12 жовтня 2020 року Справа № 160/6338/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправної відмови та стягнення гарантованої суми вкладу,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому, з урахуванням уточнень прийнятих судом, позивач просить:
- визнати протиправною відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у виплаті ОСОБА_1 (дані паспорта НОМЕР_1 , виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, дата видачі 07.05.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом (депозитом) за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 77513 від 11.02.2015 року;
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (дані паспорта НОМЕР_1 виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, дата видачі 07.05.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом (депозитом) за договором банківського вкладу № 77513 від 11 лютого 2015 року у розмірі 140 000 (сто сорок тисяч) гривень 00 копійок за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії уповноваженої особи ФГВФО полягають у тому, що після запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Стандарт», Уповноважена особа ФГВФО протиправно не внесла ОСОБА_1 до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що зумовило його звернення до суду з метою захисту порушених прав та інтересів. Крім того, строк перебування касаційної скарги на розгляді у суді касаційної інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні його позовних вимог призвели до неможливості відновлення його прав під час здійснення Уповноваженою особою ФГВФО тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Стандарт». Відтак, тільки після перегляду постанови суду апеляційної інстанції у суді касаційної інстанції, який відбувався у період з 29.11.2017 року по 11.12.2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, однак враховуючи дату ухвалення постанови судом касаційної інстанції, дату завершення ФГВФО ліквідації банку та закінчення повноважень Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт», наразі ОСОБА_1 позбавлений можливості виконати постанову суду касаційної інстанції від 11.12.2019 року та отримати відшкодування коштів за його вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у позасудовому порядку. Вищевикладені протиправні дії уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» та ФГВФО призвели до того, що з 20.02.2015 року по теперішній час ОСОБА_1 не може отримати свій вклад, оскільки уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Стандарт» ОСОБА_2 зловживаючи своїми повноваженнями своєчасно не включив його до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО, а ФГВФО не здійснив виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом. Таким чином, попри включення ОСОБА_1 до Переліку рахунків, за яким він має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу № 77513 від 11.02.2015 року за рахунок коштів ФГВФО на підставі судового рішення від 11.12.2019 року, ФГВФО фактично відмовив ОСОБА_1 у виплаті гарантованої суми відшкодування за вкладом. Такою відмовою порушено права ОСОБА_1 як вкладника за договором та споживача фінансової послуги, а також права та гарантії, надані у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У зв'язку з вищевикладеним, з метою захисту порушених прав, ОСОБА_1 звертається до суду з вимогами про визнання протиправною відмови ФГВФО у виплаті йому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок коштів ФГВФО та стягнення гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у розмірі 140 000,00 грн. за договором банківського вкладу № 77513 від 11 лютого 2015 року за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.07.2020 року о 10 год. 30 хв. Визнано обов'язковою особисту участь осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні.
На адресу суду шляхом електронного зв'язку від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та призначення всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції.
02.07.2020 року представником позивача було подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.
02.07.2020 року розгляд справи було відкладено до 09.07.2020 року на 13 год. 00 хв.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року у задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про призначення всіх судових засідань в режимі відеоконференції відмовлено.
03.07.2020 року представником позивача подано уточнену позовну заяву.
09.07.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на наступне. У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. У Фонду гарантування відсутні правові підстави для виплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, в силу вимог ч. 7 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку із припиненням виплат гарантованих відшкодування коштів за вкладами. Відповідно до статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 16 травня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10711110032025385 про державну реєстрацію припинення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СТАНДАРТ» як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим. Таким чином, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора Банку припинено, а відповідно і повноваження Уповноваженої особи, які були делеговані Фондом гарантування також припинено. 15 травня 2019 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СТАНДАРТ» було подано документи до державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи. Дана інформація була розмішена на офіційному веб-сайті Фонду 16.05.2019 року, а також Фондом гарантування було повідомлено про завершення виплати гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СТАНДАРТ». Таким чином, з огляду на чинні положення законодавства, зобов'язання Фонду гарантування перед вкладниками ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» щодо виплати гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами припинені в силу закону, а саме на підставі ч. 7 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку із припиненням виплат гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами внаслідок подачі документів державному реєстратору та внесення запису про припинення юридичної особи. Крім того, Законом України «Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб» встановлено мораторій на стягнення коштів Фонду гарантування, а виплата таких коштів можлива лише відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (ст. 20 Закону). Стягнення коштів з Фонду не можливе та не узгоджується із приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 09.08.2012 року № 14, та Положення про порядок визначення банків-агентів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 12.07.2012 року № 6.
09.07.2020 року розгляд справи було відкладено до 30.07.2020 року на 10 год. 30 хв.
13 липня 2020 шляхом поштового зв'язку на адресу суду від відповідача надійшов відзив, зміст якого дублює поданий 09.07.2020 року шляхом електронного зв'язку відзив на позовну заяву.
