м. Вінниця
09 жовтня 2020 р. Справа № 120/4866/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Кобильняк А.О.,
представника позивача: Чернілевської Р.В.,
представника відповідача: Паламарчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи та клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду
за позовом: ОСОБА_1
до: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)
про: визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання протиправною бездіяльності,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась адвокат Чернілевська Р.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представниця позивача зазначила, що у провадженні відповідача перебувало виконавче провадження №47071919 з примусового виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області № 127/19178/13-ц від 17.03.2015 року.
11.06.2020 року державним виконавцем, на підставі листа ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 140/2/263 від 10.06.2020 року про виконання боржником судового рішення, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 47071919. Пунктом 2 цієї постанови вирішено зареєструвати в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ постанову про стягнення з боржника виконавчого збору №47071919 від 09.04.2015 року в сумі 376631,75 грн ( залишок нестягнутої суми виконавчого збору становить 273721,77 грн. ).
12.06.2020 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62330854 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №47071919 від 09.04.2015 року в сумі 376631,75 грн ( залишок нестягнутої суми виконавчого збору становить 273721,77 грн. ).
Позивач, посилаючись на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного суду від 11.03.2020 року в справі №2540/3203/18, вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для стягнення з нього виконавчого збору, оскільки виконавчі дії зі стягнення заборгованості ним не вчинялися, а заборгованість у виконавчому провадженні №47071919 погашено позивачем добровільно, шляхом перерахування коштів на рахунок стягувача.
Крім того, позивач вважає, постанову про відкриття виконавчого провадження №62330854 від 12.06.2020 року винесено на підставі виконавчого документа - постанови про стягнення виконавчого збору №47071919 від 09.04.2015 року, який не відповідає вимогам ст. 27 Закону України « Про виконавче провадження » № 1404, який набув чинності 05.10.2016 року, та ст. 58 Конституції України.
Так, представниця позивача вказує, що під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 09.04.2015 державний виконавець керувався статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон №606-XIV).
Частина 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (в редакції від 05.10.2016 р.) (далі - Закон №1404-VIII) передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Однак, постанова про стягнення виконавчого збору від 09.04.2015 не була приведена у відповідність до вимог Закону №1404-VIII з моменту набуття чинності таким, чим порушено право позивача на пом'якшення відповідальності.
Представник позивача зазначає, що 14.08.2020 позивачем направлено на адресу відповідача скаргу на постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій позивач наголошував на невідповідності рішення про стягнення виконавчого збору нормам Закону України «Про виконавче провадження» № 1404, який набув чинності 05.10.2016 року, та Конституції України.
В зв'язку з чим позивач просив скасувати зазначені постанови та зобов'язати державного виконавця привести своє рішення щодо стягнення виконавчого збору у відповідність до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404.
За наслідком розгляду даної скарги відповідач листом від 25.08.2020 року за вих. №7465/2.3-22/5 повідомив про відсутність підстав для скасування постанов від 12.06.2020 року та від 09.04.2015 року.
Однак, позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача в частині не приведення постанови про стягнення виконавчого збору №47071919 від 09.04.2015 у відповідність до норм чинного законодавства та вважає протиправною, винесену державним виконавцем 12.06.2020 року, постанову про відкриття виконавчого провадження №62330854 щодо виконання постанови №47071919 від 09.04.2015.
Ухвалою суду від 21.09.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання в справі на 29.09.2020 року. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову.
Зокрема, вказує, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду в справі № 120/2740/20-а від 27.07.2020, ухваленим при розгляді адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу про визнання протиправними та скасування вищевказаних постанов, в адміністративному позові відмовлено повністю. Тобто відповідно до положень ч. 10 ст. 240 КАС України відповідні позовні вимоги повинні бути залишені без розгляду.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відділу із приведення у відповідність постанови про стягнення виконавчого збору представник відповідача вважає їх також необгрунтованими та безпідставними, вказуючи наступне.
01.04.2015 року державним виконавцем, на підставі ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону №606-XIV, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження якою надано боржнику строк для самостійного виконання рішення до 08.04.2015.
Згідно ч.1 ст. 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувана та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувана. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Враховуючи вимоги ст. 28 цього Закону, державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
Також представник відповідача вказав, що з метою звернення стягнення на заставне майно боржника державним виконавцем здійснено його опис та арешт.
