ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" жовтня 2020 р. справа № 300/1972/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними щодо не направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріалів для призначення пенсії за вислугу років та зобов'язання подати такі документи для призначення даного виду пенсії, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 10.08.2020 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі по тексту також - відповідач, МВС України) про визнання дій неправомірними щодо не направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріалів для призначення пенсії за вислугу років та зобов'язання подати такі документи для призначення даного виду пенсії.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно в порушення приписів пункту "а" абзацу 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пункту 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 за №3-1, пункту 1 Розділу ІІІ Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та з інших соціальних питань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.09.2018 за №760, наказу Міністерства внутрішніх справ України №129 від 25.02.2019, відмовлено у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріалів для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з мотивів відсутністю у нього вислуги років, оскільки стаття 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачає зарахування вимушеного прогулу до стажу роботи. За доводами позивача, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі №809/4378/15 останнього з 06 листопада 2015 року поновлено на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції підпорядкованої Управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області. В подальшому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі №809/881/18 позивача знову поновлено на зазначеній посаді з 04.05.2018, оскільки такий був незаконно звільнений 04.05.2018 наказом голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області №3 о/с. Як відмітив позивач, коментовані судові рішення виконувались шляхом внесення відповідних записів до трудової книжки та виданням наказів про поновлення на роботі, як це передбачено статтею 65 Закону України "Про виконавче провадження". Виходячи із вказаного, на переконання ОСОБА_1 , у нього наявний безперервний стаж роботи у органах внутрішніх справ, а також необхідний стаж 24 календарних роки для призначення пенсії за вислугою років. Стосовно сплати за період поновлення на посаді із дня звільнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивач вказав на обов'язок боржника, у разі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за судовими рішеннями, перерахувати такий внесок за всі роки. З наведених підстав ОСОБА_1 вважає, що у відповідача наявні всі правові підстави для підготовки і направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріалів для призначення йому пенсії за вислугу років. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 14.08.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.21-22).
На виконання вимог ухвали суду від 14.08.2020, відповідачем направлено витребувані судом докази, які надійшли на адресу суду 08.09.2020 (а.с.39-44).
Також відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву №12/6-1723 від 03.09.2020, який надійшов на адресу суду із відповідними доказами 08.09.2020 (а.с.26-32, 33-38). Свої заперечення обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, остання посада - старший інспектор з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції підпорядкованої Управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області. Згідно наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 06.11.2015 за №591 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 64 "г" (скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Як відмітив відповідач, на момент ухвалення Івано-Франківським окружним адміністративним судом постанови від 06.04.2016 у справі №809/4378/15, поновити позивача на службу в органи внутрішніх справ не було законодавчих підстав. З урахуванням приписів Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" усі працівники міліції (особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ) 6 листопада 2015 року були звільнені з органів внутрішніх справ. Згідно наказу МВС України від 06.11.2015 за №1388 "Про організаційно-штатні питання" всі штати територіальних органів МВС України, в тому числі Управління МВС України в Івано-Франківській області, з 07.11.2015 ліквідовано. У зв'язку з цим, служба в органах внутрішніх справ може бути зарахована до вислуги років для призначення пенсії лише до 07.11.2015, оскільки згідно Закону України "Про міліцію" та Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про "Національну поліцію" служба в органах внутрішніх справ осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ мала місце лише до 07.11.2015. А тому, зарахування до вислуги років служби в органах внутрішніх справ з 07.11.2015 за жодних обставин законодавством не передбачено. Разом з цим, відповідач стверджує, що на виконання рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 та 04.09.2018 ОСОБА_1 було поновлено на посаді в органі, який з 07.11.2015 уже не забезпечував виконання завдань та функцій міліції згідно Закону України "Про міліцію". При цьому, відповідач звернув увагу на те, що жодне із вказаних рішень не зобов'язує Управління МВС в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років службу в органах внутрішніх справ з 07.11.2015 по 27.08.2019. Додатково відповідач відзначив, що вислуга років для призначення пенсії та страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби (служби в органах