21 липня 2020 року від відповідача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі № 160/6338/20 задоволено.
30.07.2020 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 10.09.2020 року 13 год. 30 хв.
04.08.2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та просить задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування відповіді на відзив позивач зазначає доводи аналогічні тим, що були викладені у позові.
10.09.2020 року підготовче судове засідання було закрито, суд перейшов до розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримала, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, в задоволенні позовних вимог просила відмовити.
10.09.2020 року у судовому засідання оголошено перерву до 01.10.2020 року на 13:30.
18 вересня 2020 року від представника позивача надійшло клопотання про приєднання судової практики до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 29 вересня 2020 року у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовлено.
01.10.2020 року сторони у судове засідання не прибули, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до п.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин та керуючись приписами ч.9 ст.205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Стандарт» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) №77167 (надалі - Договір № 77167).
Відповідно до пункту 1.1. Договору № 77167 ОСОБА_1 вніс, а ПАТ КБ «Стандарт» прийняв на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 200,00 доларів (двісті доларів США) 00 центів на строк 7 днів, що обчислювалося з дати укладення цього договору до 16.02.2015 року. Внесення коштів у вказаному розмірі, підтверджується квитанцією № 4739 від 09 лютого 2015 року.
11 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Стандарт» було укладено договір банківського вкладу № 77513.
Відповідно до пункту 1.1. Договору № 77513 ОСОБА_1 вніс, а ПАТ КБ «Стандарт» прийняв на депозитний рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 140 000 (сто сорок тисяч гривень) 00 копійок. Внесення коштів у вказаному розмірі підтверджується платіжним дорученням № 3585 від 11 лютого 2015 року.
Пунктом 1.2. Договору № 77513 передбачено, що вклад вноситься на строк, що обчислюється з дати його зарахування на рахунок по дату повернення вкладу. Датою повернення вкладу за договором № 77513 є 11 березня 2015 року.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.02.2015 № 116 «Про «віднесення ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією
Фондом прийнято рішення від 19.02.2015 № 38 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «А'Б «СТАНДАРТ», з 20.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «СТАНДАРТ», призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в банку.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 18.06.2015 № 385 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19.06.2015 № 120 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» Ірклієнко Юрія Петровича.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 року у справі № 804/2842/17 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича щодо не включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, що містяться на рахунку Хе НОМЕР_3 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу Хе 77513 від 11.02.2015р.;
- зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича внести доповнення та включити ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, що містяться на рахунку Xs НОМЕР_3 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу Хе 77513 від 11.02.2015р.;
- зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами, що містяться на рахунку Хе НОМЕР_3 в ПАТ КБ «Стандарт» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 року у справі № 804/2842/17, вищезазначена постанова суду від 07.07.2017 року була скасована та прийнята нова про відмову ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, яка у період з 29 листопада 2017 року по 11 грудня 2019 року перебувала на розгляді у вказаному суді.
11 грудня 2019 року постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 року у справі № 804/2842/17 скасовано повністю, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 року залишено в силі.
Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора ПАТ КБ «СТАНДАРТ» визначені Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52і, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному економісту відділу припинення процедури тимчасової адміністрації та ліквідації ОСОБА_2 з 13 березня 2018 року.
16.05.2019 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис № 10711110032025385 про державну реєстрацію припинення ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» як юридичної особи.
03 червня 2020 року позивачем направлено на адресу відповідача заяву про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом.
12 червня 2020 року Фонд листом №02-036-7689/20 повідомив позивача, що 16.05.2019 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис № 10711110032025385 про державну реєстрацію припинення ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» як юридичної особи, а отже ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим. Таким чином повноваження Фонду як ліквідатора ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» припинено.
Вважаючи протиправною відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у виплаті ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI.
Частинами першою та другою статті 6 Закону № 4452-VI визначено, що в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду, передбачене Законом № 4452-VI дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Відтак, спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, що відповідає правовим висновкам, які неодноразово висловлювала Велика Палата Верховного Суду, у справах щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом до 200 000,00 грн. за рахунок коштів Фонду, оскільки такі спори пов'язані з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування.
У постанові від 21.08.2019 по справі № 498/496/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що порушення судами правил юрисдикційності спору може поставити під загрозу сутність гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, а тому дану справу суд вирішує за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною третьої статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Особливості виконання банком власних зобов'язань перед контрагентами в разі віднесення банків до категорії неплатоспроможних та запровадження в банках тимчасової адміністрації або початку процедури ліквідації таких банків, встановлюється, окрім ЦК України, спеціальним законодавством, зокрема Законом №4452-VI.
Частиною другою статті 1 цього Закону визначено, що метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до статті 2 Закону №4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (пункт 3 частини першої статті 2).
Вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (пункт 4 частини першої статті 2).