Крім того, державним виконавцем накладався арешт на рахунки боржника з яких примусово стягнуто 37527,61 грн. Після відрахування витрат виконавчого провадження та виконавчого збору на рахунок стягувача перераховано 29099,83 грн.
11.06.2020 року державним виконавцем, на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 47071919.
Частиною 3 ст. 40 Закону №1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи положення статті 40 Закону №1404-VIII, 12.06.2020 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 62330854 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 47071919 від 09.04.2015 року.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що дії державного виконавця з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 62330854 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 47071919 від 09.04.2015 року вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, представник відповідача звертає увагу, що постанова про стягнення виконавчого збору також оскаржувалась ОСОБА_1 в адміністративному позові в справі № 120/2740/2- а та ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду в справі № 120/2740/20-а від 27.07.2020 року позовні вимоги в частині скасування постанови про стягнення виконавчого збору залишено без розгляду.
Також у поданому відзиві представник відповідача вказує про неможливість надати суду матеріали виконавчого провадження № 62330854 , оскільки зазначені матеріали надані на вимогу суду в іншій адміністративній справі №120/4372/20-а ( а.с. 38 - 41 ).
29.09.2020 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю надати матеріали виконавчого провадження №62330854, оскільки зазначені матеріали надані на вимогу суду в іншій адміністративній справі №120/4372/20-а, в той же час представник відповідача вказував на необхідність дослідження зазначених матеріалів в судовому засіданні, як доказів у справі ( а.с. 44 ).
Ухвалою суду від 29.09.2020 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено судовий розгляд справи на 07.10.2020, вирішено витребувати у Вінницького окружного адміністративного суду з матеріалів адміністративної справи № 120/4372/20-а матеріали виконавчого провадження №62330854 для огляду в судовому засіданні ( а.с. 47 ).
06.10.2020 від представниці позивача на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову ( а.с. 50 - 57 ).
Ухвалою суду від 07.10.2020 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено ( а.с. 74 - 75 ).
07.10.2020 року представником відповідача подано додаток до відзиву ( а.с. 58 - 61), який судом прийнято до розгляду з огляду на те, що при підготовці відзиву на позовну заяву в розпорядженні у відповідача були відсутні матеріали виконавчого провадження №62330854.
07.10.2020 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів ( а.с. 66 - 72 ), які також прийняті судом до розгляду з огляду на те, що, як зазначила представник позивача, необхідність їх подання була встановлена за наслідком ознайомлення з відзивом відповідача.
В судовому засіданні 07.10.2020 року представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, в той же час представник відповідача заперечував щодо задоволення адміністративного позову.
Усною ухвалою суду, занесеною в протокол судового засідання від 07.10.2020 року, судом задоволено клопотання представника відповідача і витребувано у Вінницького окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №120/2740/20-а для огляду в судовому засіданні. Оголошено перерву в судовому розгляді справи до 08.10.2020.
В судовому засіданні 08.10.2020 року досліджено матеріали адміністративної справи №120/2740/20-а, матеріали виконавчих проваджень № 47071919 та № 62330854, які були надані представником відповідача на вимогу суду. На стадії дослідження доказів в справі оголошено перерву до 09.10.2020 року.
В судовому засіданні 09.10.2020 року судом поставлено на розгляд учасників справи питання дотримання позивачем строку звернення до суду
З огляду на встановлені обставини справи, викладене представником позивача в позовній заяві клопотання щодо поновлення строку звернення до суду в частині вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 62330854 від 12.06.2020 та висновок суду, викладений в ухвалі про відкриття провадження, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду буде вирішено в ході розгляду справи, а також приймаючи до уваги доводи відзиву відповідача, що позивач вже звертався до суду з аналогічним спором і в справі № 120/2740/20-а судом прийнято ухвалу про залишення частини позовних вимог без розгляду, а також рішення про відмову в задоволенні позову, в судовому засіданні 09.10.2020 року судом поставлено на розгляд питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду та наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Представник позивача вважала, що позивачем дотримано строк звернення до суду в частині позовної вимоги про визнання бездіяльності відповідача в частині не приведення постанови про стягнення виконавчого збору №47071919 від 09.04.2015 у відповідність до норм чинного законодавства, також підтримала викладене в позовній заяві клопотання про поновлення строку звернення до суду щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження №62330854 від 12.06.2020 року. При цьому представник позивача зазначила таке.
Відповідачем 12.06.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62330854 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №47071919 від 09.04.2015 року.
Зазначену постанову позивач отримав 22.06.2020 року і вважаючи її протиправною звернувся 23.06.2020 року до суду з позовом щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору №47071919 від 09.04.2015 року та постанови про відкриття виконавчого провадження №62330854 від 12.06.2020. Проте, ухвалою суду від 27.07.2020 року адміністративний позов в частині оскарження постанови про стягнення виконавчого збору №47071919 від 09.04.2015 року залишено без розгляду. А в частині оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження №62330854 рішенням суду від 27.09.2020 року відмовлено в задоволенні позову.
Ознайомившись з судовими рішеннями позивачем було встановлено інші підстави з яких позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору №47071919 від 09.04.2015 року та постанову про відкриття виконавчого провадження №62330854 від 12.06.2020 протиправними.
В зв'язку з чим, позивачем 14.08.2020 направлено на адресу відповідача скаргу на постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій позивач наголошував на невідповідності рішення про стягнення виконавчого збору нормам Закону України «Про виконавче провадження» № 1404, який набув чинності 05.10.2016 року, та Конституції України, та просив скасувати зазначені постанови та зобов'язати державного виконавця привести своє рішення щодо стягнення виконавчого збору у відповідність до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404.
За наслідком розгляду даної скарги відповідач листом від 25.08.2020 року за вих. №7465/2.3-22/5 повідомив про відсутність підстав для скасування постанов від 12.06.2020 року та від 09.04.2015 року.
Однак, позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача в частині не приведення постанови про стягнення виконавчого збору №47071919 від 09.04.2015 у відповідність до норм чинного законодавства та вважає протиправною, винесену державним виконавцем 12.06.2020 року, постанову про відкриття виконавчого провадження №62330854 щодо виконання постанови №47071919 від 09.04.2015, що, як зазначає представник позивача, і стало іншою (новою ) підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Представник відповідача заперечував щодо поновлення позивачу строку звернення до суду, вважаючи, що для цього відсутні правові підстави.
Так, представник відповідача наголосив, що Вінницьким окружним адміністративним судом вже розглядалась справа № 120/2740/20-а за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства, і відповідними судовими рішеннями в даній справі ( ухвалою від 27.07.2020 та рішенням від 27.07.2020 ) вже надано правову оцінку постанові про стягнення виконавчого збору №47071919 від 09.04.2015 року та постанові про відкриття виконавчого провадження №62330854 від 12.06.2020.
Також представник відповідача вказав, що після вирішення адміністративної справи № 120/2740/20-а позивач звернувся до відповідача зі скаргою на постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження, яка не відповідала вимогам статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки була подана боржником у виконавчому провадженні, що не передбачено положеннями зазначеної статті. Відтак, зазначена скарга була розглянута як звернення відповідно до Закону України « Про звернення громадян».
Визначаючись щодо клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду та вирішуючи питання дотримання такого строку, суд виходить із наступного.
Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, відповідачем 12.06.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62330854 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №47071919 від 09.04.2015 року.
Зазначену постанову позивач отримав 22.06.2020 року і вважаючи її протиправною звернувся 23.06.2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду з відповідним позовом.
Ухвалою суду від 27.07.2020 року в справі № 120/2740/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) залишено без розгляду в частині позовних вимог про:
- визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (правонаступник - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП №47071919 від 09.04.2015 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (правонаступник - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Паламарчука В.В. про стягнення виконавчого збору ВП № 47071919 від 09.04.2015 року.
Як встановлено судом в зазначеній ухвалі та визнано доведеним, про наявність оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 47071919 від 09.04.2015 року позивачу стало відомо з 09.03.2016 року.
Суд зауважує, що ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 27.09.2020 року в справі № 120/2740/20-а сторонами не оскаржувалась та набула законної сили.
