06 жовтня 2020 року Справа № 160/4058/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСліпець Н.Є.
за участі секретаря судового засіданняЛогвиненко В.М.
за участі:
представника позивача представника відповідача Бутко Д.О. Камишникової Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертекс-Групп» до Дніпровської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -
13.04.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертекс-Групп» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпровської міської ради, в якому просить:
- зобов'язати Дніпровську міську раду у встановлений чинним законодавством термін прийняти рішення про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Вертекс-Групп» дозвіл на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки в оренду, орієнтованою площею 0.5247 га, цільове призначення: 03.10 для розміщення та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 21;
- зобов'язати Дніпровську міську раду у встановлений чинним законодавством термін прийняти рішення про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРТЕКС-ГРУПП» дозвіл на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки в оренду, орієнтованою площею 0.0247 га, цільове призначення: 08.01 для забезпечення охорони об'єктів культурної спадщини, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 21.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами на 08.05.2020 року відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 15-16).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 15.06.2020 року задоволено клопотання представника Дніпровської міської ради та продовжено процесуальний строк для надання відзиву на позов в адміністративній справі №160/4058/20 на період дії карантину, а також продовжено строк розгляду справи №160/4058/20 до 02.07.2020 року (а.с. 22-23).
31.08.2020 року до суду від Дніпровської міської ради надійшов письмовий відзив на позов, разом з яким подано клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) представника Дніпровської міської ради (а.с. 38).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року задоволено клопотання представника Дніпровської міської ради та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 29.09.2020 року (а.с. 39-40).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.01.2020 року звернувся до Дніпровської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,5247 га, цільове призначення - 03.10 для розміщення та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 21, а також земельної ділянки орієнтованою площею 0,0247 га, цільове призначення - 08.01 для забезпечення охорони об'єктів культурної спадщини, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 21. Проте, рішення щодо вказаного клопотання в передбачені законом порядку та строки прийнято не було. Позивач вважає, що такі дії відповідача щодо не прийняття у встановлений чинним законодавством термін рішень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельних ділянок в оренду, спрямовані на перешкоджання права на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою та є протиправними, у зв'язку з чим вимушений звернутись до суду з даним позовом.
31.08.2020 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що розглянувши клопотання позивача від 17.01.2020 року департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, в межах наданих повноважень було надано лист від 03.04.2020 року №7/13-657, яким повідомлено, що за матеріалами генерального плану розвитку міста запитувані земельні ділянки розташовані на існуючій території громадської забудови, в межах історичного ареалу №1 «Історичний центр міста (1787 - 1955 рр.)», у зв'язку з чим розміщення складів та господарської будівлі на існуючій території громадської забудови не відповідає вимогам містобудівної документації, а тому підготувати проект рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул. Святослава Хороброго, 21, не вбачається можливим. Таким чином, вказаний лист є вмотивованою відповіддю на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Крім того, враховуючи, що виконавчий орган міської ради, який наділений повноваженнями у сфері земельних відносин, в тому числі щодо підготовки проектів рішень міської ради, не підготував відповідний проект у зв'язку з відсутністю встановлених законом підстав для його підготовки, то і розгляд вказаного клопотання не виносився на сесію, що в свою чергу свідчить про відсутність бездіяльності з боку міської ради.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 17.01.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вертекс-Групп» звернулось до Дніпровської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,5247 га, цільове призначення - 03.10 для розміщення та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 21, а також земельної ділянки орієнтованою площею 0,0247 га, цільове призначення - 08.01 для забезпечення охорони об'єктів культурної спадщини, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 21.
До клопотання були додані копії графічних матеріалів з бажаним місцем розташування, орієнтованим розміром земельних ділянок та копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, власником яких є ТОВ «Вертекс-Групп».
Зазначене клопотання зареєстровано відповідачем 17.01.2020 року за вх. №36/250.
Проте, листом департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №7/13-657 від 03.04.2020 року «Про розгляд клопотання» повідомлено заявника, що відповідно до листа Головного архітектурно-планувального управління від 03.03.2020 року №4/16-758 за матеріалами генерального плану розвитку міста запитувані земельні ділянки розташовані на існуючій території громадської забудови, в межах історичного арсеналу №1 «Історичний центр міста (1787 - 1955 рр.)», розміщення складів та господарської будівлі на існуючій території громадської забудови не відповідає вимогам містобудівної документації, враховуючи викладене, підготувати проект рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул. Святослава Хороброго, 21, не вбачається можливим.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в передбачені законом порядку та строки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За приписами ч.1 ст. 35 Земельного кодексу України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст. 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України).
Отже, Дніпровська міська рада наділена повноваженнями щодо передачі земельної ділянки у власність або у користування, яка знаходиться на території міста Дніпра.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Отже, Дніпровська міська рада повинна прийняти рішення за клопотанням позивача виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, чого останньою зроблено не було.
Лист департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 7/13-657 від 03.04.2020 року «Про розгляд клопотання» не є рішенням Дніпровської міської ради стосовно розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб'єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок».
В матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення Дніпровської міської ради стосовно розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Отже, відповідачем допущено протиправні дії щодо не належного розгляду клопотання позивача та прийняття відповідного рішення за наслідками такого розгляду.
Разом з тим, суд зазначає, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб'єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов'язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов'язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правомочності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі. Тому, пропуск цього строку сам по собі не свідчить про звільнення відповідної ради від обов'язку розглянути питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Згідно із абз. 3 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов'язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 440/1922/19.
Аналіз положень абз. 3 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним.
Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.
Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов'язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.
Частина 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме: клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Також, аналіз ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.
Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі № 509/4156/15-а (провадження № К/9901/7504/18).
Враховуючи відсутність рішення Дніпровської міської ради з приводу клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, оскільки останнім не надано суду доказів, які б підтверджували поважність причин та умов порушення вказаного вище порядку та строку розгляду клопотання позивача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Дніпровської міської ради у встановлений чинним законодавством термін прийняти рішення про надання ТОВ «Вертекс-Групп» дозвіл на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки в оренду, суд зазначає наступне.
Так, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
В даному випадку відсутнє втручання суду у дискреційні повноваження Дніпровської міської ради з наступних підстав.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980р. - під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
В даному випадку повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частинами 6-7 статті 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Отже, зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Вертекс-Групп» не є втручанням суду у дискреційні повноваження Дніпровської міської ради, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, у зв'язку з чим дана вимога підлягає задоволенню.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 4 204,00 грн., що документально підтверджується квитанціями №61382 та №61360 від 11.04.2020 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 4 204,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертекс-Групп» (49000, м. Дніпро, вул. Н.Алексєєнко, буд.21, офіс, 72, код в ЄДРПОУ 37148804) до Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код в ЄДРПОУ 26510514) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради з приводу розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертекс Групп" від 17.01.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Зобов'язати Дніпровську міську раду у встановлений чинним законодавством термін прийняти рішення про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Вертекс Групп" дозвіл на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки в оренду, орієнтованою площею 0,5247 га, цільове призначення: 03.10 для розміщення та обслуговування будівель ринкової інфраструктури , яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 21.
Зобов'язати Дніпровську міську раду у встановлений чинним законодавством термін прийняти рішення про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Вертекс Групп" дозвіл на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки в оренду, орієнтованою площею 0,0247 га, цільове призначення: 08.01 для забезпечення охорони об'єктів культурної спадщини, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 21.
Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 75, код в ЄДРПОУ 26510514)) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертекс-Групп» (49000, м. Дніпро, вул. Н.Алексєєнко, буд.21, офіс, 72, код в ЄДРПОУ 37148804) судовий збір у сумі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 12 жовтня 2020 року.
Суддя Н.Є. Сліпець