09 жовтня 2020 року Справа № 280/3836/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши в письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму середнього заробітку за весь час затримки 158968,44 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 6000 грн.
10.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку про необхідність залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду з наступних підстав.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду 23.03.2020 у справі № 280/1020/20, зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.08.2019. З посиланням на норми Конституції України, Кодексу законів про працю України та судову практику зазначає, що має право на отримання середнього заробітку за затримку виплати коштів при звільненні, право на яке встановлено судовим рішенням. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. №38495 від 20.08.2020), в якому крім іншого звертає увагу суду на пропущений позивачем строк звернення до суду із цим позовом. Зазначає, що позивач був звільнений з військової служби згідно з наказом командувача НГУ (по особовому складу) від 07.06.2019 №87 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 02 серпня 2019 року №165. Частиною 5 ст. 122 КАС України в даному випадку передбачений місячний строк звернення до адміністративного суду. Разом із тим провадження у даній справі відкрито 10.08.2020, тобто зі спливом майже 2 (двох ) років після звільнення з військової служби. Просить залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом із тим, ч.5 вказаної статті встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 ві д 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у внутрішніх військах МВС України та Національній Гвардії України.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 02.08.2019 №165 майора ОСОБА_1 було звільнено у запас за підпунктом “ґ” (через сімейні обставини або інші поважні причини) п. 2 ч.5 ст. 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу”, виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 НГУ та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Енергодарського ОМВК Запорізької області.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2020 у справі №280/1022/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 2 серпня 2019 року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02 серпня 2019 року.
Вказане судове рішення було виконано відповідачем повністю 24.04.2020, про що свідчить копія платіжного доручення №493 від 23.04.2020, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 39).
Отже, на переконання суду саме з 24.04.2020 слід відраховувати строк звернення до суду, а не з моменту звільнення позивача, як помилково вважає відповідач, оскільки саме після сплати суми грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на виконання рішення суду, позивач вирішив, що на день його звільнення відповідач не повністю з ним розрахувався.
Разом із тим, звернувся позивач до суду із цим позовом 04.06.2020 (дата передачі позовної заяви до засобів поштового зв'язку), тобто з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного суду від 22.01.2020 по справі №620/1982/19, в якій зазначено, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд зазначає, що предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Разом із тим суд звертає увагу, що спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.
Суд також звертає увагу, що позивачем (його представником) після отримання відзиву відповідача, надано до суду лише клопотання про залучення доказів (вх. № 40010 від 31.08.2020) проте не було надано будь-яких пояснень, щодо обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За приписами п.8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Аналізуючи викладені вище обставини та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно із ч.4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.123, 240, 248, 256 КАС України, суд,-
Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку, залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, позивач має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 та 297 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова