Справа № 163/2672/20
Провадження № 1-кс/163/295/20
30 вересня 2020 року Слідчий суддя Любомльського районного суду
Волинської області ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області погоджене з прокурором Любомльського відділу Ковельської місцевої прокуратури ОСОБА_4 клопотання слідчого СВ Любомльського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12020030150000400,
Клопотання обґрунтоване тим, що в ЄРДР внесено відомості про вчинення ОСОБА_6 повторного таємного викрадення належних ОСОБА_7 чоловічого портмоне з вмістом, готівкових коштів та документів із заднього лівого пасажирського сидіння автомобіля "ВАЗ", номерний знак НОМЕР_1 , яким ОСОБА_7 підвозив ОСОБА_6 у вечірню пору 15.09.2020 року.
22.09.2020 року під час проведення огляду речей ОСОБА_6 добровільно надав для огляду зазначене слідчим в клопотанні майно, яке було вилучене і визнане речовими доказами в цьому кримінальному провадженні.
На думку слідчого, вилучене майно могло бути набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі сліди злочину; надасть змогу об'єктивно встановити важливі обставини провадження, а неприйняття рішення про арешт майна безумовно тягне його повернення з можливістю втрати доказового значення.
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав.
Володілець та власник майна в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду клопотання, заяв про відкладення розгляду не подали.
Під час розгляду клопотання встановлено таке.
Кримінальне провадження за ознаками ч.2 ст.185 КК України зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 22.09.2020 року за № 12020030150000400, що підтверджено відповідним витягом.
Факт звернення ОСОБА_7 з приводу крадіжки майна підтверджено протоколом прийняття його заяви; ознаки можливої крадіжки належного йому майна вбачають з його письмових пояснень та пояснень ОСОБА_6 .
Заявою ОСОБА_6 стверджено факт добровільної видачі ним чоловічого портмоне, банківської картки АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_2 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 , які слідчою були вилучені 22.09.2020 року, що підтверджується протоколом огляду речей.
Зазначене майно визнано речовими доказами в цьому кримінальному провадженні, що стверджено постановою слідчого від 23.09.2020 року.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, під час розгляду клопотання встановлено, що вилучене майно, яке слідчий просить арештувати, має статус речового доказу і тимчасово вилученого майна.
Згідно з ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Виходячи із встановлених обставин та положень чинного законодавства України, накладення арешту на банківську картку та посвідчення водія із застосуванням найбільш обтяжливого способу арешту не відповідатиме вимогам п.5 ч.2 ст.173 КПК України щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
У зв'язку з цим та для досягнення дієвості розслідування злочину вбачається за необхідне застосувати захід забезпечення кримінального провадження із забороною власнику права розпорядження банківською карткою та посвідченням водія.
Таким чином, клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.170, 172, 173, 372, 376 КПК України,
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на портмоне, яке вилучене 22.09.2020 року під час добровільної видачі ОСОБА_6 і його огляду в кабінеті № 16 Любомльського ВП ГУНП у Волинській області, заборонивши власнику (володільцю) володіти, користуватись та розпоряджатися вказаним майном.
Накласти арешт на банківську картку АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_2 та посвідчення водія серії НОМЕР_3 , вилучені 22.09.2020 року під час добровільної видачі ОСОБА_6 і їх огляду в кабінеті № 16 Любомльського ВП ГУНП у Волинській області, заборонивши власнику (володільцю) розпоряджатися вказаним майном.
Відмова в накладенні арешту на банківську картку АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_2 та посвідчення водія серії НОМЕР_3 в частині заборони права володіння і користування є підставою для повернення цих речей власнику (володільцю).
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Повний текст ухвали буде проголошений о 16:30 годині 01 жовтня 2020 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1