Справа № 146/662/20
"06" жовтня 2020 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,
за участі секретаря судового засідання Кізлевич О.П.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи в смт. Томашпіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що з 2009 року вона проживала із відповідачем у фактичних шлюбних відносинах.
Від спільного проживання у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_3 .
Однак, подальше спільне життя не склалося, на даний час сторони проживають окремо, дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні.
Враховуючи викладене, просить суд стягувати з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання доньки в твердій грошовіій сумі у розмірі 2000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 11 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
З матеріалів справи видно, що відповідачем копію вищевказаної ухвали суду та копію позовної заяви із доданими до неї документами було отримано 19 серпня 2020 року.
Станом на 06 жовтня 2020 року відзив на позов від відповідача ОСОБА_2 до Томашпільського районного суду Вінницької області не надійшов, про відкриття та розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження по справі останній був належним чином повідомлений за зареєстрованим місцем проживання, заперечень на позов не подав.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки від відповідача не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, суд зі згоди позивача вирішує справу на підставі наявних у справі доказів відповідно ст. 280 ЦПК України.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд приходить до наступного висновку зтаких підстав.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що з 2009 року сторонами проживали у фактичних шлюбних відносинах.
Від спільного проживання у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 09 вересня 2010 року виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області (а.с.7).
З довідки № 1506 від 22 липня 2020 року, виданої виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області видно, що ОСОБА_4 , 2010 року народження проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні (а.с.8).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 2 та 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів на інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків передбачених ст. 184 Сімейного кодексу України (коли розмір аліментів визначається у твердій грошовій сумі).
Відповідно до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд, визначаючись щодо стягнення аліментів та зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні сина, взаємний обов'язок батьків по його утриманні, встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, суд вважає справедливим та обґрунтованим стягувати аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі 1500 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття.
Аліменти підлягають стягненню в контекстіст. 191 СК Україниз дня пред'явлення позову, тобто у даній справі з 28 липня 2020 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Крім того, відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави 840,80 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статями 180-182,198-200 СК України, статями 4, 7, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 244, 263, 273, 430 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 жительки АДРЕСА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі 1500 грн (одна тисяча п'ятсот гривень), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 28 липня 2020 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 на користь держави 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) судового збору.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І. В. Скаковська