Ухвала
05 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 464/3427/19
провадження № 61-14051cк20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про визнання протиправним та скасування наказу,
У 2019 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов'язки директора Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» Коваліва В. В. від 22 березня 2019 року № 89 «Про зміни у складі тендерного комітету».
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
15 вересня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 01 липня 2019 року справу № 464/3427/19 на підставі статті 19 ЦПК України визнано малозначною.
У пункті 2 частини шостої статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі) передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У частині четвертій статті 274 ЦПК України (у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі) визначено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
У справі заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування наказу «Про зміни у складів тендерного комітету» від 22 березня 2019 року за № 89, яким виведено із членів тендерного комітету з 22 березня 2019 року ОСОБА_1 .Справа № 464/3427/19 не є справою з ціною позову, що перевищувала п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день відкриття провадження, є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі), і суд першої інстанції міг визнати справу малозначною. Тому необґрунтованим є посилання у касаційній скарзі, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, оскільки не містить ціни позову і процесуальний закон розмежовує поняття малозначної справи та справи, яка виникла з трудових відносин.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков