Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 жовтня 2020 р. Справа№200/7539/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 37803258) про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є отримувачем пенсії за віком як учасник бойових дій, яка йому призначена з січня 2020 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Слов'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.
04 червня 2020 року позивач звернувся до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області за роз'ясненнями щодо сум призначеної йому пенсії. 12 червня 2020 року Управління надало відповідь, згідно якої, вбачається, що відповідачем не було прийнято до уваги довідку про заробіток № 241 від 22.04.2020 року за період з січня 1992 року по серпень 1995 року, у зв'язку з тим, що довідку було видано підприємством, розташованим на непідконтрольній уряду Україні території.
ОСОБА_1 вважає безпідставними неврахування під час призначення пенсії заробітної плати за період з 1992 року по 1995 рік та просить суд
визнати незаконними дії відповідача в частині неприйняття під час призначення ОСОБА_1 пенсії довідки про заробітну плату № 241 від 22.04.2020 року.
зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області прийняти довідку про заробітну плату № 241 від 22.04.2020 року та здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії як учаснику бойових дій з моменту її призначення тобто з січня 2020 року з урахуванням заробітку вказаного в цій довідці.
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як учаснику бойових дій на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням під час призначенні пенсії заробітної плати за період з 1992 року по 1995 рік, інформація про яку міститься в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 241 від 22.04.2020 року.
Ухвалою суду від 17 серпня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14 вересня 2020 року відповідач через відділ діловодства та документообігу надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що ОСОБА_1 , 1965 року народження, звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій.
Розглянувши документи, які були надані до управління для призначення пенсії, з 30.01.2020 року позивачу було призначено пенсію за віком, як учаснику бойових дій ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року.
Загальний стаж роботи складає 35 років 09 місяців 09 днів. Стаж зараховано по 31.01.2020 року. Управління зазначає, що довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 241 від 22.04.2020 року на яку посилається позивач до заяви про призначення пенсії не надавалась. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відповідач просив відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 17 вересня 2020 року ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 12 жовтня 2020 року.
12 жовтня 2020 року до судового засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , громадянин України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області 17.07.1997 року, перебуває на обліку в Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Відповідач - Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Судом встановлено, що позивач звернувся до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій, відповідно до аб.6 п.3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV.
Слов'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області з січня 2020 року призначено пенсію за віком, як учаснику бойових дій.
04.06.2020 року позивач звернувся до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про розрахунок пенсії.
12.06.2020 року відповідач листом 40-56/А-02/8-0567/20 повідомив позивача, що довідка про заробітну плату № 241 від 22.04.2020 року за період з січня 1992 року по серпень 1995 року не прийнята, оскільки вона видана підприємством, розташованим на непідконтрольній Українській владі території.
Спірним у даній справі є правомірність відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивачу по заробітній платі з урахуванням довідки № 241 від 22.04.2020 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон № 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Приписами ст. 26 Закону № 1058 передбачено право на призначення пенсії за віком особи після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Частина 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійною фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
За унормуванням ст. 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1 ).
За приписами Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).
За змістом п.2.10 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07 липня 2014 року) вбачається, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Таким чином, єдиною підставою для проведення розрахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року у справі № 12-11а-15.
Диспозицією підпункту 3 пункту 2.1 № 22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року та, за бажанням пенсіонера, може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року із зазначенням у ній первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якими можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що орган, який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
З матеріалів справи вбачається, що довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 241 від 22.04.2020 року на підставі особових рахунків позивача за 1992 року по 1995 рік. (а.с. 8).
Стосовно доводів відповідача, що довідка, яка видана установою, що знаходиться на території, яка непідконтрольна українській владі, тому врахувати при призначенні пенсії довідку неможливо, оскільки зазначені довідки не мають законних підстав (а.с.13-14), суд виходить з наступного.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Абзацом 2 статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" м. Макіївка є територією проведення антитерористичної операції.
Суд звертає увагу на те, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади. На теперішній час на законодавчому рівні відсутня така обов'язкова умова як перереєстрація підприємств на територію підконтрольну українській владі.
Суд враховує при цьому і п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595 (із змінами та доповненнями) “Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства”, яким обумовлено:
Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити:
до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності”.
Суд також зазначає, що діючим законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не встановлено, що необхідною умовою для прийняття та врахування пенсійними органами документів для призначення/розрахунку пенсії є можливість перевірити оригінали документів на підставі яких видавалася довідка.
З огляду на викладене, через те, що відповідач позбавлений можливості провести перевірку відповідності записів довідки первинним документам, не можна покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки довідка видана містить усі необхідні реквізити та відомості.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неврахування довідки № 241 при перерахунку позивачу пенсії.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах “Лоізіду проти Туречиини” (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать”.
При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
У рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контр,олем "Молдавської Республіки Придністров'я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14 та у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, справі №200/4869/20-а і враховуються судом при розгляді даної справи.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилання відповідача на норми Закону України № 1207 “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, оскільки статтею 3 встановлено:
“ 1. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями”.
Тобто, до спірних правовідносин вказаний вище закон не може бути застосований взагалі.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, що дані, які містяться в довідках про заробітну плату містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку вказані довідки недійсними також не визнавались, підприємством не відкликані.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тож, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 37803258) про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії - задовольнити повністю.
Визнати незаконними дії Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині неприйняття під час призначення ОСОБА_1 пенсії довідки про заробітну плату № 241 від 22.04.2020 року.
Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 37803258) прийняти довідку про заробітну плату № 241 від 22.04.2020 року та здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії як учаснику бойових дій з моменту її призначення тобто з січня 2020 року з урахуванням заробітку вказаного в цій довідці.
Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 37803258) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як учаснику бойових дій на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням під час призначенні пенсії заробітної плати за період з 1992 року по 1995 рік, інформація про яку міститься в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 241 від 22.04.2020 року.
Стягнути з Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 37803258) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 12 жовтня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.В. Хохленков