внутрішніх справ) та про сплачені щомісячно суми страхових внесків. Втім, за період з 07.11.2015 по 27.08.2019 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у встановленому порядку щомісячно не сплачувався. Поновлення позивача на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод роти ДПС ДАІ підпорядкованої Управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області, з 07.11.2015 по 27.08.2019, на переконання відповідача, не є підставою для зарахування позивачу вказаного періоду до вислуги років служби в органах внутрішніх справ для призначення пенсії. Відтак, на момент звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (06.11.2015) вислуга років ОСОБА_1 в календарному обчисленні складала лише 20 років 02 місяці 20 днів, що є недостатнім для складання та направлення подання стосовно позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для призначення йому пенсії, уповноважений структурний підрозділ МВС документи повернув до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" з відповідним обґрунтуванням. З наведених підстав просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач, в свою чергу 15.09.2020 подав суду, через канцелярію, відповідь на відзив (а.с.45), в якому, поряд з іншим, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі 359/10023/16-ц зазначив, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. Тобто сума, призначена судом як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшується на суму податків і зборів. Отже, Ліквідаційною комісією УМВС в Івано-Франківській області (яка підпорядкована відповідачу) у разі виконання судових рішень щодо оплати вимушеного прогулу повинна сплатити податки і збори із суми середнього заробітку позивача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви і відзиву на позов, відповіді на відзив, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 з 16.08.1995 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 06.11.2015 за №591 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про національну поліцію" за підпунктом "г" пункту 64 (скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 за №114.
Такі обставини підтверджуються записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, письмовими поясненнями відповідача, наданими на виконання вимог ухвали суду від 14.08.2020 та зазначеними у відзиві на позовну заяву (а.с.8-9, 27, 41).
Такі обставини сторонами не заперечуються.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі №809/4378/15 (http://reestr.court.gov.ua/Review/57203965), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/61162328), наказ УМВС України в Івано-Франківській області №591 о/с від 06.11.2015 по особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано, позивача поновлено на займаній посаді з 06.11.2015. Стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 989,28 гривень. У задоволенні позову в частині позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про поновлення на посаді в цій установі, відмовлено.
В подальшому, згідно пояснень позивача, наведених у позовній заяві, 04.05.2018 наказом голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №3о/с його повторно звільнено з органів внутрішніх справ за підпунктом "г" пункту 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, на підставі пунктів 10 та 11 розділу ХI Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.2).
Не погодившись з правомірністю свого звільнення, ОСОБА_1 заново звернувся з позовом до суду про визнання протиправним та скасування наказу №3о/с від 04.05.2018 в частині звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі №809/881/18 (http://reestr.court.gov.ua/Review/76415159), залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78853244), позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №3о/с від 04.05.2018 в частині звільнення позивача із посади старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод, роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої Управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області. Поновлено ОСОБА_1 на вказаній посаді з 04.05.2018. Стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Івано-Франківській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12 625,13 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 27.08.2019 за №3о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі підпункту "ж" (за власним бажанням) пункту 64 постанови Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 за №114 "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" (а.с.6).
Згідно довідки про стаж роботи в органах внутрішніх справ від 08.10.2019 за №12/3625/108/12-2019, виданої Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення становить у календарному обчисленні 24 роки 00 місяців 11 днів, страховий стаж - 20 років 02 місяці 20 днів (а.с.7).
Зміст такої довідки відповідач у справі в частині загального стажу роботи в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні, не заперечує.
Вказані обставини підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , зокрема (а.с.8-9), вчиненими на виконання вище коментованих рішень суду, а саме: "06.11.2015 звільнений з органів внутрішніх справ (запис №2)"; "06.11.2015 пункт запису трудової книжки №2 вважати недійсним (запис №4)"; "04.05.2018 звільнений з органів внутрішніх справ (запис №5)"; "12.12.2018 пункт запису трудової книжки №5 вважати недійсним (запис №6"); "27.08.2019 звільнений з органів внутрішніх справ (запис №7)".
Позивач після звільнення 24.10.2019 звернувся до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області" із заявою про призначення пенсії та надав перелік документів, які дають підстави для її призначення (а.с.9).
Втім, згідно пояснень позивача Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області" відмовила у направленні документів ОСОБА_1 для призначення пенсії до МВС України. У зв'язку з вказаним, позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вимогою (позовом) зобов'язати таку Державну установу подати до уповноваженого структурного підрозділу МВС України матеріали для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.1).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 у справі №300/553/20, яке 07.08.2020 набрало законної сили (http://reestr.court.gov.ua/Review/89009318), визнано неправомірними дії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області" щодо не подання до уповноваженого структурного підрозділу МВС України матеріалів для призначення пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано відповідача по справі №300/553/20 подати такі матеріали до уповноваженого структурного підрозділу МВС України для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання вказаного рішення суду від 30.04.2020 Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області" направила матеріали для призначення ОСОБА_1 пенсії до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, оскільки, як пояснив позивач, відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України №129 від 25.02.2019, у Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсії є Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України.
Однак, відповідач листом №24773/22-2020 від 28.07.2020 відмовив позивачу у призначенні пенсії, мотивуючи відсутністю вислуги років у позивача та тим, що стаття 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачає зарахування вимушеного прогулу до стажу роботи (а.с.10-13).
Вважаючи вказану відмову Міністерства внутрішніх справ України протиправною і такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом про зобов'язання відповідача подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріали для призначення пенсії за вислугу років.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина 1 статті 46 Конституції України).
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно приписів частини 1 статті 1 Закону №2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до положень пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
Відповідно до пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 за №3-1 (надалі по тексту також - Порядок №3-1) заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262-XII, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі по тексту також - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України Державної інспекції техногенної безпеки України (надалі по тексту також - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (надалі по тексту також - уповноважені структурні підрозділи).
Згідно вимог пункту 12 Порядку №3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Абзацом 4 пункту 3 Розділу І Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та з інших соціальних питань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.09.2018 за №760 (далі по тексту також - Інструкція №760) установлено, що уповноваженими структурними підрозділами є - визначені МВС, ЦОВВ та Національною гвардією України структурні підрозділи, на які покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів.
Розділом ІІ Інструкції №760 визначено повноваження уповноважених структурних підрозділів.
Так, уповноважені структурні підрозділи, серед іншого: 1) організують роботу з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства; 2) розглядають листи та звернення із питань оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій, для отримання пільг, а також здійснюють прийом громадян, які звертаються з цих питань; 3) приймають від підрозділів персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерських підрозділів) документи, передбачені Порядком та цією Інструкцією для призначення (перерахунку) пенсій; 4) готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій; 5) формують облікові справи та зберігають їх згідно з порядковими номерами, присвоєними в книзі обліку документів для призначення пенсій (додаток 1).
За приписами пункту 1 Розділу ІІІ Інструкції №760 уповноважені структурні підрозділи:
1) приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону, заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком.
Не пізніше наступного робочого дня інформують письмово в довільній формі підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) про необхідність оформлення та подання уповноваженому структурному підрозділу документів для призначення (перерахунку) пенсії;
2) здійснюють перевірку обчислення вислуги років (страхового стажу) для призначення пенсії;
3) здійснюють перевірку поданих для призначення пенсії документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та інших документів;
4) у разі якщо до заяви про призначення пенсії не додано необхідних для цього документів, витребовують їх від відповідного підрозділу персоналу (кадрового забезпечення) та підрозділу фінансового забезпечення (бухгалтерського підрозділу).
Витребовувати документи, подання яких не передбачено Порядком, забороняється;
5) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформлюють особі, якій оформлюється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи;
6) долучають до облікової справи особи отриману від органів, що призначають пенсії, розписку-повідомлення.
Підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України, як свідчить зміст пункту 3 Розділу ІІІ Інструкції №760, обчислюють вислугу років та за потреби страховий стаж особи, яка набула право на пенсію, оформлюють розрахунок вислуги років для призначення пенсії (надалі по тексту також - розрахунок вислуги років).
Так, відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України №129 від 25.02.2019, в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсії є Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно Положення про Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України, затверджений Наказом МВС України від 14.12.2015 за №1570 (надалі по тексту також - Положення №1570), Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України є самостійним структурним підрозділом апарату Міністерства внутрішніх справ (надалі по тексту також - Міністерство, МВС).
Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності (надалі по тексту також - Департамент, ДПООНД) - підрозділ, який забезпечує, координує та контролює роботу з питань управління персоналом в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і підприємствах, що належать до сфери управління МВС
За приписами підпункту 8 пункту 3 Положення №1570 основними завданнями Департаменту, серед іншого, є загальне методичне керівництво роботою з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг колишніми працівниками міліції, службовцями апарату МВС, територіальних закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, звільненим зі служби, роботи, та членами їх сімей.
Як визначено в підпунктах 14, 39, 40, 42, 44 Положення №1570 Департамент відповідно до покладених на нього завдань:
- здійснює розгляд звернень громадян, підприємств, установ та організацій, посадових осіб, запитів та звернень народних депутатів, запитів на інформацію з питань управління та роботи з персоналом, пенсійного забезпечення, соціального захисту та організації освітньої та наукової діяльності, які належать до компетенції Департаменту;
- організовує та координує роботу в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і на підприємствах, що належать до сфери управління МВС, з оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та отримання пільг колишніми працівниками міліції, службовцями, звільненими зі служби, роботи у зв'язку з виходом на пенсію, та членами їх сімей;
- оформляє та подає до територіальних органів Пенсійного фонду України документи для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" службовцям апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС;
- взаємодіє з органами державної влади з питань соціального захисту та пенсійного забезпечення колишніх працівників міліції, службовців апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, звільнених зі служби, роботи, та членів їх сімей;
- веде облік осіб, із числа колишніх працівників міліції, службовців апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, звільнених зі служби, роботи, та членів їх сімей, а також ветеранів органів внутрішніх справ, яким призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Така обставина щодо змісту повноважень МВС України у спірних правовідносинах не заперечується ані позивачем, ані відповідачем (а.с.4, 10-13).
Виходячи з послідовного аналізу наведених норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що обчислення вислуги років для призначення пенсії, оформлення розрахунку вислуги років належить саме до компетенції відповідача через уповноваженого структурного підрозділу, яким у даному випадку являється Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України. Подання про призначення пенсії подається до Пенсійного фонду при наявності у особи відповідної кількості вислуги років, необхідної для призначення пенсії.
Як свідчать обставини справи, єдиною підставою для відмови у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріалів для призначення пенсії позивача за вислугу років, відповідач зазначає відсутність у ОСОБА_1 на день звільнення зі служби вислуги років, так як стаття 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачає зарахування вимушеного прогулу до стажу роботи. Додатково відповідач стверджує про відсутність сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 07.11.2015 по 27.08.2019.
Втім, суд не може погодитися з такими доводами відповідача, вважає їх безпідставними та не обґрунтованими, виходячи із наступного.
Так, статтею 17 Закону №2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії, серед яких, служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" частини 1 статті 17 Закону №2262-ХІІ).
За змістом статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 за №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (надалі по тексту також - Постанова №393).
Для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду (абзац 3 пункту 1 Постанови №393).
Відповідно до пункту 7 Постанови №393 пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Разом з цим суд зауважує, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Моментом, з якого незаконно звільненого працівника необхідно вважати поновленим на роботі рішенням суду визначено день видання наказу про звільнення, а не день винесення судом рішення. Тобто, весь час вимушеного прогулу зараховується до трудового стажу і за весь цей час на користь працівника стягується грошове забезпечення.
З урахування встановленої постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі №809/4378/15 протиправності наказу Управління МВС України в Івано-Франківській області від 06.11.2015 №591 о/с про звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року, а також встановленої рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі №809/881/18 протиправності наказу голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Івано-Франківській області від 04.05.2018 за №3о/с про звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ з 04 вересня 2018 року, та як наслідок їх скасування, ОСОБА_1 вважається таким, що знаходився у вимушеному прогулі, який фактично прирівнюється до проходження служби в органах внутрішніх справ.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 20.11.2019 у справі №200/1085/19-а (адміністративне провадження №К/9901/28174/19).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Таким чином, суд дійшов переконання про те, що спірний період часу трудового стажу позивача з 07 листопада 2015 року по 27 серпня 2019 року включно, підлягає зарахуванню відповідачем до вислуги років.
