м. Вінниця
05 жовтня 2020 р. Справа № 120/3363/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Томчука А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: Глушкова О.І.
представника відповідача: Черпітяк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 12 310,35 грн., прийнято контролюючим органом всупереч вимог діючого законодавства, оскільки нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.
Ухвалою від 20.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
07.08.2020 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що об'єкт нерухомості, а саме нежитлова будівля зерноскладу, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію абзацу "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 ст.266 Податкового кодексу України № 2755-VI, так як для виконання норм ПК України в частині звільнення від оподаткування вказану будівлю повинно бути віднесено до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що у свою чергу, на думку представника відповідача, кореспондується з обов'язком позивача сплачувати визначену суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. У зв'язку з наведеним, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.
Представник відповідача заперечила щодо задоволення заявленого позову з підстав викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі (зерноскладу) площею 737,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Право власності виникло на підставі рішення Крижопільського районного суду від 13.10.2011 у справі №2-717/11, зареєстровано в Реєстрі права власності, що підтверджується витягом.
Згідно витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.09.2013 позивачу на праві приватної власності належать земельні ділянки площею 2, 1097 га (кадастровий номер 0521986400:02:003:0628) та площею2,1149 га (кадастровий номер 0521986400:02:003:0625), а його дружині ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 2,3236 га (кадастровий номер 0521986400:02:003:0626), які використовуються останніми для ведення сільськогосподарського виробництва.
Згідно довідки Тернівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області №569 №26.06.2020 зерносклад, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_1 та використовується для збереження сільськогосподарської продукції та техніки.
Як вказав позивач, він веде особисте селянське господарство як сільськогосподарський товаровиробник.
22.05.2020 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0030560-5605-0209, відповідно до якого позивачу за 2019 рік визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 12310,35 грн.
Контролюючим органом розмір податку визначено із застосуванням ставок, затверджених рішенням Тернівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області від 06.06.2018: для нежитлової нерухомості, що перебуває у власності фізичних осіб та юридичних осіб 0,4% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року за 1 кв. метр бази.
Позивач не погоджується, що при винесенні податкового повідомлення-рішення податковим органом не враховано положення пункту 266.2 ПКУ, яка визначає об'єкти нерухомості, що не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно , тому звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд керується та виходить з наступних мотивів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі (зерноскладу) площею 737,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Право власності виникло на підставі рішення Крижопільського районного суду від 13.10.2011 у справі №2-717/11, зареєстровано в Реєстрі права власності, що підтверджується витягом, яка використовується в його господарській діяльності.
Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Підпунктом "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) " Будівлі для культової та релігійної діяльності" належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.
Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Таку позицію підтримує Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.04.2020 за № 823/1751/17.
Як підтверджується матеріалами справи, згідно витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.09.2013 позивачу на праві приватної власності належать земельні ділянки площею 2, 1097 га (кадастровий номер 0521986400:02:003:0628) та площею2,1149 га (кадастровий номер 0521986400:02:003:0625), а його дружині ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 2,3236 га (кадастровий номер 0521986400:02:003:0626), які використовуються останніми для ведення сільськогосподарського виробництва. Крім того, згідно довідки Тернівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області №569 №26.06.2020 зерносклад, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_1 та використовується для збереження сільськогосподарської продукції та техніки. А нежитлова будівля (зерносклад) площею 737,5 кв.м., що належать позивачу на праві власності за вимогами ДК 018-2000 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", використовується ним для ведення його особистого господарства для зберігання сільськогосподарської продукції, тому у цьому випадку не є об'єктом оподаткування, відповідно до пп. "ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.
Крім того, суд зауважує, що звільненню від оподаткування підлягають саме об'єкти нерухомості (будівлі), а не підприємства (з урахуванням видів діяльності) від обов'язку сплати податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року N 2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23 вересня 2008 року N 575-VI виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому останнє підлягає скасуванню у судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 22.05.2020 №0030560-5605-0209.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетний асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 43142454)
Повний текст рішення складено 12.10.2020
Суддя /підпис/ Томчук Андрій Валерійович
Виготовлено з АСДС
Помічник судді Олійник В.В.
12.10.2020