Справа № 420/7279/20
09 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування п. 1 рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про:
- визнання протиправним та скасування п. 1 рішення № 5478-VII від 16.07.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв'язку з невідповідністю та неповним пакетом документів наступним громадянам: 1.9 ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтованою) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5122981700:01:001:0370 - 14,9 га.; 5122981700:01:001:0375 - 34 га.; або 5122981700:01:001:0377 - 21,3 га., або іншої земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради, за межами населеного пункту Подільського району, Одеської області.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що 09.05.2020 року позивач подала Куяльницькому сільському голові у Подільському районі Одеської області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області за межами населеного пункту у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок земельних ділянок кадастровий номер 5122981700:01:001:0370 - 14,9 га.; 5122981700:01:001:0375 - 34 га; 5122981700:01:001:0377 - 21.3 га або іншої земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру позивача. Крім того, в зверненні було зазначено, якщо вказана ділянка з якихось причин не відповідає вимогам для відведення та надання дозволу, просила запропонувати варіант який би влаштував всі сторони.
Як стверджує позивачка, 16.07.2020 року Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області прийняла загальне рішення №5478-VII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», в якому зазначила п.1 про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області у зв'язку з невідповідністю та неповним пакетом документів наступним громадянам: 1.9 ОСОБА_1 .
Позивач вважає прийняте рішення протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, а належним способом захисту є саме зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Суд зауважує, що Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заяви чи клопотання від сторін.
03.09.2020 року від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат з відповідача.
Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою суду від 10.08.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обставини справи.
16.06.2020 року ОСОБА_1 подала Куяльницькому сільському голові у Подільському районі Одеської області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради Подільського району, Одеської області за межами населеного пункту у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5122981700:01:001:0370 - 14,9 га.; 5122981700:01:001:0375 - 34 га.; 5122981700:01:001:0377 - 21,3 га, або іншої земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. До заяви додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмірі земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру позивача.
16.07.2020 року Куяльницькою сільською радою Подільського району Одеської області прийнято рішення №5478 - VII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», в п. 1 якого відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв'язку з невідповідністю та неповним пакетом документів наступним громадянам: 1.9. ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із оскарженим рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області прийнято рішення №5478 - VII, в частині відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернулась із даним позовом до суду.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. «б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
За приписами п.4 ст.116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Згідно з ч.1 ст.118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Пунктом «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Висновки суду.
Розглянувши рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області № 5478-VII від 16.07.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», яким було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, суд дійшов висновку, що в ньому відсутнє належне обґрунтування з посиланнями на норми законодавства щодо підстав для відмови у наданні такого дозволу та мотиви, з яких відповідач виходив при цьому.
Згідно з ч.3 ст.22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Як встановлено судом, рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №5478-VII від 16.07.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з невідповідністю та неповним пакетом документів.
При цьому, суд підкреслює, що відповідно до ст.118 Земельного кодексу України, підставами для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Законодавчими приписами чітко встановлено підстави, порядок, та строки передачі земельної ділянки у власність громадян, а також органи, уповноважені розглядати означені питання. Зокрема, вказаними нормами передбачено, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені в статті 118 Земельного кодексу України, органи приймають одне з відповідних рішень.
З наведеного також вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що оскаржуване рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №5478-VII від 16.07.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині пп.1.9 п.1 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містить жодної із законодавчо передбачених підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №5478-VII від 16.07.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині пп.1.9 п.1 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пп.1.9. п.1 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №5478-VII від 16.07.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» - належать до задоволення.
Суд вважає за необхідне зауважити, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.
Так, з урахуванням системного аналізу статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жодним чином не означає прийняття у подальшому позитивного рішення про надання її у власність, що фактично свідчить про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.
Суд зазначає, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, у даному випадку, не є дискреційними повноваженнями органу місцевого самоврядування, оскільки є лише один правомірний, та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
У даному випадку повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначено законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Означені повноваження, та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у такого органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а відтак, зазначені повноваження Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області не є дискреційними.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у Постанові від 24 грудня 2019року у справі №823/59/17.
Для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтованою) площею 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5122981700:01:001:0370 - 14,9 га.; 5122981700:01:001:0375 - 34 га.; або 5122981700:01:001:0377 - 21,3 га., або іншої земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради, за межами населеного пункту Подільського району, Одеської області.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до квитанції від 27.07.2020 року сплатила судовий збір за подання позову у сумі 840,80 грн.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Як вже зазначено судом, позивачем також подано до суду заяву про розподіл судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3800,00 грн. позивач надав до суду наступні документи: копія договору про надання професійної правничої допомоги з додатком від 15.04.2020 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копія акту виконаних робіт від 02.09.2020 року.
Згідно з актом виконаних робіт від 02.09.2020 року, вчинених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, адвокат надав, а замовник прийняв послуги на правову допомогу відповідно договору про надання юридичних послуг від 26.10.2019 року по адміністративної справі № 420/7279/20: виїздив власним транспортом з смт Любашівка до м. Одеси для консультації замовника, підготував звернення до Куяльницької сільської ради 08.05.2020 року - 900 грн.; виїздив власним транспортом з смт Любашівка до м. Одеси для консультації замовника, вивчив матеріали, узгодив правову позицію 18.06.2020 року - 900 грн.; виїздив власним транспортом, зібрав доказ, підготував позов до Одеського окружного адміністративного суду 19.06.2020 року - 500 грн.; провів консультації, підготовив замовнику додаткове пояснення від імені замовника - 30 хв. - 500 грн.; підготував зразок відповіді на відзив до позову від імені замовника у випадку подачі відзиву відповідачем - 500 грн.; зустріч з замовником, консультації, узгодження правової позиції перед засіданням Одеського окружного адмінсуду - 500 грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Разом з цим, на думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на суму 3800,00 грн. не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов'язані з розглядом справи.
Також, справу № 420/420/7279/20 ухвалою суду від 10.08.2020 року було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому посилання в акті виконаних робіт від 02.09.2020 року про приїзд адвоката до м. Одеса для зустрічі і консультації замовника та узгодження правової позиції перед засіданнями Одеського окружного адміністративного суду є безпідставними, оскільки судових засідань у справі не було.
Разом з цим, документів, що свідчать про оплату витрат або які мають бути оплачені позивачем, пов'язаних із наданням правової допомоги, які оформлені у встановленому законом порядку, позивачем до суду не надано.
Суд також зазначає, що відповідно до умов договору про надання професійної правничої допомоги від 15.04.2020 року сторони погодили винагороду адвоката у розмірі 50% прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» за одну годину роботи адвоката.
Натомість, у поданому позивачем акті виконаних робіт відсутній розрахунок витраченого часу адвокатом на надання зазначених в акті виконаних робіт від 02.09.2020 року послуг адвоката.
Окрім того, суд зазначає, що всі процесуальні документи, зокрема позов та заява на стягнення судових витрат, а також завірення копії документів здійснено безпосередньо позивачем.
Суд також звертає увагу, що договір про надання професійної правничої допомоги від 15.04.2020 року та акт виконаних робіт від 02.09.2020 року підписано у смт Любашівка Одеської області, проте, в акті виконаних робіт зазначено, що саме адвокат приїздив до м. Одеса для зустрічей з клієнтом. При цьому, як вбачається з наданого акту виконаних робіт від 02.09.2020 року, позивачем підписано копію цього акту.
Окрім іншого, в акті виконаних робіт від 02.09.2020 року міститься посилання на договір про надання юридичних послуг від 26.10.2019 року, в той час як в матеріалах справи міститься договір про надання професійної правничої допомоги від 15.04.2020 року.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами, а тому судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3800,00 грн. не підлягають стягненню з відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66350, Одеська область, Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, № 26А) - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пп.1.9 п.1 Рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 16.07.2020 року № 5478-VII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв'язку з невідповідністю та неповним пакетом документів наступним громадянам - ОСОБА_1 .
Зобов'язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379835) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтованою) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5122981700:01:001:0370 - 14,9 га.; 5122981700:01:001:0375 - 34 га.; або 5122981700:01:001:0377 - 21,3 га., або іншої земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради, за межами населеного пункту Подільського району, Одеської області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379835) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
У задоволенні розподілу іншої частини судових витрат - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.