Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 жовтня 2020 р. Справа№200/7145/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
03 серпня 2020 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльністю Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального стажу періоду проходження військової служби з 12 травня 1983 року по 05 червня 1985 року, періодів роботи з 02 вересня 1985 року по 30вересня 2003 року, з 01 жовтня 2003 року по 01 серпня 2011 року при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №31 від 12 березня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та не зарахуванні до загального стажу періоду проходження військової служби з 12 травня 1983 року по 05 червня 1985 року, періодів роботи з 02 вересня 1985 року по 30вересня 2003 року, з 01 жовтня 2003 року по 01 серпня 2011 року при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоду проходження військової служби з 12 травня 1983 року по 05 червня 1985 року, періодів роботи з 02 вересня 1985 року по 30 вересня 2003 року, з 01 жовтня 2003 року по 01 серпня 2011 року при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 03 березня 2020 року та зарахувати до загального та пільгового стажу його роботи періоду проходження військової служби з 12 травня 1983 року по 05 червня 1985 року, періодів роботи з 02 вересня 1985 року по 30вересня 2003 року, з 01 жовтня 2003 року по 01 серпня 2011 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах згідно норм пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Рішенням Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №31 від 12 березня 2020 року було відмовлено йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та не зарахуванні до загального стажу періоду проходження військової служби з 12 травня 1983 року по 05 червня 1985 року, періодів роботи з 02 вересня 1985 року по 30 вересня 2003 року, з 01 жовтня 2003 року по 01 серпня 2011 року при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Однак він не погоджується з протиправними діями Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, які виразилися у відмові призначити йому пенсію за віком згідно пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
25 серпня 2020 року через відділ документообігу та обліку звернень громадян (канцелярію), відповідачем 1 надано відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивач надав для призначення пенсії трудову книжку від 09 вересня 1985 року, яка містить запис про період проходження військової служби з 12 травня 1983 року по 05 червня 1985 року. В трудовій книжці позивача відсутній запис номеру та дати видачі військового квитка. Враховуючи викладене, прийнято рішення не зараховувати до страхового стажу період проходження військової служби з 12 травня 1983 року по 05 червня 1985 року при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 позивачу до надання довідки або військового квитка. Періоди роботи з 02 вересня 1985 року по 30 вересня 2003 року, та з 01 жовтня 2003 року по 01 серпня 2011 року будуть зараховані позивачу до страхового стажу при призначенні пенсії, що підтверджується розрахунком від 12 березня 2020 року, на підставі відомостей які містяться в даних реєстру застрахованих осіб. На підставі наданих документів та отриманих даних системи персоніфікованого обліку страховий стаж позивача склав 25 років 1 місяць 13 днів, пільговий стаж роботи за списком № 2, обчислений за даними реєстру застрахованих осіб, склав - 09 років 07 місяців 20 днів. За таких обставин Управлінням було прийнято рішення № 118, на заміну рішення № 51 від 12 березня 2020 року, від 06 липня 2020 року відмовити позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю страхового та пільгового стажу роботи за списком № 2 /а.с.65-71/.
28 серпня 2020 року через відділ документообігу та обліку звернень громадян (канцелярію), відповідачем 2 надано відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області позивач не звертався, а управління ніяких рішень не приймало /а.с.91-92/.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи/а.с.59-60/.
Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.п.2 п.9 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено у наступній редакції: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відповідно до п.2 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Даний закон набрав чинності 17 липня 2020 року.
Клопотань про продовження строку розгляду справи до суду не надходило.
Судом відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про розгляд справи в загальному провадженні.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с.5,6/.
Відповідачі - Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, є юридичною особою (код ЄДРПОУ 42172734) та Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 13486010), яке в даних правовідносинах здійснюють повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатні здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 від 03 березня 2020 року за № 2726.
Рішенням Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №51 від 12 березня 2020 року, відмовлено позивачу в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу роботи за списком №2/а.с.97-99/.
Рішенням Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 06 липня 2020 року за №118 змінено рішення №51 від 12 березня 2020 року /а.с.87-89/.
Не погодившись із даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05 листопада 1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IVвід 09 липня 2003 року визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Згідно п.2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 114 Закону №1058-IV визначено право та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Пунктом 1 статті 114 Закону №1058-IVвстановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до п.10 Порядку 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок 637).
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.
Щодо посилання позивача на не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 02 вересня 1985 року по 30 вересня 2003 року, з 01 жовтня 2003 року по 01 серпня 2011 року, суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 45 зазначеного Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).
