№ 2а/0528/698/2012
07 грудня 2012 року м. Краматорськ
Суддя Краматорського міського суду Пікалова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області до відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
27.11.2012 року УПФУ у м.Краматорську звернулося до суду з адміністративним позовом до ВДВС Краматорського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, в якому зазначено, що 20.11.2012 року була отримана постанова державного виконавця Краматорського ВДВС про від криття виконавчого провадження ВП 34945701 від 17.08.2012 року з виконання виконавчого листа №2а-10043/2010, виданого Краматорським міським судом, яким позивача зобов'язано виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.06.2010 до 15.12.2010. включно за відрахуванням фактично виплачених сум.
З вказаною постановою позивач не згоден, вважаючи, що її прийнято з порушенням ч. 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає підвідом чість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень, оскільки не врахо вано те, що управління Пенсійного фонду України є територіальним підрозділом централь ного органу виконавчої влади.
Просив визнати дії державного виконавця незаконними, зупинити виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2012 року ВП № 34945701 до розгляду адміністративного позову по суті, скасувати вказану постанову, винесену старшим державним виконавцем ВДВС Краматорського міського управління юстиції Василенко В.О.
У судове засідання представник позивача Яресько К.В. не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на позові наполягала та просила його задовольнити.
У судове засіданні представник відповідача ВДВС Краматорського міського управління юстиції ст.державний виконавець Василенко В.О. не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, а також подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначав, що ним була винесена постанова ВП 34945701 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-10043/2010, виданого Краматорським міським судом, де як сторона боржника було зазначено УПФУ у м.Краматорську. Вважає, що з питання підвідомчості вказана постанова прийнята вірно, відповідає вимогам ст.ст.20, 21 Закону України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що 17.08.2012 року державним виконавцем ВДВС Краматорського міського управління юстиції на підставі заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 34945701 з примусового виконання виконавчого листа №2а-10043/2010, виданого Краматорським міським судом, яким УПФУ у м.Краматорську зобов'язано виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.06.2010 до 15.12.2010 за відрахуванням фактично виплачених сум.
Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження отримана позивачем 20.11.2012 року .
Вважаючи, що постанову прийнято з порушенням правил підвідомчості виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень, що встановлені ч. 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», УПФУ у м.Кра маторську звернулося до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до ви сновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Між сторонами виник спір щодо правомірності постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, який регулюється Законом України «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (по садових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невико нання їх у добровільному порядку.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про виконавче провадження'визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку
Підстави для відкриття виконавчого провадження визначені ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої державний виконавець відкриває вико навче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Зако ну: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в ін ших передбачених законом випадках.
Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.
Статтею 18 Закону визначені вимоги до виконавчого документа.
Статтею 25 вказаного Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, пе редбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Питання місця виконання рішення врегульовано ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до ч. ч. 1 й 2 якої виконавчі дії провадяться державним ви конавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місце знаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з вико нання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється держа вним виконавцем за місцем проведення таких дій.
Державним виконавцем при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження не дотримані наведені вимоги законодавства. Державний виконавець діяв згідно до постанови про створення виконавчої групи при підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області.
Посилання позивача на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження прийнято з порушенням правил підвідомчості виконавчих проваджень відділам примусово го виконання рішень, що встановлені ч. 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче прова дження», оскільки не враховано те, що УПФУ у м.Краматорську Донецької області, яке є боржником по виконавчому документу, є територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади є правильним.
Стаття 21 вказаного Закону визначає підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень.
Частиною 1 зазначеної статті встановлено, що на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції. Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні. Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 2 статті 21 Закону на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Згідно ч. 3 вказаної статті, інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.
Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 затверджено Положення про Пенсійний фонд України.
Відповідно до п. п. 1 й 7 вказаного Положення Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Такими територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до Поло ження про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, за твердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8- 2, є Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах, які, в свою чергу можуть мати структурні підрозділи Управління.
Пунктом 4.2 розділу IV «Прикінцеві положення'вказаного Положення встановлено, що Управління є юридичною особою.
Закон України «Про центральні органи виконавчої влади'визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади'територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права. Створюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про центральний орган виконавчої влади, затвердженим Президентом України. Діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади. Набувають статусу юридичної особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи.
Отже, державним виконавцем не правомірно відкрито виконавче провадження.
Керуючись ст.ст.23,94,162,163 КАС України, суд, -
Задовольнити позов Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області до відділу держав ної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2012 року ВП № 34945701, винесену старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Василенко В.О.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя
Постанову винесено та надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті.
Суддя