«08» жовтня 2020 року м. Херсон
Справа № 653/2541/19
Провадження № 22-ц/819/1274/20
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П.
суддів:Ігнатенко П. Я.,
Полікарпової О. М.
секретарЛитвиненко В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області у складі судді Берлімової Ю. Г. від 23 червня 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2019 року Акціонерне товариство «Ідея банк» звернулося з вище зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що 26 жовтня 2010 року між ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 910.73076, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 50 520 грн 04 коп. зі сплатою 18,9 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені кредитним договором і графіком щомісячних платежів.
Позивач свої зобов'язання щодо видачі грошових коштів виконав, що підтверджується меморіальними ордерами.
Останній платіж відповідачем здійснено 15 березня 2017 рокую
Відповідач отриманий кредит у встановлений договором термін не повернув, не сплатив нараховані відсотки, комісію та інші платежі за кредитним договором, тому у останнього утворилася заборгованість, яка станом на 14 червня 2019 року, становить 223 817 грн 20 коп., що складається з: простроченого боргу у розмірі 26 061 грн 22 коп., прострочених процентів у розмірі 43 368 грн. 52 коп., строкових процентів у розмірі 224 грн 07 коп., пені за несвоєчасне погашення платежів у розмірі 154 143 грн 39 коп., віндикаційних витрат у розмірі 20 грн 00 коп., яку позивач просив стягнути з останнього, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 25 червня 2020 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № 910.73076 від 26 жовтня 2010 року у розмірі 223 817 грн 20 коп., що складається з: простроченого боргу - 26061 грн 22 коп., прострочених процентів - 43368 грн 52 коп., строкових процентів - 224 грн 07 коп., пені за несвоєчасне погашення платежів - 154143 грн 39 коп., віндикаційних витрат - 20 грн 00 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 357 грн 26 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду в частині стягнутої заборгованості за відсотками та пенею скасувати, вирішити питання про перерозподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що кредитний договір укладено строком на 5 років, тобто до 26 жовтня 2015 року, а тому безпідставним є висновок суду першої інстанції про стягнення процентів після жовтня 2015 року та пені; сукупна сума неустойки, нарахована за порушення зобов'язання споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної ним за договором, тобто пеня не може перевищувати 25 260 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовну заяву АТ «Ідея Банк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними, допустимими та достовірними доказами доведено факт укладення між ним та ОСОБА_1 кредитного договору у якому вони погодили ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитом, пені, інших платежів, на підставі чого останній отримав кошти, однак умови кредитного договору не виконав у результаті чого утворилась заборгованість.
Колегія суддів з висновком суду погоджується частково з наступних підстав.
Справа переглядається в апеляційному порядку в частині оскаржених висновків суду щодо нарахування відсотків за користування після 26 жовтня 2015 року і пені.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, 26 жовтня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 910.73076, за умовами якого, Банк надав позичальнику кредит в розмірі 50 520 грн 04 коп. строком на 60 місяців зі сплатою 18,9 % річних; позичальник зобов'язаний протягом дії договору сплачувати кредит та проценти у вигляді ануїтетних платежів (щомісячних платежів) на рахунок № НОМЕР_1 в терміни та в сумах, визначених у графіку щомісячних платежів, що є додатком № 1 до договору (п. 1 § 1, п. 1 § 2, § 4 Договору) /а. с. 6-7/.
Згідно пунктів 1, 2, 3 § 9 Договору, у разі порушення позичальником строків сплати щомісячних платежів, банк має право нарахувати та стягувати з позичальника витрати, пов'язані з супроводом і стягненням простроченої заборгованості да договором (у тому числі, але не обмежуючись, на листування, телефонні дзвінки, виїзди до позивальника, розшук позичальника , послуги сторонніх організацій, згідно з Тарифами Банку. В разі порушенням позичальником термінів сплати платежів, банк має право нараховувати та стягнути з позичальника штрафні санкції (пеню) в розмірі: 0,15 % від простроченої суми боргу за кожен день прострочки (у разі порушення термінів сплати щомісячних платежів від 1 до 60 днів), 0,65 % від простроченої суми боргу за кожен день прострочки (у разі порушення термінів сплати щомісячних платежів більше ніж на 60 днів).
