09 жовтня 2020 року м. Рівне № 460/5803/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.07.2020 № 204656. За змістом позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником тягача Renault Magnum 480 (д.н.з. НОМЕР_1 ), а у власності його дочки ОСОБА_2 напівпричепу Feber 35NWAN (д.н.з. НОМЕР_2 ). Однак, як стверджує позивач, він не є автомобільним перевізником, оскільки транспортний засіб Renault Magnum 480 (д.н.з. НОМЕР_1 ) був переданий позивачем в безоплатне користування ОСОБА_2 на підставі договору позички транспортного засобу від 20.01.2020 терміном на 12 календарних місяців з моменту його передачі. Отже позивач не має нести відповідальність за порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Також позивач звертає увагу на порушення методики зважування сипучих вантажів, порушення процедури габаритно-вагового контролю (ГВК) та відсутність дозвільних документів на ГВК, позбавлення можливості брати участь у розгляді справи. Просить задовольнити заявлені ним позовні вимоги.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень звернув увагу на суперечність доводів позивача, викладених у позовній заяві щодо належного перевізника та безпідставність доводів позивача щодо порушення методики зважування сипучих вантажів, порушення процедури вагового контролю та відсутність дозвільних документів на ГВК і позбавлення можливості брати участь у розгляді справи. Просить відмовити в задоволенні позовної заяви.
Позивач відповідь на відзив не подав.
05.08.2020 року позовна заява надійшла до суду.
10.08.2020 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.09.2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини справи, встановлені судом:
ОСОБА_1 , є власником транспортного засобу марки Renault Magnum 480 (д.н.з. НОМЕР_1 ), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
ОСОБА_2 , є власником напівпричепу Feber 35NWAN (д.н.з. НОМЕР_2 ), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
20.01.2020 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладений договір позички транспортного засобу тягача Renault Magnum 480 (д.н.з. НОМЕР_1 ), за змістом якого, ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 наведений тягач.
Згідно п. 3.1 Договору, строку, на який надається об'єкт позички, становить 12 календарних місяців з моменту його передачі.
Транспортний засіб переданий ОСОБА_3 20.01.2020, що підтверджується Актом передачі транспортних засобів в користування (позичку) до договору позички транспортних засобів.
20.05.2020 року контролюючими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі направлення на рейдову перевірку від 14.05.2020 року № 000183, на а/д М-06 Кільцева дорога Григоровича-Барського проведена перевірка транспортного засобу Renault Magnum 480, (д.н.з. НОМЕР_1 ), що належить позивачу, із напівпричепом Feber 35NWAN (д.н.з. НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_2 .
Керування транспортним засобом здійснював водій ОСОБА_4 .
За результатами габаритно-вагового контролю автомобіля марки Renault Magnum 480 (д.н.з. НОМЕР_1 ), з напівпричепом Feber 35NWAN (д.н.з. НОМЕР_2 ), працівниками управління Укртрансбезпеки на підставі талону зважування від 20.05.2020 встановлено, що загальне навантаження транспортного засобу становить 39,680т при нормативно допустимому 40 т, навантаження на одиночну вісь - 12,540 т при нормативно допустимому 11т, про що складені довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.05.2020 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Також, за наслідком проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складений акт від 20.05.2020 року, згідно з яким під час перевірки встановлено порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", яке виявилося у наданні послуг з перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %, (навантаження на здвоєну вісь 17,85 т при нормативно допустимому 16 т), а також відсутності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентним уповноваженим органом, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
22.06.2020 позивачу направлене повідомлення від 22.06.2020 № 46477/34/24-20 про розгляд справи 30.06.2020р.
26.06.2020 позивач подав до відповідача заяву про відкладення розгляду справи.
02.07.2020 позивачу направлене повідомлення від 02.0.2020 № 49141/34/24-20 про розгляд справи 14.07.2020р.
За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на який позивач не прибув, згідно з постановою начальника Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області від 14.07.202020 № 204656, до позивача застосований адміністративно-господарський штраф в сумі 17000грн.
Вирішуючи даний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344).
За приписами статті 3 Закону № 2344 сфера його дії поширюється на відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до положень статті 6 Закону № 2344, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює в тому числі й габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (пункт 5 Положення № 103).
Відповідно до пункту 8 Положення № 103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону № 2344 встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів, крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковим документом для автомобільного перевізника також є ліцензія на надання відповідних послуг. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Таким чином, зі змісту статті 48 Закону № 2344, на яку містяться посилання у оскаржуваній постанові, слідує, що законодавцем для автомобільних перевізників, які виконують перевезення вантажів, передбачено наступні документи: для внутрішніх перевезень вантажів - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для перевезення небезпечних вантажів - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством, а також ліцензія на надання відповідних послуг.
До обох випадків застосовуються положення щодо необхідності отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.
Разом з тим, суд зауважує, що положення статті 48 Закону № 2344 в частині необхідності отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, є бланкетними, адже відсилають до приписів, якими врегульовано допустимі норми з перевищення габаритів чи ваги транспортного засобу.
Так, відповідно до абзацу першого пункту 22.5 Правил дорожнього руху (далі - Правила дорожнього руху), що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Аналіз пункту 22.5 Правил дорожнього руху свідчить про те, що при вантажних перевезеннях понад встановлені нормативи габаритно-вагових параметрів (крім подільних вантажів) спеціальними правилами таких перевезень є отримання відповідного дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, про що йдеться у частині четвертій статті 48 Закону № 2344.
Судом встановлено, що 20.05.2020, під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що належить на праві власності позивачу та його дочці, посадовими особами Укртрансбезпеки було встановлено перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, а саме: навантаження на одиночну вісь становило 12,540т при нормативно допустимому 11т. Також, було встановлено, що перевезення вантажу здійснюється за відсутності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.
За змістом заяв по суті, позивачем не заперечується факти перевищення нормативних вагових параметрів належним йому транспортним засобом на одиночну вісь та відсутності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, під час перевезення вантажу 20.05.2020.
Разом з тим, позивач зазначає, що перевіряючими не враховано властивості вантажу, що перевозився (бите скло). Бите скло насипом є сипучим вантажем. Зважаючи на стан доріг, під час руху автомобіля даний вантаж може переміщуватися по всім осям транспортного засобу. Вантаж може зміститися навіть при заїзду на платформу ваг. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача і причепі на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як сипучий вантаж, в силу своїх властивостей, переміщується з осі на вісь під дією мінімального руху чи мінімального гальмування.
Такі твердження позивача, суд вважає неприйнятними з наступних підстав.
В силу положень п. 22.1 Правил дорожного руху, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Водій перед початком руху зобов'язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху.
Перевезення вантажу дозволяється за умови, що він: a) не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху; б) не порушує стійкості транспортного засобу і не утруднює керування ним; в) не обмежує водієві оглядовості; г) не закриває зовнішніх світлових приладів, світлоповертачів, номерних і розпізнавальних знаків, а також не перешкоджає сприйманню сигналів, що подаються рукою; ґ) не створює шуму, не піднімає пилу та не забруднює проїзну частину і навколишнє середовище.
Відповідно до п. 8.15. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Аналіз наведених приписів нормативно-правових актів свідчить про те, що при перевезенні вантажу, останній має бути надійно закріплений, тому посилання позивача є безпідставними.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 879, терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення, зокрема:
документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;
точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті;
вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики;
стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів;
пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Крім того, за змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Таким чином, Порядком № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється, зокрема Укртрансбезпекою, її територіальними органами у формі документального або точного контролю. При цьому, Порядок № 879 не встановлює умов для проведення того чи іншого виду контролю, що, на переконання суду, свідчить на користь того, що конкретний вид контролю обирається на розсуд посадових осіб Укртрансбезпеки в залежності від місця його проведення.
Матеріалами справи підтверджується, що 20.05.2020 посадовими особами відповідача був проведений точний габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу, що передбачало визначення його фактичної маси із застосуванням зважувального обладнання.
Так, після проведення зважування був сформований талон від 2.05.2020 (час зважування 6:03год.), згідно з яким загальна маса транспортного засобу з вантажем становила 39,680т, а на одиночну вісь 12,540т.
При цьому, будь-яких письмових застережень з приводу неправильного (недостовірного) визначення маси на одиночну вісь зважувальним обладнанням, порушення процедури його проведення чи виконання неналежним обладнанням водієм ОСОБА_4 ні у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.05.2020 року, ні у акті перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.05.2020 року вчинено не було. Таким чином, доводи та посилання позивача щодо порушення процедури вагового контролю є безпідставними та не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами.
Стосовно тверджень позивача, що в акті про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, не зазначено характеристик зважувального обладнання, режиму в якому проводиться зважування, часу, з цього приводу слід зазначити, що форма документів (акт, довідка), складених посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за наслідками перевірки позивача, затверджена нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 № 1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 за № 215/24992 га Порядком № 879 згідно з додатками. Вимог щодо зазначення у таких документах будь-яких характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, не передбачено. Час зважування зазначений в талоні зважування та в акті рейдової і перевірки.
Форма Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, передбачена Наказом Міністерства інфраструктури України. Міністерства внутрішніх справ України 10,10.2013 № 1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 за № 215/24992.
Судом встановлено, що довідка, складена працівниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 20.05.2020 повністю відповідає передбаченій формі, в ній чітко зазначено місце здійснення габаритно-вагового контролю.
Щодо твердження позивача про те, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, то суд звертає увагу, що таке затримання є лише можливим наслідком порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів і відсутність такого затримання не може свідчити про відсутність самого порушення.
Крім цього за приписами ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, затримувати транспортні засоби мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Щодо зважувального обладнання, яке було задіяне у габаритно-ваговому контролю транспортних засобів позивача, слід зазначити, що важування проводилося вагами автомобільними тензометричними типу «Лахта-У» СВ-80000А/18.
На засіб вимірювальної техніки видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 02.08.2019 № П40М1 1305219 з терміном дії до 02.08.2020.
За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ ЕN 45501:2016 та експлуатаційної документації фірми-виробника.
Отже, вага якою проводилося зважування транспортного засобу є справною і такою, що відповідає вимогам законодавства.
Щодо позбавлення права позивача на участь у розгляді його справи.
Матеріалами справи стверджується, що начальником Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області призначений розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 30.06.2020 о 10:30год, про що позивачу 22.06.2020 направлене повідомлення від 22.06.2020 № 46477/34/24-20.
26.06.2020 позивач подав відповідачу клопотання про відкладення розгляду справи.
03.07.2020 відповідачем на адресу позивача направлене повідомлення від 02.07.2020 про розгляд його справи 14.07.2020 о 10:00год. На вказану дату позивач, чи уповноважена особа позивача не прибули.
Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, начальник Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області прийняв спірну постанову від 14.07.2020 № 2047656, якою за порушення вимог статті 48 Закону № 2344, позивача притягнуто до відповідальності згідно з абзацом 15 частини першої статті 60 Закону № 2344.
Отже, відповідач не допустив порушення прав позивача на участь у розгляді його справи.
Натомість, слід звернути увагу на таке.
Так, абзацом 15 частини першої статті 60 Закону № 2344 визначено, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, є автомобільний перевізник.
В розумінні положень статті 1 Закону № 2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Судом встановлено, що 20.01.2020 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладений договір позички транспортного засобу тягача Renault Magnum 480 (д.н.з. НОМЕР_1 ), за змістом якого, ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 наведений тягач.
Згідно п. 3.1 Договору, строку, на який надається об'єкт позички, становить 12 календарних місяців з моменту його передачі.
Транспортний засіб переданий ОСОБА_3 20.01.2020, що підтверджується
Виконання сторонами вказаного вище договору підтверджується Актом передачі транспортних засобів в користування (позичку) до договору позички транспортних засобів від 20.01.2020.
Також, в матеріалах справи наявна копія товарно-транспортної накладної від 19.05.2020 № 273325, згідно з якою 20.05.2020 здійснювалося перевезення склобій автомобілем Renault Magnum 480 (д.н.з. НОМЕР_1 ) із напівпричепом Feber 35NWAN (д.н.з. НОМЕР_2 ). У вказаній товарно-транспортній накладній замовником перевезення є Гостомельський склозавод «Ветропак», відправником - ТзОВ «ТД «Вторма», а автомобільним перевізником - ТзОВ «Лоджистик компані».
Таким чином, на переконання суду, наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності підтверджується, що автомобільним перевізником вантажу, який перевозився 20.05.2020 автомобілем марки Renault Magnum 480 (д.н.з. НОМЕР_1 ) із напівпричепом Feber 35NWAN (д.н.з. НОМЕР_2 ), було ТзОВ «Лоджистик компані», тому нести відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм має саме вказане Товариство як перевізник вантажу.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.07.2020 № 204656 прийнята Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області всупереч вимогам Закону № 2344, а відтак є протиправною та належить до скасування.
Також суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча, пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
А згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, сплачена сума судового збору в розмірі 878,80грн відповідно до квитанції від 31.07.2020 № 1012029521, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. При цьому, відповідно до п. 16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 103, структурні підрозділи Укртрансбезпеки рахунків в органах казначейства не мають, тільки Державна служба України з безпеки на транспорті має рахунки в органах казначейства. За таких обставин, судовий збір має бути стягнутий саме з Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14 липня 2020 року № 204656 в повному обсязі.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір в сумі 878,80грн (вісімсот сімдесят вісім гривень, 80коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 );
2) відповідач - Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вулиця Небесної Сотні, 34; код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя Т.О. Комшелюк