справа №380/1928/20
28 вересня 2020 року зал судових засідань №7
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Тронка О.В.,
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Детинича П.І.,
представника відповідача Поліщук О.С.,
представника третьої особи Панчука Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулася з позовною заявою до Львівської міської ради (місцезнаходження: пл..Ринок, 1, м.Львів, 79006; код ЄДРПОУ: 0405596), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправною відмову відповідача від 26.02.2020 року за № 2403 вих.15213 про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення садівництва;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення садівництва та відповідно прийняти рішення;
- визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 21.11.2019 року № 5976 "Про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 , якою громадянці ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0866 га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням до земель житлової та громадської забудови.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.01.2020 звернулася в Центр надання адміністративних послуг Шевченківського району м.Львова із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення садівництва. Однак, отримала відмову, оскільки ухвалою Львівської міської ради від 21.11.2019 року № 5976 "Про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2” дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0866 га на АДРЕСА_2 надано ОСОБА_2 . Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує її законні права та інтереси щодо спірної земельної ділянки. Просить позов задовольнити.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивачем не аргументовано яким чином оскаржувана ухвала Львівської міської ради порушує права чи законні інтереси ОСОБА_1 . Зазначає, що земельна ділянка є вільною, на ній немає розміщених об'єктів нерухомості, які перебувають у власності позивача, згідно довідки із звітності з кількісного обліку земель від 09.08.2018 №31-13-0.37-5821/169-18 подану ОСОБА_2 до заяви на отримання земельної ділянки, земельна ділянка по АДРЕСА_2 відноситься до земель м.Львова , що не надані у власність чи користування. Відкрите користування земельною ділянкою більше 25 років без відповідних підтверджуючих документів, не тягне за собою виникнення права на отримання такої земельної ділянки. Окрім того зазначає, що позивачем не вказано, які саме порушення чинного законодавства мали місце при прийнятті оскаржуваної ухвали. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач долучила до справи відповідь на відзив, в якому додатково зазначила, що відмова відповідача у наданні їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_2 не містить підстав для відмови у наданні такого дозволу, передбачених ст.123 Земельного кодексу України.
Від третьої особи надійшли пояснення щодо позовної заяви, в яких зазначає, що надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0866 га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку жодним чином не порушує прав позивача.
Ухвалою судді від 23.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 06.07.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
23.01.2020 позивач звернулася в Центр надання адміністративних послуг Шевченківського району м.Львова із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,0866 га на АДРЕСА_2 для ведення садівництва.
26.02.2020 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради скерувало ОСОБА_1 відповідь за №2403-вих15213, в якій повідомили наступне:
«Ухвалою Львівської міської ради від 21.11.2019 №5976 «Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 » надано громадянці ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0866 га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням до земель житлової та громадської забудови.
Відповідно до представленого Вами плану земельної ділянки встановлено, що виникає накладка на земельну ділянку погоджену гр. ОСОБА_2 .
Враховуючи вказане звернення від 23.01.2020 №3-3-5261/АП-Ш-2403 не може бути вирішене».
Позивач вважає таку відмову, викладену у листі, протиправною, та такою, що прийнята за відсутності підстав, передбачених ст.123 Земельного кодексу України, а тому звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частиною 1 статті 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Згідно з ст.40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Пунктом "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно п. "г" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
За змістом статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, суд зазначає, що розпорядження землями, які перебувають у комунальній власності, в тому числі надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки покладено на відповідну сільську, селищну, міську раду, у даному випадку - Львівську міську раду.
Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, наведеними положеннями Земельного кодексу України визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Аналізуючи зміст наведених норм, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із етапів погодження і оформлення документів, який відповідно до вимог чинного законодавства є необхідним для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. У свою чергу, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою.
При цьому, за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач може прийняти одне з таких рішень: або наказ про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або мотивована відмова у його наданні.
Суд встановив, що відповідач за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.01.2020 №3-3-5261/АП-Ш-2403 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення садівництва повідомив позивача про те, що ухвалою Львівської міської ради від 21.11.2019 №5976 «Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0866 га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням до земель житлової та громадської забудови надано громадянці ОСОБА_2 . Також повідомив позивача, що відповідно до представленого ОСОБА_1 плану земельної ділянки виникла накладка на земельну ділянку, погоджену з гр. ОСОБА_2 . А відтак, зазначив, що заява позивача від 23.01.2020 №3-3-5261/АП-Ш-2403 не може бути вирішена.
Таким чином, відповідач при розгляді заяви позивача від 23.01.2020 №3-3-5261/АП-Ш-2403 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення садівництва, не врахував положення ст.123 Земельного кодексу України та не прийняв одне з таких рішень: або наказ про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або мотивовану відмову у його наданні.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що оскаржуване рішення відповідача не містить в собі зазначення підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, визначених статтею 123 Земельного кодексу України.
За встановлених обставин суд приходить висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення садівництва, оформлену листом від 26.02.2020 за №2403-вих15213, не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними.
Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення садівництва.
При цьому, при повторному розгляді заяви відповідачем в обов'язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 21.11.2019 року № 5976 "Про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 , якою громадянці ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0866 га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням до земель житлової та громадської забудови, суд зазначає таке.
Статтею 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок та не передбачено обмежень щодо кількості можливих звернень до уповноважених органів про надання дозволів на розробку проектів землеустрою на одну і ту ж земельну ділянку. При цьому, вказана норма не містить якихось особливих вказівок чи алгоритму дій державного органу у разі отримання від кількох громадян клопотань про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення у власність щодо однієї земельної ділянки.
Можливість органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою обмежена вичерпним переліком підстав. Тобто, у разі відсутності таких підстав, відповідний повноважний орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування може прийняти рішення лише про надання такого дозволу.
В даному випадку, позивачем не надано доказів наявності у відповідача передбачених законом підстав для відмови у наданні третій особі дозволу на виготовлення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку. Не виявлено таких підстав також і судом під час розгляду справи.
Суд звертає увагу на те, що в даному випадку, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 мають рівне право виготовити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.
Таким чином, суд вважає, що у Львівської міської ради не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак відсутнє порушення права позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 в справі № 463/3375/15-а.
З урахуванням встановлених судом обставин та доказів на їх підтвердження, суд прийшов до висновку, що ухвалу Львівської міської ради від 21.11.2019 року № 5976 "Про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 " прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому у задоволенні позовної вимоги про визнання її незаконною та скасування слід відмовити.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Львівської міської ради від 26.02.2020 року за № 2403 вих.15213 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення садівництва ОСОБА_1 .
Зобов'язати Львівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення садівництва.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Львівської міської ради (пл.Ринок, 1, м.Львів, 79006; код ЄДРПОУ: 0405596), за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 08 жовтня 2020 року.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна