про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
12 жовтня 2020 р. Справа № 120/5507/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Маслоід Олена Степанівна розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» (вул. Мандролька, б. 19, с. Ситківці, Немирівський р-н., 22865)
до: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м.Вінниця, 21028)
про: визнання протиправною оцінки майна
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (далі - відповідач) про визнання протиправною оцінки майна.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що у відповідача на виконанні знаходиться виконавче провадження ВП № 60962289 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В.І. про звернення стягнення на рухоме майно позивача. В ході виконавчого провадження ТОВ «Реноме груп» здійснено оцінку вартості рухомого майна позивача та складено відповідний звіт про незалежну оцінку від 07.09.2020 року, згідно якого ринкова вартість об'єкта оцінки (без ПДВ) становить: трактор гусеничний CASE IH STEIGER 500 QUADRAC: 2 670 667 грн. 00 коп.; комбайн зернозбиральний CLASS LEXION 480: 1 211 97 грн. 00 коп.; комбайн зернозбиральний CASE IH 2388, реєстраційний номер № НОМЕР_1 : 1 519 917 грн. 00 коп; комбайн зернозбиральний CASE IH 2388, № НОМЕР_2 : 1 519 917 грн. 00 коп.. Таку оцінку майна позивач вважає необ'єктивною, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, адже він не може оцінити, яким методом здійснювалась оцінка майна та наскільки обраний метод був об'єктивним. Крім того, позивач наголошує й на значному проміжку часу, який пройшов між винесенням постанови державного виконавця про призначення суб'єктом оціночної діяльності та безпосередньо самою оцінкою майна, оскільки внаслідок пандемії коронавірусу в період з квітня по вересень 2020 року відбулися значні коливання цін, що на переконання позивача, ставить під сумніві звіт про оцінку майна. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
У відповідності до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з даним позовом, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки поданий адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.
За змістом ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
Ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
П. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 495/2176/17 (провадження № 11-245апп18).
З матеріалів справи вбачається, що позивач вважає, що проведена ринкова оцінка його майна є необєктивною та незаконною.
У цьому контексті суд вказує, що правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів здійснює Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Згідно з ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до положення ст. 10 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
У випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону.
Ст. 33 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.
Згідно із ст. 32 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами. Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування і оцінювачі, які працюють у їх складі, несуть відповідальність відповідно до законів у межах положень та посадових інструкцій, що регламентують їх діяльність.
Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ'єктивності оцінки майна) ним своїх обов'язків.
Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
З аналізу вищенаведених норм суд приходить до висновку, що суб'єкт господарювання-суб'єкт оціночної діяльності не є суб'єктом владних повноважень (не є юридичною особою публічного права), не реалізує у правовідносинах з оцінки рухомого майна будь-яких публічно-владних управлінських функцій, у тому числі на виконання делегованих повноважень, спори, що стосуються проведення суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання діяльності, пов'язаної з оцінкою майна та оформленням її результатів не мають ознак публічно-правового спору.
Крім цього, суд зазначає, що позивачем у якості відповідача визначений Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, при цьому оцінка майна проведена та звіт складений саме ТОВ «Реноме груп».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ч. 6 ст. 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
При чому згідно ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у вказаній адміністративній справі. З огляду на субєктний склад учасників справи та предмет спірних правовідносин саме по даній справі, позивачеві необхідно звернутись за захистом свого права у порядку господарського судочинства.
Керуючись Конституцією України, ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та ст. 2, 4, 19, 170, 248, 256, 295 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправною оцінки майна.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Маслоід Олена Степанівна