№ЗД/380/54/20
про забезпечення позову
09 жовтня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши заяву Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить заборонити Міністерству юстиції України до вирішення справи по суті вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців України про зупинення діяльності Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , посвідчення №0196 від 02.07.2018 року) на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 07.10.2020 року, прийнятого за результатом розгляду скарг гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 .
Заявник обґрунтовує заяву тим, що він здійснює діяльність приватного виконавця у виконавчому окрузі міста Києва, згідно посвідчення №0196 від 02.07.2018 року. У нього на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №62435904 з примусового виконання виконавчого напису №908, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. 20.01.2020 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» у розмірі 37628,34 грн., відповідно до кредитного договору №500293939 від 30.07.2012 року, укладеного із ПАТ «Альфа Банк» та виконавче провадження №62392293 з примусового виконання виконавчого напису №772, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. 20.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» заборгованість в сумі 25521,89 грн., згідно кредитного договору №500418037 від 02.10.2013 року, укладеного між боржником та ПАТ «Альфа Банк»; виконавчі провадження були відкриті на підставі заяв стягувачів.
У відповідності до ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», 06.07.2020 року та 30.06.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Табінським О.В. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №62435904 та ВП №62392293.
Заявником було скеровано запити в ДПС України для встановлення майнового стану боржників та наявних відкритих банківських рахунків.
Згідно запитів в ДПС України, було встановлено, що за боржниками зареєстровані відкриті банківські рахунки у АБ «Укргазбанк» та AT «Альфа-Банк».
У своїх скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказали, що виконавче провадження було відкрито з порушенням вимог ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» щодо місця виконання рішення.
На підставі зазначених скарг були проведені позапланові невиїзні перевірки заявника.
Заявник зазначає, що за результатами перевірок та висновками комітету з етики, були виявлені ознаки порушення в діяльності Приватного виконавця ОСОБА_1 виконавчого округу міста Києва, а саме - при здійсненні виконавчих проваджень №62435904 та №62392293 останнім порушено вимоги ст.ст.2, 6, 7 Кодексу професійної етики приватних виконавців.
Міністерством юстиції України було скеровано до Дисциплінарної комісії приватних виконавців три Подання про притягнення заявника до дисциплінарної відповідальності. Суть зазначеного подання Міністерства юстиції України та скарг зводиться до того, що приватним виконавцем фактично порушено вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», статей 2, 6, 7 Кодексу професійної етики приватних виконавців.
Заявник у заяві про забезпечення позову вказує, що з цього приводу ним надавалися пояснення під час проведення позапланової невиїзної перевірки; саме при розгляді цих Подань Дисциплінарною комісією приватних виконавців він не був присутнім з поважних причин. Проте, незважаючи на поважність причин відсутності, на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців, що мало місце 07.10.2020 року було прийнято рішення про притягнення заявника до дисциплінарної відповідальності у виді зупинення діяльності приватного виконавця.
При цьому, заявник вважає, що застосування таких наслідків у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця призведе до порушення прав та законних інтересів останнього, оскільки невжиття таких заходів може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів на захист яких буде подано позов, стане неможливим та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Також, заявник зазначає, що має намір звернутися до суду протягом встановленого строку з метою оскарження рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців.
Заява про забезпечення позову розглядається судом в порядку ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову письмовими доказами, суд дійшов висновку, що така заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1)невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2)очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4)забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Як убачається із матеріалів заяви, вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовані тим, що невжиття таких може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист та поновлення порушених прав позивача. Окрім того, на думку заявника, очевидними є ознаки протиправності оскаржуваного рішення.
Таким чином, заявник вважає, що існують всі передбачені статтями 150-154 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Згідно з ч.2 ст.153 КАС України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову із позовними вимогами, що будуть заявлені, та обставинам справи.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову, на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке відбулося 07.10.2020 року було оголошено рішення про притягнення Приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця. Зазначена обставина є підставою для видання наказу Міністерством юстиції України про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності.
Суд зважає на те, що правомірність рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців підлягатиме дослідженню під час судового вирішення справи за позовом, з яким Приватний виконавець ОСОБА_1 має намір звернутися та про що зазначає у своїй заяві. Однак, на переконання суду, застосування наслідків такого рішення щодо зупинення діяльності приватного виконавця призведе до порушення прав та законних інтересів заявника/позивача, тому суд вбачає підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову до його подання, шляхом заборони Міністерству юстиції України вчиняти певні дії.
Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності приватних виконавців.
Статтею 38 цього Закону встановлено, що підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; порушення правил професійної етики приватного виконавця; розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків; невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з'їзду приватних виконавців України.
Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії (ч.9 ст.39 Закону). У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим (ч.8 ст.39 Закону).
Згідно частини 5 ст.41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», діяльність приватного виконавця зупиняється у таких випадках у разі застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця - на строк, визначений у рішенні Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Зупинення діяльності приватного виконавця за наявності підстав та в порядку, визначеному цією статтею, здійснюється шляхом видання наказу Міністерством юстиції України (ч.3 ст.42).
Частиною 4 ст.42 цього Закону визначено, що з дня внесення інформації про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України приватному виконавцю забороняється здійснювати діяльність приватного виконавця, крім дій, пов'язаних із передаванням виконавчих документів іншому приватному виконавцю або відповідному органу державної виконавчої служби.
Як зазначено у змісті заяви про забезпечення позову, за результатами перевірок та висновками комітету з етики, були виявлені ознаки порушення в діяльності Приватного виконавця ОСОБА_1 виконавчого округу міста Києва, а саме - при здійсненні виконавчих проваджень №62435904 та №62392293 заявником порушено вимоги ст.ст.2, 6, 7 Кодексу професійної етики приватних виконавців.
Міністерством юстиції України було скеровано до Дисциплінарної комісії приватних виконавців три Подання про притягнення заявника до дисциплінарної відповідальності.
Однак, дана обставина є підставою у подальшому для видання наказу Міністерством юстиції України про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності.
З огляду на наведене, суд зазначає, що невжиття заходів задля попередження зупинення діяльності заявника/приватного виконавця, ймовірність якого перебуває у прямому зв'язку із внесенням Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності Приватного виконавця ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийняте за результатом розгляду скарг громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , очевидно може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів останнього, на захист яких буде подано позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.
Більше того, доцільним є зауважити, що захищене в судовому порядку порушене право позивача (інтерес) взагалі може бути знівельовано у подальшому наслідками застосування вчинення Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця. Потенційний розвиток подій в такому напрямку для заявника/позивача цілком ймовірний та вбачається з матеріалів заяви, а тому дозволяє цілком обґрунтовано припускати необхідність вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб.
Що стосується очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, то суд зазначає, що ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову до його подання, суд не дає оцінки спірному рішенню: не оцінює ґрунтовність та підставність обставин його прийняття та покладене в його основу правове обґрунтування, не перевіряє його на відповідність критеріям, закріпленим у ст.2 КАС України.
У даному випадку, суд наголошує, що незалежно від результатів вирішення майбутнього спору, вжиття заходів забезпечення позову до його подання не в змозі завдати істотної шкоди, тоді як зупинення такої діяльності безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При цьому, суд відзначає, що вжиття вказаних заходів є співмірним із заявленими вимогами, а також, вжиття таких у спосіб, що визначив заявник спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі та не зумовює фактичного вирішення спору по суті.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини,
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що забезпечення позову є не тільки гарантією виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а й засобом запобігання порушення прав.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд наголошує, що в силу вимог ч.2 ст. 153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Процедура скасування заходів забезпечення позову визначена ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України і відповідно в силу п.1 ч.8 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч.2 ст.153 цього Кодексу.
Отже, враховуючи викладені вище обставини та доводи заяви про забезпечення позову, суд відзначає про наявність обставин, що можуть призвести до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та третіх осіб до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також зважає на наявність направленості на протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, тому приходить до висновку, що заява Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позову) підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволити повністю.
Заборонити Міністерству юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) до вирішення справи по суті вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців України про зупинення діяльності Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , посвідчення №0196 від 02.07.2018 року) на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 07.10.2020 року, прийнятого за результатом розгляду скарг гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 .
Негайно надіслати примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Суддя Сасевич О.М.