Поряд із вказаним, суд звертає увагу на те, що згідно довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 08.10.2019 за №12/3625/108/12-2019 про стаж роботи в ОВС, вислуга років ОСОБА_1 на час звільнення становить 24 роки 00 місяців 11 днів, страховий стаж - 20 років 02 місяці 20 днів (а.с.7).
Період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ, звільнення та поновлення на посаді, додатково підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 , вчиненими на виконання вище коментованих рішень суду.
Стосовно доводів відповідача щодо відсутності сплати єдиного внеску за період вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 27 серпня 2019 року, а отже відсутності підстав для зарахування спірного періоду до вислуги років для призначення пенсії, суд відзначає слідуюче.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі №809/4378/15, поряд з іншим, стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по 06.04.2016 у розмірі 989,28 гривень (http://reestr.court.gov.ua/Review/57203965).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі №809/881/18, поряд з іншим, стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.05.2018 по 04.09.2018 у розмірі 12 625,13 гривень (http://reestr.court.gov.ua/Review/76415159).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 у справі №0940/1649/18 стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.04.2016 по 27.02.2018 у розмірі 71 643,81 гривень (http://reestr.court.gov.ua/Review/77150180).
Усі коментовані рішення набрали законної сили.
Згідно пояснень позивача, рішення суду в цій частині, зокрема рішення суду від 10.10.2018 у справі №0940/1649/18, є невиконаними.
Як слідує із листа Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області №13-15/4224 від 24.12.2019, виконавчі листи Івано-Франківського окружного адміністративного суду, видані 15.11.2018 і 14.03.2019 по справі №0940/1649/18, повернуті позивачу без виконання, у зв'язку з відсутністю у боржника відкритих рахунків у Головному управлінні Казначейства (а.с.14).
В контексті вказаного спірного питання, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам позивача, суд зазначає.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 2 статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
При цьому, пунктом 2 і 3 частини 1 статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі або якій присуджено виплата заробітної плати.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 5 червня 2012 року №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, при винесенні судових рішень в частині стягнення з Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд визначив його розмір без утримання податків й інших обов'язкових платежів, оскільки справляння цих платежів є обов'язком боржника при виконанні судового рішення.
Проте коментовані рішення суду від 06.04.2016, від 04.09.2018 та від 10.10.2018 в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не були виконані боржником, а повернуті позивачу без виконання, у зв'язку з відсутністю у боржника відкритих рахунків у Головному управлінні Казначейства.
Таким чином, бездіяльність щодо невиконання судових рішень, які набрали законної сили, стала наслідком неутримання відповідних податків та відрахувань, в тому числі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню за рішеннями суду.
Суд також зазначає, що згідно положень частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Саме виконання цього конституційного обов'язку напряму передбачено з конституційними гарантіями права на соціальний захист, які полягають у тому, що громадяни мають право на соціальний захист, яке, зокрема, гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.
Разом з цим, слід відмітити, що згідно приписів частини 2 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464VI, для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.
Як пояснив ОСОБА_1 , станом на момент звернення до суду із вказаним позовом, виконуються заходи щодо примусового виконання вище коментованих судових рішень в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Частиною 4 статті 372 КАС України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Поряд із вказаним суд звертає увагу на те, що згідно пункту 7 Порядку №3-17 для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються, зокрема, такі документи: заява про призначення пенсії; грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
У досліджуваному випадку позивач стверджує про наявність у нього права на призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ, яка не визначає обов'язок у відповідача щодо подачі документів про страховий стаж позивача за спірний період.
Більше того, ні у листі відмові від 28.07.2020, ні у відзиві на позов, крім спірних двох доводів, які спростовані судом, МВС України не заперечує щодо повноти і належності відповідного пакету документів, скерованого у відношенні до позивача Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області".
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В сукупності вказаного вище, суд робить висновок про обґрунтованість адміністративного позову, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.
Згідно вимог абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вказаної правової норми свідчить, що основною умовою для стягнення судових витрат з іншої сторони на користь особи, є понесення таких витрат особою.
Суд не стягує з відповідача витрати по сплаті судового збору так як останні позивачем фактично не понесені.
Сторонами по справі не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріалів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріали для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Міністерство внутрішніх справ України (ідентифікаційний код юридичної особи 00032684), вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01024.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.