Відповідно до пунктів 1, 8 § 10 кредитного договору, договір діє з моменту його підписання та до повного виконання сторонами усіх зобов'язань. Строк позовної давності для стягнення боргу за договором встановлюється тривалістю в 5 років.
Згідно додатку № 1 до Кредитного договору - графіку щомісячних платежів, ним затверджено графік щомісячних платежів у період з 01 грудня 2010 року по 26 жовтня 2015 року /а. с. 8-9/.
Згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 , останній платіж на погашення простроченого кредиту відповідачем здійснено 15 березня 2017 року /а. с. 19-22/.
З довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 14 червня 2019 року вбачається, що заборгованість останнього становить 223 817 грн 20 коп. і складається з: простроченого боргу - 26 061 грн 22 коп., прострочених процентів - 43 368 грн 52 коп., строкових процентів - 224 грн 07 коп., пені за несвоєчасне погашення платежів - 154 143 грн 39 коп., віндикаційних витрат в сумі 20 грн /а. с. 59-62/.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами кредитного договору, сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом, який надано строком на 60 місяців - до 26 жовтня 2015 року включно.
Тобто, в межах строку кредитування до 26 жовтня 2015 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами відповідно до графіку щомісячних платежів, а починаючи з 26 червня 2015 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх постановах.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором Банк нарахував передбачені договором проценти та пеню за договором станом на 14 червня 2019 року, тобто після спливу визначеного договором строку кредитування /а. с. 55-58/.
При цьому, колегія суддів, визначаючи розмір заборгованості за простроченими відсотками, аналізує розрахунок заборгованості за кредитним договором і виходить з різниці суми нарахованих відсотків в валюті угоди станом на 26 жовтня 2015 року та сплаченою сумою відсотків. Тобто, розмір заборгованості за простроченими відсотками складає 17 856,32 грн (45 971,01 грн - 28 114,69 грн).
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поточними відсотками у розмірі 224,07 грн слід відмовити, оскільки з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що вказана сума входить до загальної суми заборгованості за простроченими відсотками, а статтею 61 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Вирішуючи питання щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь банку пені, колегія суддів виходить з наступного.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати позикодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає сплаті за договором, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за кредитним договором і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Оскільки сума кредиту становить 50 520 грн, згідно ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», ч. 3 ст. 551 ЦК України, пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не повинна перевищувати 25 260 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
На підставі вище зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в частині визначеного судом розміру заборгованості за простроченими відсотками та пенею підлягає частковому задоволенню, рішення суду, як таке що прийняте у цій частині з порушенням норм матеріального права і висновки якого не відповідають обставинам справи, підлягає зміні, зі зменшенням стягнутої з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за простроченими відсотками з 43 368,52 грн до 17 856,32 грн та пенею з 154 143,39 грн до 25 260 грн та загальної суми з 223 817,20 грн до 50 505,17 грн.
Згідно вимог ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог Банку, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 038,06 грн (3 357,26 грн х 30,92 %. Рішення суду у зазначеній частині підлягає зміні зі зменшенням розміру судового збору з 3 357,26 грн до 1 038,06 грн.
Підлягає стягненню з Банку на користь ОСОБА_1 , враховуючи пропорційність задоволених доводів апеляційної скарги (69,08 %), судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, у розмірі 3 073,40 грн (4 449,05х 69,08 %)
Таким чином, враховуючи пропорційність задоволених вимог Банку (22,56 %), підлягає стягненню з останнього на користь відповідача судовий збір, у розмірі 3 445,35 грн (4 449,05 - 22,56 %), сплачений при подачі апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 23 червня 2020 року в частині визначеного судом розміру заборгованості за простроченими відсотками, пенею та загальної суми боргу змінити.
Зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за простроченими відсотками з 43 368,52 грн до 17 856,32 грн та пенею з 154 143,39 грн до 25 260,00 грн, загальну суму боргу з 223 817,20 грн до 69 197,54 грн та судового збору з 3 357,26 грн до 1 038,06 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 3 073,40 грн.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.
Дата складання повного судового рішення 09 жовтня 2020 року.
Головуючий Л. П. Воронцова
Судді: П. Я. Ігнатенко
О. М. Полікарпова