Єдиний унікальний номер справи: 647/1503/20 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/819/1044/20 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 127 КК України
08 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3
ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участі прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
адвоката: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018230090000786 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 13 серпня 2020 року про повернення прокурору обвинувального акта, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Республіканець, Бериславського району, Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України,-
Ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 13 серпня 2020 року повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України.
Мотивуючи своє рішення суд зазначив, що обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин справи, які прокурор вважає встановленими, висунуте обвинувачення суперечить правовій кваліфікації дій обвинуваченого.
Також суд вказав, що всупереч вимогам КПК України слідчий визнав потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та не встановив наявність або відсутність близьких родичів та членів сім'ї померлого, а лише вказав в обвинувальному акті про неможливість встановити місцезнаходження близьких родичів, незважаючи на те, що згідно реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зверталися із заявами про визнання їх потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Суд першої інстанції зауважив, що відсутність відомостей про місцезнаходження близьких родичів не є тотожним поняттю відсутності у померлого близьких родичів. Обвинувальний акт не містить анкетні відомості щодо потерпілого.
Суд дійшов висновку про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК, що перешкоджає призначенню кримінального провадження до судового розгляду.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Обвинувальний акт з додатками повернути у той же суд на новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.
Вказує, що обвинувальний акт у повній мірі відповідає вимогам ст. 291 КПК, містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Наведені в ньому фактичні дані дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу, дає підстави зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Вважає висновок суду щодо наявності підстав для додаткової кваліфікації дії обвинуваченого за ч.1 ст. 146 КК України не ґрунтується на законі.
Посилається на положення ст. 337 КПК України, згідно яких судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Згідно приписів ч.3 ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, визначених КПК України. Повноваженнями вимагати від прокурора зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, зокрема такої, що погіршує становище обвинуваченого, суд не наділений.
Висновок суду про те, що померла особа не може бути потерпілим у кримінальному провадженні, суперечить фактичним обставинам кримінального провадження.
Звертає увагу, що ОСОБА_9 визнано потерпілим 09.08.2018 року, а його смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 від обставин, не пов'язаних зі скоєнням відносно нього кримінального правопорушення, що підтверджується документами, долученими прокурором до апеляційної скарги та на які здійснено посилання в обвинувальному акті.
Стверджує, що закон не передбачає можливості визнання потерпілим близьких родичів чи членів особи, смерть якої настала не внаслідок кримінального правопорушення, а також визнання потерпілими осіб, які не подавали відповідних заяв чи не надавали на це письмової згоди.
Зазначає, що участь у кримінальному провадженні в якості потерпілого є правом, а не обов'язком особи і твердження суду, що відсутність у потерпілого близьких родичів не позбавляє слідчого обов'язку визнати потерпілим члена сім'ї померлого, не грунтується на законі.
Вказує, що органом досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_9 проживав сам, членів сім'ї не мав, місцезнаходження його близьких родичів не встановлено і будь-яка особа, крім нього самого, заяви про залучення до провадження як потерпілого або письмової згоди на це органу досудового розслідування або прокурору не подавала.
Твердження суду про те, що такі заяви подавали ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки вказані особи вранці 09.08.2018 року виявили ОСОБА_9 з тілесними ушкодженнями та повідомили про це правоохоронні органи, заяв про залучення в якості потерпілих не подавали, будь-якої шкоди кримінальним провадженням останнім не заподіяно.
Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного розгляду.
В ході апеляційного розгляду прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Адвокат ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви Суду.
Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Положеннями ч.2 ст. 291 КПК України встановлено вичерпний перелік відомостей, які повинні міститися в обвинувальному акті.
Згідно із приписами п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Повернення обвинувального акта прокурору передбачає наявність саме в обвинувальному акті таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Положеннями ст. 91 КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що в ньому міститься виклад фактичних обставин кримінального провадження так як вони були встановлені органом досудового розслідування.
Наведені в процесуальному документі фактичні дані у своїй сукупності дають уявлення стосовно елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Приймаючи рішення за результатами підготовчого судового засідання, суд першої інстанції має виходити також із положень ст. 22, ст. 26 КПК України щодо змагальності та диспозитивності кримінального провадження та положень ст. 337 КПК України, яка визначає межі судового розгляду, який проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України згідно ст. 92 КПК України під час судового розгляду покладається на прокурора.
У разі, коли в ході судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального провадження або не знайдуть підтвердження фактичні обставини, які прокурор вважав доведеними, або взагалі суд прийде до висновку про відсутність складу, події злочину, або про недоведеність винуватості обвинувачених, то КПК України передбачає процесуальні рішення, які має прийняти суд у таких випадках.
З метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Суд не наділений процесуальними повноваженнями надання вказівок прокурору щодо необхідності додаткової правової кваліфікації дій обвинуваченого, тим самим порушуючи питання про збільшення обсягу обвинувачення.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд вдався до аналізу зазначених у ньому фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважає встановленим, що може бути здійснено лише на стадії судового розгляду, а не підготовчого судового засідання.
Вказівка суду про те, що обвинувальний акт не містить анкетні відомості щодо потерпілого є безпідставними.
В обвинувальному акті зазначено, що потерпілим є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Новокаїри, Бериславського району, Херсонської області, громадянин України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тобто відображено необхідні анкетні відомості.
Вбачається, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після як його було визнано потерпілим та допитано у цьому процесуальному статусі, проведені з ним інші процесуальні та слідчі дії ( 09.08.2018 року).
Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Процесуального статусу потерпілого особа набуває з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора. Виявивши при прийнятті заяви наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, слідчий, прокурор вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочинає розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК), вручивши потерпілому пам'ятку про його процесуальні права та обов'язки.
Частиною 6 ст.55 КПК України передбачено, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
Матеріали провадження не містять відомостей про те, що потерпілий ОСОБА_9 помер саме внаслідок кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 .
В рамках даного кримінального провадження були здійснені всі необхідні заходи направлені на встановлення родичів потерпілого ОСОБА_9 які відповідно до вимог ч.5 ст.55 КПК України, мають право брати участь в судовому розгляді, та їх місцезнаходження.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 не відноситься до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, яке порушується виключно на підставі заяви потерпілої особи і здійснюється з врахуванням позиції потерпілого щодо підтримання обвинуваченого.
За таких обставин, відповідно до положень чинного КПК України, залучення у якості потерпілого інших осіб не є обов'язковим в даному кримінальному провадженні, і неможливість на даний час встановити місцезнаходження членів сім'ї або близьких родичів потерпілого не може бути перешкодою для розгляду кримінального провадження по суті.
У разі встановлення таких осіб в ході судового розгляду, вони можуть бути залучені судом до кримінального провадження в якості потерпілих на підставі відповідних заяв.
Посилання суду на те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 подавали заяву про визнання їх потерпілим, як на обґрунтування підстав для повернення обвинувального акта, слід визнати помилковими, оскільки як видно із реєстру матеріалів досудового розслідування постанови про відмову визнані їх потерпілими прийнято слідчим 10.08.2018 року, тобто ще до смерті потерпілого, відомості про те, що ці особи є близькими родичами чи членами сім'ї потерпілого матеріали провадження не містять.
Суд не вправі давати вказівки органу досудового розслідування щодо необхідності визнання тих чи інших осіб потерпілими.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду про неможливість призначення кримінального провадження до судового розгляду через невідповідність змісту обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.
Ухвала суду від 13.08.2020 року, як така, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419, 376 ч.2 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 13 серпня 2020 року про повернення прокурору обвинувального акта відносно ОСОБА_7 - скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 КК України у суді першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді: ( три підписи)
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4