Відтак, позивач як клієнт банку, який уклав Договір банківського рахунку в ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» і якій банк відкрив поточний рахунок, в розумінні Закону №4452-VI є вкладником, а кошти на його банківському рахунку в сумі 140 000,00 грн. є вкладом.
Система гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники (пункт 15 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI).
Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI).
Як зазначалось вище Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права (стаття 3 Закону №4452-VI).
Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (стаття 4 Закону №4452-VI).
Відповідно до пунктів 2-4 частини третьої статті 12 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду.
До повноважень виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку належить затвердження ліквідаційного балансу та звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури (пункт 15 частини п'ятої статті 12 Закону №4452-VI).
Згідно з положеннями частин третьої, п'ятої статті 34 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Частиною першою статті 35 Закону №4452-VI передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.
Оплата праці уповноваженої особи Фонду здійснюється Фондом у межах затвердженого штатного розпису (частина шоста статті 35 Закону №4452-VI).
Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку Закону №4452-VI (частина восьма статті 35 Закону №4452-VI).
Проаналізувавши процедуру визначення уповноваженої особи Фонду, обсяг її повноважень, порядок оплати праці, слід дійти висновку, що уповноважена особа Фонду за своїм правовим статусом є представником Фонду, діє у межах повноважень, наданих Фондом, отримує визначену Фондом оплату, несе відповідальність перед Фондом, тоді як за дії такої особи перед іншими суб'єктами правовідносин відповідальність несе Фонд.
Уповноважена особа Фонду у правовідносинах з іншими особами виступає як представник Фонду у межах делегованих ним повноважень.
Вказане відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 757/56680/16-ц.
Частиною першою статті 26 Закону №4452-VI визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів (частина друга статті 26 Закону №4452-VI).
Відтак, одним із основних завдань (функцій) Фонду є відшкодування вкладникам коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, сума якого не може бути меншою 200000 гривень.
Окрім того, Фонд виконує функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, та, зокрема, вирішує питання про задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку.
Тобто, Закон №4452-VI диференціює правовідносини, що: 1) виникають між вкладником банку та Фондом щодо відшкодування коштів за вкладами у межах граничної суми виплати за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку боржника та регулюються положеннями розділу V «Гарантії Фонду та відшкодування коштів за вкладами» цього Закону; 2) виникають між вкладником та банком, від імені якого діє уповноважена особа Фонду під час його ліквідації, щодо вимог кредиторів, задоволення яких здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку та регулюються положеннями розділу VІІІ «;Ліквідація банків» цього Закону.
При цьому, правовідносини щодо отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника, та у таких правовідносинах Фонд виконує функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), і у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
Разом з тим, у правовідносинах щодо задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку, котрі складаються за участі кредиторів неплатоспроможного банку та самого банку, Фонд виконує функції з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом, зокрема, його ліквідації, із дотримання встановленого законом порядку ліквідації банків, та у вказаних відносинах майнові вимоги у кредиторів банку виникають до банку-боржника, що ліквідується. При цьому, такі вимоги кредиторів банку задовольняються в порядку та черговості, що визначені статтею 52 Закону, і у разі їх незадоволення через недостатність майна банку такі вимоги вважаються погашеними.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Закону №4452-VI у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.
Отже, суб'єктом, відповідальним за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, є Фонд, котрий виконує власні спеціальні функції та завдання безпосередньо та/або делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора та ліквідатора неплатоспроможного банку уповноваженій особі Фонду - працівнику Фонду, який діє від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, підзвітний Фонду та несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд.
Право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, підтверджено постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.12.2019 р.
В силу положень частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 3 Розділу І Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012, у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 823 від 26.05.2016, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно, від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (пункт 7 Розділу І Положення).
Відповідно до підпункту 1 пункту 6 Розділу І Положення уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення.
Згідно з пунктом 3 Розділу III Положення Фонд складає зміни та/або доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.
Відповідно до абзацу першого пункту 9 Розділу III Положення для отримання коштів за результатами розгляду індивідуального звернення до Фонду вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування.
Абзацом п'ятим пункту 9 Розділу III Положення визначено, що заяви про виплату гарантованої суми відшкодування, надіслані (подані) не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи, розглядаються у строк, що не перевищує трьох місяців. Заявник повідомляється про результат розгляду індивідуального звернення.
Згідно з пунктом 15 Розділу III Положення Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування за заявами, що надіслані (подані) до Фонду не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Після здійснення виплат відшкодування за заявами, що надіслані (подані) до Фонду не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи, отримання від банків-агентів звітів про виплати Фонд здійснює відображення в обліку списання зобов'язань Фонду з виплати відшкодування вкладникам, які не отримали відшкодування.
Судом встановлено, що позивачем вчинені всі дії, передбачені Положенням для отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
Разом з тим, у суду відсутні будь-які належні та допустимі докази щодо включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Такі обставини відповідач у відзиві на позов не заперечував. Навпаки вказував на неможливість виплати суму гарантованого вкладу, відсутність правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню позивача до Загального реєстру.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що уповноваженою особою Фонду та Фондом не вжито всіх та достатніх заходів щодо виконання судового рішення у справі №804/2842/17 та не проведено відшкодування коштів в межах гарантованої суми вкладу, тобто фактично вкладнику ОСОБА_1 відмовлено у виплаті коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
При цьому суд звертає увагу, що виконання судового рішення зобов'язального характеру не потребувало від вкладника вчинення додаткових дій, як подання заяви до Фонду тощо.
З огляду на встановлені обставини справи та наведенні положення законодавства, суд приходить до висновку, що Фондом протиправно відмовлено позивачу у виплаті гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.
Отже, обов'язок доведення відсутності вини покладається на заподіювача шкоди, тобто до спростування презумпції вини особа, яка завдала шкоду, вважається винною у завданні шкоди.
На вказані обставини звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-2.
Частиною першою статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, відповідальність за невиплату вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, право на одержання якої має вкладник, та за шкоду, завдану вкладнику такою невиплатою, діючим законодавством покладено на Фонд, котрий в обґрунтування відсутності своєї вини у невиплаті гарантованої суми відшкодування не вправі покликатися на невчинення тих чи інших уповноваженою особою Фонду, котра є працівником Фонду і діє від імені Фонду, підзвітна Фонду і відповідає перед Фондом, та за дії якої відповідає Фонд.
З огляду на наведене та враховуючи невиконання судового рішення, що забезпечило б відшкодування позивачу як вкладнику ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» гарантованої суми за вкладом за рахунок коштів Фонду в розмірі 140 000,00 грн., та відмову Фонду, як спеціального суб'єкта, відповідального за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а також недотримання Фондом, у тому числі його працівником - уповноваженою особою Фонду, вимог Закону та Положення, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 суми 140 000,00 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність правових підстав для виплати суми гарантованого вкладу, оскільки відповідальність за невиплату вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, право на одержання якої має вкладник, та за шкоду, завдану вкладнику такої невиплатою, діючим законодавством покладено саме на Фонд, котрий в обґрунтування відсутності своєї вини у невиплаті гарантованої суми відшкодування не вправі покладатися на невчинення тих чи інших дій уповноваженою особою Фонду, котра є працівником Фонду і діє від імені Фонду, підзвітна Фонду і відповідає перед Фондом, та за дії якої відповідає Фонд.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 70 рішення «Рисовський проти України» (заява 29979/04 від 20.10.2011) Європейського суду з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онерїлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», і «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
У пункті 71 цього рішення зазначено: «… державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».
Отже, на Фонд покладено обов'язок забезпечення виплати гарантованого відшкодування за вкладом шляхом вчинення дій, передбачених Законом №4452-VI та Положенням, з метою захисту прав вкладників. Невиконання Фондом, як установою, що виконує спеціальні функції, зокрема функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, та є юридичною особою публічного права, що має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, та котрий здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами, свого обов'язку виплатити гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, право на отримання якої підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, свідчить про не виконання державою в особі уповноважених нею органів свого позитивного зобов'язання щодо забезпечення своїм громадянам конвенційного права на мирне володіння своїм майном та захист від позбавлення своєї власності, та про не ефективність доступних засобів захисту таких прав, і, відповідно, про порушення державою в особі уповноважених нею органів принципу «належного урядування».
Відтак, позов відлягає до задоволення повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправною відмови Фонду у виплаті ОСОБА_1 суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом (депозитом).
Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Судом також враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року у даній справі, розподіл судових витрат не здійснюється.
Частиною 2 статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 4 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
Положеннями частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи те, що розгляд справи по суті розпочато з 10 вересня 2020 року в порядку письмового провадження та враховуючи положення статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено розгляд справи по суті протягом тридцяти днів, датою ухвалення судового рішення є 10 жовтня 2020 року (- субота вихідний день).
За правилами частини 6 статті 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З урахуванням викладеного справа розглянута 12.10.2020 р.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17) про визнання протиправної відмови та стягнення гарантованої суми вкладу,- задовольнити.
Визнати протиправною відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у виплаті ОСОБА_1 (дані паспорта НОМЕР_1 , виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, дата видачі 07.05.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом (депозитом) за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 77513 від 11.02.2015 року;
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (дані паспорта НОМЕР_1 виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, дата видачі 07.05.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом (депозитом) за договором банківського вкладу № 77513 від 11 лютого 2015 року у розмірі 140 000 (сто сорок тисяч) гривень 00 копійок за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено та підписано 12 жовтня 2020 року.
Суддя О.М. Неклеса