для набуття речових прав ОСОБА_1 на частку житлового будинку АДРЕСА_1 (арк.с.9-10).
Відповідно до відповіді Третьої дніпровської державної нотаріальної контори від 05 серпня 2020 року № 2043/01 - 16 щодо виправлення помилки, роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 14 січня 1970 року державним нотаріусом Миргородською Н.Ф. та паспорт, який виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 23.04.2001 року, значно пізніше видачі свідоцтва про право на спадщину, тому говорити про помилки недоцільно. Крім того, згідно п. 6.13 Правил ведення нотаріального діловодства, виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, державний нотаріус Миргородська Н.Ф. в органах нотаріату не працює. Заявниці рекомендовано звернутися до суду (арк.с.8).
Таким чином, на підставі досліджених судом письмових доказів, встановлено, що під час видачі 14 січня 1970 року нотаріусом третьої державної нотаріальної контори Миргородською Н.Ф. свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого ОСОБА_6 - сину ОСОБА_7 , та дочці ОСОБА_2 , в рівних частинах кожному, помилково зазначено прізвище спадкоємця - ОСОБА_2 , замість вірного ОСОБА_1 .
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Факт належності заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право на спадщину, виданого 14 січня 1970 року нотаріусом третьої державної нотаріальної контори Миргородською Н.Ф., доводиться: паспортом громадянина України серія НОМЕР_2 , виданим Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера, свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , де прізвище, ім'я, по батькові заявниці зазначено як « ОСОБА_1 ».
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 14 січня 1970 року за реєстром № 2-202 належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки від встановлення факту, який заявниця просить встановити у заяві, залежить виникнення у неї можливості розпоряджатися належним майном, суд приходить до висновку, що вимоги заявниці про встановлення факту належності правовстановлюючого документу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.19, 76-81, 263-265, 293-294, 315-319 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, 23 квітня 2001 року) належить свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 14 січня 1970 року за реєстром № 2-202.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Ю. Мащук