Справа № 347/774/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/327/20 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - прод. строку трим. під вартою
08 жовтня 2020 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши 08 жовтня 2020р. у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2020 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2020 року задоволено клопотання прокурора та продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з раніше визначеним розміром застави на строк до 12 жовтня 2020 р.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 ,
обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор подав до районного суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на строк до двох місяців, мотивуючи тим, що ризики, наявність яких стала підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися, продовжують існувати, а тому, враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість вчинених ним діянь, для уникнення ризиків, які вказані у клопотанні, просив його задовольнити.
Задовольняючи клопотання прокурора, районний суд мотивував своє рішення тим, що на момент судового розгляду кримінального провадження наявні відповідні ризики, передбачені ст.177 КПК України, які не зменшились та виправдовують подальше тримання особи під вартою, зокрема, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 у зв'язку з кримінальним переслідуванням у цьому кримінальному провадженні виявив свій намір втекти за кордон або перебратись на непідконтрольні державі Україні окуповані території, що підтверджується матеріалами проведених НСРД, які долучені стороною обвинувачення до кримінального провадження. Також Богородчанський районний суд Івано-Франківської області врахував, що ОСОБА_7 , відповідно до інформації, що є у розпорядженні суду, в межах іншого кримінального провадження, досудове слідство у якому завершене, обвинувачується у вчиненні ряду інших тяжких корисливих злочинів та злочину, пов'язаного з незаконним поводженням зі зброєю. Тому існує, з високою вірогідністю, ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу колегії суддів Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2020 року в частині продовження йому строку тримання під вартою з раніше визначеним розміром застави, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Якщо апеляційний суд прийде до висновку про законність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить зменшити розмір застави, яка для ОСОБА_7 є непомірною.
Зазначає, що прокурор у своєму клопотанні не послався на жодні конкретні матеріали, які підтверджують обставини, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, адже будь-які докази вини обвинуваченого в матеріалах кримінального провадження відсутні. Водночас прокурор не послався на жодні конкретні матеріали, які б підтверджували наявність хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Прокурором не долучено до клопотання будь-які докази, якими воно обґрунтоване.
Більше того, прокурор, подаючи все нові клопотання про продовження дії запобіжного заходу, наводить одні і тіж самі формальні підстави для їх задоволення, не деталізуючи та не обґрунтовуючи кожну з цих обставин, обмежуючись формальним цитуванням переліку ризиків, вказаних в Кримінальному процесуальному кодексі.
Також суд першої інстанції, обґрунтовуючи свою ухвалу, як стверджує захисник обвинуваченого, зіслався на те, що продовжують існувати достатні підстави вважати, що з метою запобігання спробам переховуватись від суду строк тримання під вартою щодо ОСОБА_7 слід продовжити. При цьому суд зазначив, що у кримінальному провадженні залишились не допитаними свідки, а обвинуваченому інкриміновано вчинення умисних тяжких та особливо тяжких злочинів.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 вказує, що висновок суду про можливість обвинуваченим переховуватись від суду ґрунтується виключно на тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , та суворості можливого покарання. Водночас суд першої інстанції не оцінив вказані ризики у світлі факторів, пов'язаних з характером обвинуваченого, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками.
Також зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 мав намір покинути територію України чи перебратись на непідконтрольні Україні окуповані території, не підтверджується будь-якими належними та допустими доказами і є суб'єктивним.
Захисник вказує, що розмір застави на рівні 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який залишений в силі ухвалою від 13.08.2020 року, є необґрунтовано завищеним та завідомо неправомірним для обвинуваченого ОСОБА_7 ..
Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення з коротким викладом доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з мотивів, наведених у ній, думку прокурора про законність і обґрунтованість ухвали суду та безпідставність доводів обвинуваченого, перевіривши судове рішення в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як слідує з матеріалів провадження, на розгляді в Богородчанському районному суді Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017090190000108 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2020 року строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено до 12 жовтня 2020 року включно.
Рішенням Конституційного суду України від 13 червня 2019 року визнано неконституційним закріплене статтею 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження щодо окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена судом першої інстанції на стадії судового розгляду до ухвалення судового рішення по суті, підлягає перегляду в апеляційному порядку.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, тощо.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України.
Апеляційні доводи у частині відсутності підстав продовження строку тримання під вартою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 є безпідставними.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильними висновки районного суду про те, що з урахуванням особи обвинуваченого, поданих документів, що його характеризують, - ризики, які стали підставою для обрання та продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не минули, не зменшилися і продовжують існувати на даний час; ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні в тому числі особливо тяжкого злочину, за яке передбачена кримінальна відповідальність виключно у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років позбавлення волі, останній може переховуватись від суду, незаконно впливати на співучасників інкримінованих злочинів та свідків, які ще не допитані судом, а тому йому слід продовжити строк тримання під вартою.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Всі викладені захисником обвинуваченого апеляційні доводи були об'єктом дослідження місцевим судом при продовженні йому строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, не встановлено.
З урахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою на 60 днів для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Беручи до уваги те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані судом під час обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дані про особу обвинуваченого, серйозність пред'явленого обвинувачення та тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування ухвали запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 з тримання під вартою на домашній арешт, як про це просить апелянт, чи зменшення розміру застави.
При цьому таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_7 обґрунтовано продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , які б були безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ..
Керуючись ст. ст. 183, 199, 331, 376, 404, 405, 419, 424, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2020 року, якою ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України, продовжено строк тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 12 жовтня 2020 року включно, - без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді