Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 жовтня 2020 р. Справа№200/8385/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
10 вересня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Донецького прикордонного загону Військова частина НОМЕР_2 щодо невиплати одноразової грошової допомоги відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
-зобов'язати Донецький прикордонний загін Військова частина НОМЕР_2 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на день його звільнення з військової служби - 30 січня 2020 року йому не було проведено повного розрахунку в порушення вимог пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення.Узв'язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. справи 21).
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Згідно статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
08 жовтня 2020 року відповідачем до суду наданий відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.
В обґрунтування заперечень зазначив,що позивач проходив службу в Донецькому прикордонному загоні на посаді начальника відділення забезпечення продовольчого забезпечення відділу забезпечення. Наказом начальника прикордонного загону Східного регіонального управління від 30 січня 2020 року № 45-ОС виключений зі списків особового складу та знятий зі всіх видів забезпечення. На момент виключення військовослужбовця зі списків особового складу, вислуга років становить: календарні - 08 років 02 місяця 21 день, пільгова - 07 років 10 місяців 25 днів, загальна вислуга років становить - 16 років 01 місяць 16 днів. У відзиві зазначає, що на підставі частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у розмір 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Положеннями Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України встановлено, що одноразова грошова допомога розмірі 50% місячного грошового забезпечення виплачується за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.
Отже, вважає, що допомога виплачується за кожний прослужений саме календарний рік, а 10 років - це та сама планка, з якої може виплачуватись така допомога, тому вважає невірним трактування позивачем норм чинного законодавства. У зв'язку з чим, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (арк. справи 26-32).
З представленої відповідачем довідки про розмір грошового забезпечення на день звільнення ОСОБА_1 , від 01 жовтня 2020 року за № 496 вбачається, що на день виключення зі списків особового складу частини (30 січня 2020 року) грошове забезпечення склало 12 478,50 грн. (арк. справи 33).
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом з 2012 року, Останнє місце проходження служби - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).
Відповідно до витягу з наказу начальника 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Маріуполь від 30 січня 2020 року № 45-ОС, прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби “Ялта” 1 категорії (тип В), звільненого з військової служби в запас наказом начальника Донецького прикордонного загону від 28 грудня 2020 № 677-ОС за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років для призначення пенсії на 30 січня 2020 року складає: календарна: 8 років 02 місяців 21 день; пільгова: 07 років10 місяців 25 днів; всього: 16 років 01 місяць16 днів (акр. справи 11-12).
Сторонами не заперечується, що в день звільнення позивачу не була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у позивача при звільненні права на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З приводу заявлених вимог, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Так, згідно із абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Аналогічна правова норма міститься в пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (надалі - Порядок № 393).
За змістом правових норм абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII та абзацу другого пункту 10 Порядку № 393 законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на таку одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.
У розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням контракту, крім військовослужбовців строкової військової служби, має право на виплату одноразової грошової допомоги «за наявності вислуги 10 років і більше».
Більш того, законодавець не надає визначень ні «календарної вислуги років» ні пільгової вислуги років». Правовими нормами Порядку № 393 та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавець лише визначає періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Тобто, законодавець визначає лише способи обчислення вислуги років.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 806/2104/17, яка відповідно до вимог статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом до спірних правовідносин.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що у випадку звільнення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, з військової служби за закінченням контракту такі військовослужбовці мають право на спірну одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше, незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах).
Разом з тим, розмір такої одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.
Так, з витягу з наказу начальника 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Маріуполь №45-ОС від 30 січня 2020 року (арк. справи 11) вбачається, що вислуга у календарному обчисленні позивача складає 08 років 02 місяці 21 день.Отже, позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням строку контракту не мав 10 років вислуги у календарному обчисленні, а тому не має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в даній справі позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Повний текст судового рішення прийнятий в письмовому провадженні 12 жовтня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко