06 жовтня 2020 року м. Херсон
справа № 766/7706/19
провадження № 22-ц/819/453/20
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г.,
суддів:Пузанової Л.В.,
Склярської І.В.
секретарГеленко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С.І. від 03 грудня 2019 року у цивільній справі за скаргою Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Профбуд Плюс», Суворовський районний відділ державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, на рішення державного виконавця,
У квітні 2019 року Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» звернулося до суду зі скаргою на рішення старшого державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу.
Скарга обґрунтована тим, що на примусовому виконанні у Суворовському районному відділі державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області перебував виконавчий лист № 668/1887/14-ц виданий 15.12.2014 року Суворовським районним судом м. Херсона, за яким звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, визначеної незалежним експертом на стадії оцінки майна в ході проведення виконавчих дій та задоволено за рахунок коштів отриманих від реалізації предмету іпотеки вимоги ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» , по кредитному договору №05-302/08 від 05.06.2008 року, узгодженого між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» та третьою особою ПП «Профбуд Плюс», у загальній сумі 94 734,04 доларів США, що еквівалентно 756 924,98 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 51 000,00 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом, нараховану станом на 21.01.2014 року в сумі 33 135,88 доларів США, заборгованість по сплаті адміністративної комісії станом на 21.01.2014 року у розмірі 459,00 доларів США, заборгованість по пені за порушення строків повернення основної суми кредиту, сплати відсотків за користування ним та сплати адміністративної комісії, що нарахована станом на 21.01.2014 року в розмірі 10 139,16 доларів США.
22 квітня 2019 року постановою старшого державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Кузьменко В.О., виконавчий лист № 668/1887/14-ц виданий 15.12.2014 року Суворовським районним судом м. Херсона повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 належна громадянину України ОСОБА_1 не виступає як забезпечення зобов?язань за споживчим кредитом, оскільки це нерухоме майно виступає забезпеченням за комерційним кредитом юридичної особи, а відтак щодо цього майна не може бути застосований Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадянина України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що виключає повернення виконавчого листа з підстав п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», скаржник просив суд визнати рішення державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу неправомірним та скасувати постанову старшого державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Кузьменко В.О. від 22.03.2019 року по виконавчому провадженню № 46611884 про повернення виконавчого документа стягувачу.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03 грудня 2019 року скаргу задоволено.
Визнано рішення старшого державного виконавця Суворовського РВ ДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області Кузьменко В.О. по виконавчому провадженню №46611884 щодо повернення виконавчого документа стягувачу неправомірним.
Скасовано постанову старшого державного виконавця Суворовського РВ ДВС м.Херсон ГТУЮ у Херсонській області Кузьменко В.О. від 22.03.2019 року по виконавчому провадженню №46611884 «про повернення виконавчого документа стягувачу».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема щодо порушення судом порядку витребування доказів та неправильне застосування ст. 84 ЦПК України, просив ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 грудня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на постанову державного виконавця по поверненню виконавчого провадження стягувачу. Крім того, апелянт зазначив, що справу розглянуто за його відсутності, чим порушено його права передбачені ст. 43 ЦПК України, що призвело до винесення незаконного рішення.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що 05.12.2014 року Суворовським районним судом м.Херсона видано виконавчий лист №668/1887/14-ц про стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, визначеної незалежним експертом на стадії оцінки майна в ході проведення виконавчих дій та задовольнити за рахунок коштів отриманих від реалізації предмету іпотеки вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний банк» по кредитному договору №05-302/08 від 05.06.2008 року, укладеного між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк» та третьою особою ПП «Профбуд Плюс» в загальній сумі 94734,04 доларів США, що еквівалентно 756924,98 грн., яка складається з заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 51000,00 доларів США, заборгованість за відсотками за користування, нараховану станом на 21.01.2014 року в сумі 33135,88 доларів США, заборгованість по сплаті адміністративної комісії станом на 21.01.2014 року у розмірі 459,00 доларів США, заборгованості по пені за порушення строків повернення основної суми кредиту, сплати відсотків за користування ним та сплати адміністративної комісії, що нарахована станом на 21.01.2014 року у розмірі 10139,16 доларів США.
Постановою старшого державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м.Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Кузьменко В.О. від 22.03.2019 року виконавчий лист повернуто стягувачу з підстав передбачених п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» , оскільки законом встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно боржника.
У відповідності до п.9 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи грошові кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
У п.1 ч.1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» зазначено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеки», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов?язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
-таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об?єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яка перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
-загальна площа такого нерухомого майна (об?єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Зі змісту виконавчого листа №668/1887/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , вбачається, що це нерухоме майно виступає забезпеченням за кредитним договором № 05-302/08 від 05.06.2008 року, укладеного між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» та третьою особою Приватним підприємством «Профбуд Плюс».
Отже іпотечне нерухоме майно, на яке звернуто стягнення, не виступає як забезпечення зобов?язань громадянина України ( позичальника або майнового поручителя) за споживчим кредитом.
Таким чином, щодо звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 відсутня встановлена законом заборона.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За вимогами ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону).
Відповідно до ч.2, ч. 3 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
Враховуючи, що іпотечне нерухоме майно, на яке звернуто стягнення, не виступає як забезпечення зобов?язань майнового поручителя ОСОБА_1 за споживчим кредитом, а відтак відсутня встановлена законом заборона на звернення стягнення на майно боржника, колегія суддів вважає, що скарга стягувача є обґрунтованою, а тому суд правильно визнав оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірною та скасував її.
При цьому суд виніс судове рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказах, що не суперечить чинному цивільному процесуальному законодавству.
Посилання апелянта на порушення судом норм ЦПК, принципу змагальності та диспозитивності є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом порядку витребування доказів, а саме виконавчого провадження, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки предметом розгляду скарги є рішення державного виконавця і ця обставина не є підставою для скасування судового рішення.
Також не є безумовною підставою для скасування ухвали суду розгляд справи у відсутності стягувача, який був обізнаний про дату, час та місце засідання суду ( а.с. 138).
Апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують її законності та обґрунтованості. Підстав для її скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.
Керуючись ст.ст.367,ст.374, ст.375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 грудня 2019 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Г.Чорна
Судді: Л.В.Пузанова
І.В.Склярська
Повний текст постанови складено 09 жовтня 2020 року
Суддя Т.Г. Чорна