Справа № 743/1142/20 Головуючий у 1 інстанції Жовток Є. А.
Провадження № 33/4823/343/20
Категорія -
01 жовтня 2020 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі: судді апеляційного суду Акуленко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Святогора О.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2020 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з нього на користь держави судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп.
Судом встановлено, що 08.06.2020 року, близько 14 год. 20 хв. на вул. Курманова,108 в с. Миси Ріпкинського району Чернігівської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ЗАЗ-1102», д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з рішенням суду, адвокат в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та провадження по справі закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В підтвердження своїх вимог зазначає, що поза увагою суду залишилось те, що з 01.07.2020 року адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП перестала існувати в силу п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП, так як була скасована Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким посилена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння з адміністративної до кримінальної відповідальності. Даний закон має зворотну силу.
Звертає увагу, що Правила дорожнього руху, які нібито порушив ОСОБА_2 , поширюють свою дію на автомобільних дорогах та не включають довільно накатані дороги (колії). Місцевість, де було вчинено правопорушення, є довільно накатаними дорогами за околицею села, які не мають складових елементів дороги. В даному випадку, ОСОБА_2 не міг порушити Правила дорожнього руху.
Крім того, на виконання вимог ст. ст. 260, 266 КУпАП, він не був відсторонений працівниками поліції від керування транспортним засобом, що може свідчити про сумніви останніх про перебування його підзахисного з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення судом першої інстанції встановлені вірно.
Ці обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами, зокрема, поясненнями ОСОБА_1 , надані суду 1 інстанції, з яких вбачається, що останній вину визнав та не заперечував обставин правопорушення; змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 08.06.2020 року; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, а також поясненням ОСОБА_5 , співмешканки ОСОБА_1 , яка окрім іншого повідомила, що після складення протоколу за ст. 130 КУпАП відносно останнього, він передав їй ключі від транспортного засобу, а вона зобов'язувалась не передавати їх до витверезіння останнього, тобто, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом.
Цим доказам суд дав належну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, тому доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставні.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , як особа, яка керує транспортним засобом і щодо якої є підстави вважати, що вона перебуває у стані алкогольного сп'яніння, був відсторонений від керування цим транспортним засобом, що підтверджується поясненням ОСОБА_5 , співмешканки останнього, яка отримала від нього ключі від транспортного засобу та зобов'язувалась їх не передавати до повного витверезіння, що спростовує доводи апеляційної скарги про недотримання працівниками поліції вимог ст. ст. 260, 266 КУпАП.
Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При цьому, доводи апелянта про те, що на ОСОБА_1 в даному випадку не поширюється дія Правил дорожнього руху, оскільки він керував автомобілем на довільно накатаній дорозі на околиці села, яка не є автомобільною дорогою, є невірним трактуванням апелянтом норм Правил дорожнього руху.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо доводів захисника про закриття провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність суд не знаходить для задоволення клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, який діяв під час і за місцем вчинення правопорушення.
01.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким посилена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння з адміністративної до кримінальної відповідальності.
В силу ч. 2 ст. 8 КУпАП, закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Не можна засудити особу за злочин, який на час вчинення визнавався як правопорушення.
Згідно положень, які містяться у частині другій статті 4 КК України, відповідно до яких кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом, що діяв на час вчинення цього діяння.
Зазначенні положення кореспондуються зі змістом частини другої статті 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Таким чином, у даному випадку має місце ультраактивна (переживаюча) дія Закону, коли приписи нормативно-правового акту, який діяв раніше, поширюються на нереалізовані або не припинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акту, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникнуть після набрання ним чинності.
Виходячи із цих положень до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили дії, передбачені у статті 130 КУпАП, має бути застосований закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення.
Більш того, 03 липня 2020 року положення Закону України №2617-VIII від 22.11.2018 року та Закону України №321-ІХ від 03.12.2019 року були декриміналізовані Законом №720-ІХ від 17.06.2020 року з одночасним повторним запровадженням адміністративної відповідальності за їх вчинення.
Інші доводи апелянта не спростовують вини ОСОБА_1 та не є підставами для звільнення його від адміністративної відповідальності.
З огляду на зазначене, слід визнати, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу. Позицію ОСОБА_1 слід розцінювати як намагання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчинених правопорушень, особи порушника, ступені його вини.
З огляду на наведене, підстави для скасування постанови місцевого суду та закриття справи,як про це йдеться в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Святогора О.А. - залишити без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2020 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає
СуддяС. О. Акуленко