Справа № 169/691/20
Провадження № 1-кп/169/139/20
12 жовтня 2020 року смт Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Озеряни Турійського району Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, є особою з інвалідністю другої групи, має повну загальну середню освіту, одружений, має на утриманні семеро неповнолітніх дітей, є громадянином України, несудимий,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України, та угоду про визнання винуватості, укладену між начальником Турійського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 ,
ОСОБА_5 20 травня 2020 року у лісовому масиві неподалік села Озеряни Турійського району Волинської області незаконно придбав, викопавши із землі, та незаконно переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , боєприпаси (патрони), споряджені речовиною, яка відповідно до висновку вибухотехнічної експертизи № 4.1-95/20 від 17 червня 2020 року є вибуховою речовиною ментальної дії промислового виробництва - нітроцелюлозний порох (одноосовний), та, деформувавши корпуси знайдених боєприпасів, висипав наявну у них вибухову речовину, вагою 22 грами, у дві металеві ємності, в яких незаконно зберігав її без передбаченого законом дозволу до виявлення 23 травня 2020 року працівниками поліції, чим порушив вимоги Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року.
Дії ОСОБА_5 органами досудового розслідування кваліфіковані за частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України, як незаконне придбання, носіння та зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
13 серпня 2020 року між прокурором та обвинуваченим укладено угоду про визнання винуватості, за змістом якої обвинувачений взяв на себе зобов'язання беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України, сторони узгодили, що покарання обвинуваченому за вчинення вказаного злочину призначається у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки зі звільненням на підставі статті 75 Кримінального кодексу України від відбування покарання з випробуванням; обвинувачений погоджується з такими видом і мірою покарання. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 Кримінального процесуального кодексу України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України.
Заслухавши учасників судового провадження, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди з таких мотивів.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин другої, четвертої статті 469 Кримінального процесуального кодексу України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Частиною п'ятою статті 469 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відповідно до положень статті 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином, правову кваліфікацію кримінального правопорушення органами досудового розслідування здійснено правильно, угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_5 про підозру, потерпілих у кримінальному провадженні немає, узгоджена сторонами міра покарання у виді позбавлення волі на строк три роки передбачена санкцією частини першої статті 263 Кримінального кодексу України, відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим Кримінальним кодексом України, звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням цілком узгоджується з положеннями статті 75 Кримінального кодексу України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам статті 472 Кримінального процесуального кодексу України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Вимоги пункту 9 частини другої статті 52 Кримінального процесуального кодексу України щодо обов'язкової участі захисника у разі укладення угоди про визнання винуватості дотримані.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені частиною другою статті 473 Кримінального процесуального кодексу України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, яке буде йому призначено у разі затвердження угоди судом.
Обґрунтованих і достатніх підстав вважати, що укладення угоди між сторонами не було добровільним, тобто є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а також, що фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим відсутні чи останній не має можливості виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, судом встановлено не було, що не заперечував у підготовчому судовому засіданні і сам обвинувачений.
Умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, інкримінований обвинуваченому злочин підпадає під категорію злочинів, щодо яких передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертизи, на підставі положень статті 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Керуючись статтями 314, 370, 374, 472-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 13 серпня 2020 року між начальником Турійського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені статтею 76 Кримінального кодексу України:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 2451 (дві тисячі чотириста п'ятдесят одна) гривня 75 (сімдесят п'ять) копійок.
Речові докази:
- 3 (три) гвинтівочні патрони, калібру 8х50 мм, 18 (вісімнадцять) гвинтівочних патронів, калібру 8х57 мм, які знаходяться у спецпакеті № 4186585 на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Турійського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області, знищити;
- металеву банку з сипучою речовиною, схожою на порох, яка знаходиться на зберіганні у відділі технічного забезпечення ГУНП у Волинській області, знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України.
Головуючий