Не дивлячись на те, що позивачем в даній адміністративній справі позовні вимоги сформульовано як « визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо не приведення постанови про стягнення виконавчого збору у відповідність до вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404, який набрав чинності 05.10.2016 року, та ст. 58 Конституції України», фактично зміст позовних вимог та доводи в їх обгрунтування свідчать про незгоду позивача та оскарженням ним постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 47071919 від 09.04.2015 року, про яку позивачу стало відомо, як зазначено вище, з 09.03.2016 року.
Суд критично оцінює посилання представника позивача на те, що в даному випадку строк для звернення до суду позивачем не пропущений, оскільки має обраховуватися з моменту отримання позивачем відповіді на його скаргу від 14.08.2020 року, яка була надана відповідачем 25.08.2020 року, а отримана позивачем 02.09.2020 року, а вже 09.09.2020 року позивачем засобами поштового зв'язку було направлено позов до суду, та зауважує таке.
Так, представник позивача в судовому засіданні пояснила, що знайомившись з судовими рішеннями в справі № 120/2740/20-а позивачем було встановлено інші підстави з яких позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору №47071919 від 09.04.2015 року та постанову про відкриття виконавчого провадження №62330854 від 12.06.2020 протиправними. В зв'язку з чим, позивачем 14.08.2020 направлено на адресу відповідача скаргу на постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій позивач наголошував на невідповідності рішення про стягнення виконавчого збору нормам Закону України «Про виконавче провадження» № 1404, який набув чинності 05.10.2016 року, та Конституції України, та просив скасувати зазначені постанови та зобов'язати державного виконавця привести своє рішення щодо стягнення виконавчого збору у відповідність до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404.
Стосовно підстав подання такої скарги, суд вважає їх надуманими та такими, що штучно створені позивачем з метою отримання інших підстав для звернення до суду щодо оскарження рішень відповідача, які вже були предметом розгляду в рамках адміністративної справи № 120/2740/20-а.
Так, суд зауважує, що положеннями ст. 74 Закону України « Про виконавче провадження » регламентовано питання оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.
Згідно з частиною 1 зазначеної статті рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Разом з тим, частина 2 та 3 зазначеної статті визначають, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Відтак, подання позивачем, як боржником у виконавчому провадженні, до відповідача скарги, право на подання якої не передбачено законом не може свідчити про наявність нових підстав для подання адміністративного позову до суду щодо фактичного оскарження постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 47071919 від 09.04.2015 року.
Разом з тим, судом встановлено пропущення позивачем строку звернення до суду щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 47071919 від 09.04.2015 року і відсутність поважних причин пропуску такого строку.
Щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження №62330854 від 12.06.2020 та клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зауважує таке.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року в справі № 120/2740/20-а позивачу відмовлено в задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №62330854 від 12.06.2020. Зазначене рішення не оскаржувалось сторонами та набуло законної сили.
Стосовно пояснень представника позивача, що за наслідком ознайомлення з вказаним судовим рішенням позивачем було встановлено інші підстави, з яких позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження №62330854 від 12.06.2020 протиправною, що і стало підставою для подання позову, суд зауважує, що такі пояснення є неповажними та недостатніми для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
В той же час, судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду щодо оскарження постанови від 12.06.2020 року, оскільки позивач отримав її 22.06.2020 року, а звернувся до суду 09.09.2020 року.
Також суд критично оцінює посилання представника позивача в наданих усних поясненнях на можливість поновлення строку звернення до суду на підставі положень пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в зв'язку з встановленням карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), оскільки позивачем не надано доказів і судом самостійно не встановлено, що причини пропуску строку звернення до суду зумовлені саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відтак, суд приходить до висновку, що встановлені судом фактичні обставини не свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Додатково слід вказати, що частина перша статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Отже, будучи зацікавленою стороною виконавчого провадження, враховуючи значний час здійснення виконавчого провадження, позивач не був позбавлений можливості цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися належними йому правами, як сторона виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 і 4 статті 123 вказаного Кодексу.
Відповідно до ч. 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною 3 ст. 240 КАС України встановлено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку є неповажними, а суд не встановив інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а тому позовну заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243, 248, 287, 268 - 273 КАС України суд
Відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання протиправною бездіяльності - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначені цією статтею. можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна