м. Вінниця
12 жовтня 2020 р. Справа № 120/4629/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21036)
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення виплати пенсії позивачеві з обмеженням її максимального розміру; зобов'язання відповідача виплачувати позивачеві пенсію з 01.03.2020 року у розмірі, що нараховується до виплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Порядок призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу» № 418 від 21.07.1992 року зі змінами без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем обмежено виплату пенсії сумою в 16 380 грн. 00 коп.. Позивач не погоджується з таким обмеження виплати пенсії, тому звернувся з відповідною заявою до відповідача, у якій просив виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром. Відповідач, за наслідками розгляду вказаної заяви, повідомив позивача про те, що застосування обмеження при обчисленні та виплаті пенсії максимальним розміром є правомірним та відповідає чинному законодавству. Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 08.09.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
10.09.2020 року за вх. № 25979 позивачем через канцелярію суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 15.09.2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також витребувано належним чином засвідчені копії пенсійної справи позивача.
30.09.2020 року за вх. № 29316 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому він позовну заяву вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції, відповідач вказує, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність (ст. 85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»). Наведені норми є чинними, неконституційними не визнавались, а тому відповідач, обмежуючи пенсію позивача максимальним розміром, діяв відповідно до приписів ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
05.10.2020 року за вх. № 30042 позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив. Проте, в силу вимог ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах цієї категорії заявами по суті є позов та відзив. Відтак, суд не приймає до розгляду та до уваги під час ухвалення рішення по суті відповідь позивача на відзив.
У встановлений судом строк, витребувані належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача надані не були. Причини не надання витребуваних доказів суду повідомлені не були. За таких обставин, суд керуючись положеннями ч. 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішує справу на підставі наявних доказів.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача з 1987 року та отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотно-випробного складу відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, у якій просив надати роз'яснення причин виплати пенсії з обмеженням її максимальним розміром.
Відповідач, за наслідками розгляду заяви позивача, листом від 27.08.2020 року за вих. № 0200-0403-8/39173 повідомив, що відповідно до п. 3 ст. 27 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (далі - Порядок) затверджено Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації.
Відповідно до пп. «в» п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Із наведеного слідує, що вказаним Порядком передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року).
Судом встановлено, що відповідачем з січня 2019 року, внаслідок перерахунку, пенсію позивача обмежено максимальним розміром.
Обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром обґрунтовано приписами ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, відповідно до ч. 3 ст. 85 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Водночас, слід врахувати те, що п. 2 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Більше того, запроваджені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» № 911-VIII від 24.12.2015 року обмеження щодо виплати максимального розміру пенсії у зв'язку із викладенням частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в новій редакції, застосовуються до тих пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року, про що свідчить пункт 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» №911-VIII від 24.12.2015 року.
Таким чином, аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що запроваджені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» № 911-VIII від 24.12.2015 року обмеження щодо виплати пенсії максимальним розміром не застосовуються до пенсій, що призначені до набрання вказаними Законами чинності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.11.2019 року у справі № 360/1428/17, від 03.10.2018 року у справі № 127/4267/17 та Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 17.04.2019 року у справі № 120/3965/18, від 03.07.2019 року у справі № 120/4656/18.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що застосування відповідачем обмеження граничного розміру пенсії є необґрунтованим та суперечить приписам п. 2 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", адже пенсія позивачеві призначена ще у 1987 році.
За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення виплати пенсії позивачеві з обмеженням її максимального розміру є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплачувати позивачеві пенсію з 01.03.2020 року у розмірі, що нараховується до виплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Порядок призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу» № 418 від 21.07.1992 року зі змінами без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За правовою позицією Європейського суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Khoniakina проти Грузії», № 17767/08, п. 72, від 19.06.2012 року).
З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення виплати пенсії позивачеві з обмеженням її максимального розміру задовольнив, відповідно позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплачувати позивачеві пенсію з 01.03.2020 року у розмірі, що нараховується до виплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Порядок призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу» № 418 від 21.07.1992 року зі змінами без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум також підлягає задоволенню, як похідна.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 840 грн. 80 коп..
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року у справі № 7-рп/2016 та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2020 року у розмірі, що нараховується до виплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Порядок призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу» № 418 від 21.07.1992 року зі змінами без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21036)
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 12.10.2020 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна