Справа № 420/7340/20
09 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та стягнення суми завданої шкоди, -
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про:
- визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , які виразилися у відмові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25 липня 2016 року по 19 лютого 2017 року з визначенням базового місяця січень 2008 року, та стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму завданої їй шкоди в розмірі 19963,65 грн.;
- визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 , які виразилися у відмові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року з визначенням базового місяця січень 2008 року, та стягнути з військової частини НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 суму завданої їй шкоди в розмірі 46 934,58 грн.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 з 25 липня 2016 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та 22.05.2019 року була виключена із списків особовою складу та всіх видів забезпеченням в зв'язку з переведенням до нового місця служби. При цьому, в період з 25 липня 2016 року по 19 лютого 2017 року вона перебувала на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 і за вказаний період військовою частиною НОМЕР_1 їй не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. Після відкриття з 20.02.2017 року у військовій частині НОМЕР_2 власного фінансового органу, за період з 20 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року, їй також, не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. 22 червня 2020 року позивач звернулася до військової НОМЕР_4 із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй за період з 25 липня 2016 року по 19 лютого 2017 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням базового місяця січень 2008 року. Однак, листом від 24.07.2020 року за вих. № 3438/1/848 військовою частиною НОМЕР_1 відмовлено позивачу в задоволенні її заяви. В той же день, 22 червня 2020 року позивач звернулася до військової частини НОМЕР_2 із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй за період з 20 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням базового місяця січень 2008 року. Крім того, в зазначеній заяві Позивачка просила надати довідку про виплачене їй грошове забезпечення за період проходження нею служби у військовій частині НОМЕР_2 з 25 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із зазначенням всіх складових видів грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, а також належним чином завірені витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_2 в частині включення її в списки особового складу частини та виключення зі списків особового складу частини. Однак, відповіді на дане звернення та запитувані документи позивач до цього часу не отримала, що розцінюється нею як відмова у задоволенні її заяви. Такі дії відповідачів позивач вважає протиправними, та такими, що порушують встановлене статтею 43 Конституції України право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
16.09.2020 року від відповідача - Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що відповідно до довідки помічника командира частини з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 від 11.09.2020 р. №448/фес про нарахування суми індексації, ОСОБА_1 за період з серпня 2016 року по лютий 2018 року нараховано загальну суму 3229 грн. 41 коп. Військова частина НОМЕР_2 була реформована в полк відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.06.2016 №163 на підставі спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26 травня 2016 року № 322/1/11дск та директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 27 травня 2016 року №9 дек. всі посади були створені та занесені до штатного розпису установи в серпні 2016 року. Відповідно до роз'яснення, що надані у листі Мінсоцполітики від 14.06.2016 року № 263/10/136-16, якщо працівник прийнятий на новостворену посаду (введену в штатний розпис установи), обчислення ІСЦ для проведення індексації повинне здійснюватись з наступного після створення посади місяця. Тобто, «базовим» місяцем для працівника в таких ситуаціях буде місяць створення нової посади (її введення в штатний розпис). Базовий місяць для розрахунку індексації за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року встановлено серпень 2016 року. За вищезазначений період індексація грошового забезпечення не виплачувалась відповідно до розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України. У зв'язку з підвищенням посадових окладів військовослужбовцям з 1 березня, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», базовий місяць для розрахунку індексації грошових доходів встановлено березень 2018 року. Індексація грошових доходів ОСОБА_1 виплачена в повному обсязі. При цьому, у відзиві також зазначено, що у січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування та виплату індексації не здійснювалось.
Відзиву на позов від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 не надходило.
Заяв чи клопотань від сторін.
27 серпня 2020 року від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача та виключення Військової частини НОМЕР_1 із провадження у справі №420/7340/20.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та повідомлено сторін, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та буде розглянута у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 26.07.2016 року по 22.05.2019 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
При цьому, сторонами по справі визнається той факт, що у період з 25 липня 2016 року по 19 лютого 2017 року позивач перебувала на грошовому утриманні у військовій частині НОМЕР_1 і за вказаний період їй не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
Судом встановлено, що позивач 22.06.2020 року звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити за період з 25.07.2016 року по 19.02.2017 року індексацію грошового забезпечення з визначенням базового місяця -січень 2008 року.
24.07.2020 року у відповідь на звернення позивача Військовою частиною НОМЕР_1 надіслано лист №3438/1/848, в якому, зокрема зазначено, що для виплати індексації в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони не було, фінансування на виплату індексації не здійснювалось. У вказаному листі також зазначено, що станом на 24.07.2020 року дій щодо нарахування та виплати заявнику індексації грошового забезпечення за період з 25.07.2016 року по 19 лютого 2017 року у Військовій частині НОМЕР_1 відсутній та чинним законодавством України не передбачений.
Судом також встановлено, що 22.06.2020 року позивач звернулась до Військової частини НОМЕР_2 із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити ОСОБА_2 за період з 20.02.2017 року по 28.02.2018 року індексацію грошового забезпечення з визначенням базового місяця - січень 2008 року.
Не погоджуючись з діями відповідачів щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. статті 65 Конституції України, громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Згідно статей 1 та 2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями них прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст.18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - ЗУ №1282-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ст. 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст. 5 ЗУ “Про індексацію грошових доходів населення” підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку.
Згідно п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Висновки суду.
Надаючи оцінку правомірності дій суб'єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про частково задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вищевикладених норм, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, позивачу, за період 25.07.2016 року по 28.02.2018 року, індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.
При цьому, суд критично відноситься до наданих відповідачем довідок розрахунку нарахування індексації від 11.09.2020 року №447 та від 11.09.2020 року №448, оскільки з наданої відповіді Військової частини НОМЕР_1 та карток особового рахунку військовослужбовця за 2017-2018 роки вбачається, що дійсно позивачу за період 25.07.2016 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.
Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Так, положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачами не надано належних доказів відсутності фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення, а також не надано доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, кошти на індексацію грошового забезпечення були відсутні.
Так, Європейський суд з прав людини у справі “Кечко проти України” від 08.11.2005 зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату відповідних надбавок, вносячи про це відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення).
Крім того, Європейський Суд з прав людини у зазначеному рішенні зазначив, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 23.03.2002 № 5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно з загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
При вирішенні даного спору відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Суд зауважує, що дії - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб.
Враховуючи, що судовим розглядом справи встановлено, що відповідачами не здійснювалось проведення індексації грошового забезпечення позивача, це свідчить саме про протиправну бездіяльність відповідачів.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахуваня та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25 липня 2016 року по 19 лютого 2017 року, а також визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахуваня та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період за період з 20 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року.
Щодо позовних вимог про визначення базового місяця для проведення індексації та стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.
Як вбачається з вищенаведених положень Порядку №1078 та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», встановлення місяця підвищення (базового місяця) належить до компетенції відповідного суб'єкта владних повноважень.
Отже, суд не має повноважень визначати базовий місяць та суму індексації грошового забезпечення.
Крім того, суд не має правових підстав самостійно здійснювати розрахунок сум індексації позивачу без врахування зазначених положень.
Адже суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Проте, у даній справі таке нарахування відповідачами здійснено ще не було.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначення певного місяця як базового (в даному випадку січень 2008 року) та виплата конкретного розміру у грошовому еквіваленті належить до компетенції відповідача.
За таких підстав, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача у цій частині позовних вимог, в даному випадку, є зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 25 липня 2016 року до 19 лютого 2017 року та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 20 лютого 2017 року до 28 лютого 2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону, а доказів щодо судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, до суду не надано, питання про розподіл судових витрат у справі при прийнятті рішення судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахуваня та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25 липня 2016 року по 19 лютого 2017 року
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахуваня та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період за період з 20 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) індексацію грошового забезпечення за період з 25 липня 2016 року до 19 лютого 2017 року
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) індексацію грошового забезпечення за період з 20 лютого 2017 року до 28 лютого 2018 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.