Відповідно до п.1.5 Порядку № 22-1 Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Відповідно до пункту 2.23 Порядку № 22-1, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту З пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно із пунктом 4.10 Порядку № 22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, які регулюють пенсійні правовідносини, суд дійшов висновку, що передбачено два альтернативні варіанти рішень, які можуть бути прийняті органами Пенсійного фонду за результатами розгляду заяви про призначення (переведення, перерахунку) пенсії: про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Тобто, у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (перерахунок, переведення) пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану заяву та прийняти відповідне рішення.
Судом встановлено, що позивач звернувся до управління Пенсійного фонду із заявою, встановленого зразка згідно із додатком 2 Порядку № 22-1, про призначення пенсії за віком згідно закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV зі зниженням пенсійного віку за списком №2 згідно до п. 2 ст. 114 Закону України № 2148-VIII.
Разом з тим, відповідачем було прийнято рішення від 06 липня 2020 року за № 118, в зміну рішення №51 від 12 березня 2020 року, про відмову позивачу в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу роботи за списком №2, з зазначенням того, що тільки не зараховано до страхового стажу період проходження військової служби з 12 травня 1983 року по 05 червня 1985 року.
Крім того, в наданому відповідачем відзиву на позовну заяву було наголошено, що періоди роботи ОСОБА_1 з 02 вересня 1985 року по 30 вересня 2003 року, та з 01 жовтня 2003 року по 01 серпня 2011 року, будуть зараховані позивачу до страхового стажу при призначенні пенсії, що підтверджується розрахунком від 12 березня 2020 року, на підставі відомостей які містяться в даних реєстру застрахованих осіб.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльністю Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періодів роботи з 02 вересня 1985 року по 30 вересня 2003 року, з 01 жовтня 2003 року по 01 серпня 2011 року при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку неврахуванню відповідачем до страхового пільгового стажу періоду проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 12 травня 1983 року по 05 червня 1985 року при призначенні пенсії на пільгових умовах, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач з 12 травня 1983 року по 05 червня 1985 року проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії.
Дана обставина підтверджується відповідним записом в трудовій книжці серії НОМЕР_2 та військовим квитком серії НОМЕР_3 від 11 травня 1983 року /з.б. а.с.8-11,53/.
Відповідно Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Таким чином, суд звертає увагу, що до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення.
На період проходження позивачем військової служби діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі по тексту - Положення).
Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Безпосередньо, після періоду військової служби позивач працював на посаді електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування зайняті на шахтах тресту "Донецьквуглеавтоматика" Горлівського налагоджувального управління з повним робочим днем, що відповідає Списку №2 та підтверджено відповідними записами в трудовій книжці. Період служби в Радянській армії з 12 травня 1983 року по 05 червня 1985 року повинен бути зарахований відповідачем не тільки до загального стажу, але й до пільгового стажу за Списком №2.
Таким чином, строк військової служби ОСОБА_1 в Збройних Силах СРСР дорівнюється за вибором позивача до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду, у зв'язку з чим відповідач діяв неправомірно не зарахувавши даний період до пільгового страхового стажу позивача.
Отже, відповідачем неправомірно не зараховано вищевказаний спірний період проходження позивачем військової служби до його пільгового стажу роботи при призначенні пенсії із зазначених ним підстав.
Суд зазначає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу було прийнято не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач протиправно відмовився зарахувати до пільгового стажу позивача період проходження строкової військової служби позивача. Відмова пенсійного органу призначити пенсію за віком на пільгових умовах є неправомірною.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.
Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач тривалий час своїми протиправними діями позбавляє позивача належного рівня пенсійного забезпечення, суд вважає, що для повного захисту порушених прав ОСОБА_1 необхідно:
визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №118 від 06 липня 2020 року, в зміну рішення № 51 від 12 березня 2020 року, про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та рішення №51 від 12 березня 2020 року.
зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно переглянути заяву № 2726 від 03 березня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , та врахувати до пільгового страхового стажу період проходження строкової військової служби з 12 травня 1983 року по 05 червня 1985 року.
На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. до ухвалення судового рішення.
Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Миру, 35, м. Бахмут, 84500, ЄДРПОУ 42172734), Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (пл..Соборна,3, м. Слов'янськ,84122, ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 118 від 06 липня 2020 року, в зміну рішення № 51 від 12 березня 2020 року, про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно переглянути заяву № 2726 від 03 березня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , та врахувати до пільгового страхового стажу період проходження строкової військової служби з 12 травня 1983 року по 05 червня 1985 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Миру, 35, м. Бахмут, 84500, ЄДРПОУ 42172734) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження. Повне судове рішення складено та підписано 09 жовтня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов