Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 712/10096/15-ц
провадження № 61-12809св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк Надра»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Новікова О. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором, розраховану станом на 10 серпня 2015 року, у розмірі 17 882,79 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 1 129,20 доларів США, всього 19 011,99 доларів США, а також заборгованість зі сплати пені за порушення умов кредитного договору в розмірі 5 769 гривень 14 копійок та штраф в розмірі 12 028 гривень 83 копійки, всього 17 797 гривень 97 копійок.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого з 04 лютого 2011 року є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за яким останній отримав кредит в сумі 24 400,00 доларів США зі сплатою 11,50 % річних.
29 січня 2010 року між ВАТ «КБ «Надра» було укладено додаткову угоду № 1, якою кредитний договір викладений у новій редакції.
04 січня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою кредитний договір доповнено пунктом 4.2.9.
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору в редакції від 19 січня 2010 року позичальник взяв на себе зобов'язання повернути кредит до 18 листопада 2022 року включно шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу згідно графіку.
Пунктом 4.1 кредитного договору в редакції від 19 січня 2010 року передбачено, що у разі невиконання позичальником зобов'язань щодо строків та повноти сплати кредиту та процентів відповідно до умов цього договору позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення.
Пунктом 4.2 кредитного договору визначено, що у разі порушення позичальником вимог пунктів 3.3.2-3.3.5, 3.3.7-3.3.18 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 3 % від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованими процентами за кожний випадок.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 28 листопада 2007 року, за яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором. Крім того, між банком та поручителем 19 січня 2010 року укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки та додаткову угоду № 2 від 04 січня 2013 року, відповідно до умов яких поручитель поручився перед банком за належне виконання позичальником взятих зобов'язань.
Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 10 серпня 2015 року складає 19 855,90 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 17 882,79 доларів США (377 145 гривень 93 копійки); заборгованість за відсотками - 1 129,20 доларів США (23 814 гривень 69 копійок); пеня - 273,55 доларів США (5 769 гривень 14 копійок); штраф - 570,36 доларів США ( 12 028 гривень 83 копійки), які банк просив стягнути на свою користь.
У липні 2017 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов про визнання договору поруки від 28 листопада 2007 року таким, що припинений.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції на час вчинення процесуальної дії).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 41 926 гривень 53 копійки, з яких: 22 218 гривень 59 копійок - відсотки за користування кредитом та 19 707 гривень 94 копійки - тіло кредиту.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що банком у наданому ним розрахунку не зазначено ряд платежів, які були здійснені відповідачем, проведеною судово-економічною експертизою встановлено відсутність графіку платежів та сукупної вартості кредиту, на підставі якого можливо було б достовірно встановити суму заборгованості за кредитом та нарахованих відсотків, також відсутні докази з нарахування та сплати пені, що позбавило суд можливості зробити висновок щодо правильності нарахування пені та штрафу та наявності підстав для стягнення зазначеної позивачем суми з відповідачів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2018 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2017 року змінено, викладено частину другу резолютивної частини судового рішення в наступній редакції:
«Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитом в сумі 17 833,67 доларів США, заборгованість за відсотками в сумі 1 129,20 доларів США, пеню в сумі 1 403 гривень 11 копійок».
У решті рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд, виходячи з того, що розмір заборгованості судом першої інстанції встановлений невірно, змінив судове рішення, стягнувши кредитну заборгованість у більшому розмірі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Апеляційний суд не надав ніякої оцінки висновкам судово-почеркознавчої експертизи та поясненням експерта, наданим під час розгляду справи, не звернув увагу на те, що банк не надав доказів, в якому розмірі та валюті позичальник отримала кредит.
Суд апеляційної інстанції не скасував рішення місцевого суду, а змінив його, при цьому, збільшивши суму, яка підлягає до стягнення, та, змінивши валюту стягнення, своє рішення нічим не мотивував.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.
Витребувано з Соснівського районного суду м. Черкаси матеріали цивільної справи № 712/10096/15-ц.
Зупинено виконання постанови апеляційного суду Черкаської області від 25 січня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 вищезазначену справу призначено до судового розгляду упорядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Обставини справи
Суди встановили, що 28 листопада 2007 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого з 04 лютого 2011 року є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 362п/99/2007-840, за яким остання отримала кредит на споживчі цілі в сумі 24 400,00 доларів США зі сплатою 11,50 % річних та терміном повернення до 18 листопада 2022 року.
Кредитний договір забезпечений договором поруки, укладеним у цей же день між банком та ОСОБА_2 , за яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.
Крім того, між банком та поручителем 19 січня 2010 року укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки та додаткову угоду № 2 від 04 січня 2013 року, відповідно до умов яких поручитель поручився перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань.
На забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій у вигляді плати за управління кредитом, неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, між кредитором та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру, загальною площею 33,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , заставною вартістю 176 400 грн (пункт 1.3.1 додаткової угоди від 19 січня 2010 року № 1).
Пунктом 4.1 кредитного договору в редакції від 19 січня 2010 року передбачено, що у разі невиконання позичальником зобов'язань щодо строків та повноти сплати кредиту та процентів відповідно до умов цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення.
Пунктом 4.2. кредитного договору в редакції від 19 січня 2010 року визначено, що у разі порушення позичальником вимог пунктів 3.3.2-3.3.5, 3.3.7-3.3.18 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 3 % від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованими процентами за кожний випадок.
20 серпня 2015 року банк надіслав на адресу відповідачів письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором у зв'язку з простроченням платежів.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 10 серпня 2015 року заборгованість відповідачів становить 19 855,90 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) в сумі 17 882,79 доларів США (в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 10 серпня 2015 року - 377 145 грн 93 коп.), заборгованості за відсотками (в тому числі прострочена) - 1 129,20 доларів США (в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 10 серпня 2015 року - 23 814 грн 69 коп.), пені в сумі 273,55 долари США (в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 10 серпня 2015 року - 5 769 грн 14 коп.) та штрафу в сумі 570,36 доларів США (в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 10 серпня 2015 року - 12 028 грн 83 коп.).
Для визначення правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості позичальника за кредитним договором від 28 листопада 2007 року та встановлення фактичного залишку заборгованості станом на 10 серпня 2015 року Соснівським районним судом м. Черкаси 26 липня 2016 року призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу.
Відповідно до висновку експерта від 29 листопада 2016 року:
- виписку з рахунку № НОМЕР_1 (з 10 грудня 2007 року до 23 листопада 2011 року) на дослідження не було надано і відповідно підтвердити суму коштів, що сплачені ОСОБА_1 за період з 10 грудня 2007 року до 23 листопада 2011 року за даними банку неможливо. У зв'язку з відсутністю виписки з позичкового рахунку за період з грудня 2011 року до серпня 2015 року даними банківських виписок не підтверджено здійснення операцій щодо подальшого погашення кредиту. Виписку з рахунку № НОМЕР_1 (з 10 грудня 2007 року до 23 листопада 2011 року) на дослідження не було надано і відповідно підтвердити суму коштів, що сплачені ОСОБА_1 за період з 10 грудня 2007 року до 23 листопада 2011 року за даними банку неможливо;
- відповідно до наявних в матеріалах справи документах не підтверджено складення графіку платежів в ході укладення кредитного договору. В матеріалах справи наявні лише 3 Графіки погашення кредиту, складені на виконання умов додаткової угоди № 1 від 19 жовтня 2010 року, яку укладено в додаток до кредитного договору. У вищевказаних графіках платежів не наведено суму кредиту, яка була погашена станом на дату їх підписання, і відповідно у зв'язку з відсутністю графіку платежів в додатку до кредитного договору в ході дослідження неможливо розрахувати суму погашення тіла кредиту на конкретну дату;
- в розрахунку заборгованості за кредитним договором, складеному банком за період з 28 листопада 2007 року до 10 серпня 2015 року, не зазначено, яким шляхом банк визначив суми простроченої заборгованості за тілом кредиту, які можливо визначити тільки при наявності графіку погашення заборгованості за кредитом, у якому повинні бути зазначені щомісячні платежі за тілом кредиту, за процентами за користування кредитом, з винагороди, та які в сукупності складають ануїтетний платіж у розмірі 286,94 долари США, який передбачений у підпункті 3.3.2 кредитного договору;
- в ході дослідження, у зв'язку з відсутністю Графіку платежів, неможливо підтвердити правильність обліку банком суми заборгованості, яка відповідно до даних банківських виписок рахується на позичковому рахунку та рахунку для обліку простроченої заборгованості;
- в ході дослідження документально не підтверджено заборгованість по процентах, яка зазначена в розрахунку заборгованості позичальника за кредитним договором, що складений банком станом на 10 серпня 2015 року, та у зв'язку з відсутністю виписок з нарахування та сплати пені в ході дослідження документально не підтверджується правильність розрахунку суми пені;
- в ході дослідження не підтверджено наявність Графіку платежів та скупної вартості кредиту до Кредитного договору від 28 листопада 2007 року. Крім того, наявні в матеріалах справи Графіки платежів, складені на виконання умов додаткової угоди від 19 січня 2010 року № 1 не в повній мірі відповідають вимогам Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.
Виходячи з вищевикладеного, експерт зміг прийти до висновку про суму заборгованості лише на підставі методів моделювання та арифметичного підрахунку.
Згідно з висновком експертизи, проведеної у ході розгляду справи Черкаським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, підпис на заяві на видачу готівки від 28 листопада 2007 року № 173 у графі «підпис отримувача» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням будь-якого дійсного підпису ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 89 ЦПК України визначено правила оцінки судом доказів. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 79 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Звертаючись до суду з позовом, банк надав розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором на обґрунтування своїх вимог.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ПАТ «КБ «Надра», визнав необґрунтованим і недоведеним розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, наданий банківською установою. Водночас, суд погодився з розрахунком заборгованості, наданим ОСОБА_1 .
Апеляційний суд змінив рішення місцевого суду в частині визначенні розміру заборгованості, врахувавши висновки судово-економічної експертизи від 29 листопада 2016 року № 764/932/16-23, проведеної у ході розгляду даної справи, згідно з якою сума заборгованості за кредитним договором від 28 листопада 2007 року включає, зокрема
- заборгованість за кредиту 17 833,67 доларів США;
- заборгованість за відсотками 1 132,12 доларів США.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначено, що «із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству».
Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив, що за укладеним між сторонами кредитним договором від 28 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримала кредит на споживчі цілі в іноземній валюті в сумі 24 400,00 доларів США.
Вказаний договір споживчого кредиту підписаний відповідачкою, яка в подальшому частково виконувала його умови.
Встановивши наявність заборгованості за кредитним договором на суму 17 833,67 доларів США, за відсотками 1 129,20 доларів США, розмір якої також підтвердженийсудово-економічною експертизи від 29 листопада 2016 року та не спростований відповідачами, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про солідарне стягнення коштів з боржника та поручителя саме у такому розмірі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки вони узгоджуються з матеріалами справи та встановленими обставинами.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновки судово-почеркознавчої експертизи від 28 листопада 2007 року № 173, згідно з якою підпис на заяві на видачу готівки виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, колегія суддів відхиляє, оскільки суд оцінив вказаний висновок у сукупності з іншими доказами та встановив факт укладення кредитного договору й отримання ОСОБА_1 коштів у розмірі, вказаному в цьому договорі. Зазначена обставина відповідачами не спростована.
Інші аргументи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення в оскаржені частині, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині - без змін.
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року зупинено виконання постанови апеляційного суду Черкаської області від 25 січня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі, то виконання зазначеної постанови на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Черкаської області від 25 січня 2018 року в частині позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 17 833,67 доларів США та за відсотками в сумі 1 129,20 доларів США залишити без змін.
Поновити виконання постанови апеляційного суду Черкаської області від 25 січня 2018 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат
Судді:Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
В. І. Журавель М. М. Русинчук