Справа № 607/6162/20Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.М.
Провадження № 22-ц/817/826/20 Доповідач - Дикун С.І.
Категорія -
07 жовтня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючого - Дикун С.І.
Суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,
за участю секретаря - Боднар Р.В.
з участю представника акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" Панькова О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/6162/20 за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ухваленого суддею Сташків Н.М., -
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12 березня 2013 року в розмірі 77696,03 грн.
Позивач зазначив, що 12 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору банк надав відповідачу кредит у розмірі 21000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі,зазначеному в Тарифах. Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, передбаченому п.2.1.12.7.2 Умов та правил надання банківських послуг. Пунктами 2.1.2.3.,2.1.2.4 цих умов банк має право в односторонньому порядку змінювати розмір відсоткової ставки за кредитом. Відповідач належним чином умов договору не виконував, своєчасно не повернув Банку кредитні кошти, у тому числі відсотки за користування кредитом, у зв'язку з чим йому нараховано штрафи. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 16 березня 2020 року розмір заборгованості відповідача складає 77696,03грн., у тому числі: 45489,98грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 17550,66грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст.625ЦК України; 10479,39 грн. нарахована пеня; штрафи: 500 грн. (фіксована частина) та 3676 грн. (процентна складова).
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року позов задоволено частково. Стягнено із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 12 березня 2013 року у розмірі 45489 грн 98 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 2102 грн сплаченого судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача АТ КБ «Приватбанк» - Крилова О.Л., подала апеляційну скаргу про оскарження зазначеного рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог банку. Вважає вказане рішення суду в оскарженій частині прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права та просить скасувати рішення суду в цій частині і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги банку в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно відмовив у стягненні відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України та заборгованості за неустойкою.
Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, Довідкою про видані картки за договором, Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та випискою по рахункам Відповідача.
У виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, отримання ним коштів через банкомати, а, отже, й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти та частково погашав заборгованість за договором. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5).
Відповідач також підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua , складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Копії Витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" та Витягу з "Тарифів Банку" які додано до позовної заяви.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене та ціну позову у даній справі розгляд справи повинен проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, однак, враховуючи клопотання представника позивача в апеляційній скарзі, справа призначена до розгляду з участю учасників справи.
Під час розгляду справи в апеляційному суді представник позивача АТ КБ "Приватбанк" підтримав апеляційну скаргу в її межах, посилаючись на доводи, викладені в акпеляційній скарзі.
Відповідач ОСОБА_1 належно повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки місце його проживання чи перебування суду невідоме, про що свідчить повернення кореспонденції із зазначенням, що адресат відсутній за вказаною адресою АДРЕСА_1.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, причин неявки суду не повідомив, а тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за його відсутності з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржується виключно в межах висновків суду про відмову у стягненні: 17550,66грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст.625ЦК України; 10479,39 грн. нарахована пеня; штрафи: 500 грн. (фіксована частина) та 3676 грн. (процентна складова). А тому в іншій частині рішення суду не переглядається.
Судом установлено, що 12 березня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк»,та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг; він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення та згідний з його умовами; екземпляр договору про надання банківських послуг згідний получити шляхом роздрукування із сайту www.privatbank.ua; він зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.
Разом із тим, із заяви вбачається, що відповідач не проставив відмітки у жодній із граф, щодо кредитних послуг банку, зокрема щодо видачі кредитних карток, а також не вказав бажаного розміру кредитного ліміту. Тобто, відповідач не мав наміру отримати будь-який кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка "Універсальна" на що посилаються позивачі із застосуванням тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" (а.с. 37-зворот)
Як убачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , 12 березня 2013 року було відкрито картковий рахунок, 12 березня 2013 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 1100 грн., 12 березня 2013 року зменшено кредитний ліміт до 300 грн., 27 жовтня 2015 року збільшено кредитний ліміт до 2300 грн., 18 грудня 2015 року збільшено кредитний ліміт до 3000 грн., 20 січня 2016 року збільшено кредитний ліміт до 6000 грн., 21 січня 2016 року зменшено кредитний ліміт до 6000 грн., 24 травня 2016 року зменшено кредитний ліміт до 6000 грн., 31 січня 2017 року збільшено кредитний ліміт до 6300 грн., 03 серпня 2018 року збільшено кредитний ліміт до 11000 грн., 17 листопада 2018 року збільшено кредитний ліміт до 16000 грн., 03 грудня 2018 року збільшено кредитний ліміт до 21000 грн., 03 грудня 2018 року зменшено кредитний ліміт до 20000 грн., 04 грудня 2018 року збільшено кредитний ліміт до 21000 грн. та 13 травня 2019 року знижено кредитний ліміт до 0 грн.
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 16 березня 2020року розмір заборгованості відповідача складає 77696,03грн., у тому числі: 45489,98грн. Заборгованість за простроченим тілом кредиту; 17550,66грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст.625ЦК України; 10479,39 грн. нарахована пеня; штрафи: 500 грн. (фіксована частина) та 3676 грн. (процентна складова).
При вирішенні позову в частині стягнення 17550,66 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, суд виходив із тих обставин, що вказана у розрахунку заборгованості процентна ставка на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України (річна) - 84% і такий розмір відсотків, що передбачений п. 2.1.12.6. Умов і Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна», котрі відповідачем не підписані. Натомість. умовами заяви-анкети, підписаної сторонами, сплата відсотків за користування кредитними коштами не передбачена. А тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 84% річних до задоволення не підлягає.
Також суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення пені та штрафів (пеня в розмірі 10479,39 грн. та штрафи: 500 грн. (фіксована частина) та 3676 грн. (процентна складова), оскільки їх сплата умовами заяви-анкети, підписаної сторонами, не передбачена, а Тарифи і Умови, якими передбачається порядок їх нарахування та розміри, відповідачем не підписані, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 березня 2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Колегія суддів погоджується із висновками суду,оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до вимог ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
В силу ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з вимогами ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 12 березня 2013 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена. Крім того, у ній відсутні і умови договору про встановлення відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути інші його складові, зокрема заборгованість за відсотками, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, окрім наданого розрахунку заборгованості, посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (https://privatbank.ua) як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (https://privatbank.ua), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, підвищення процентної ставки, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Суд також обґрунтовано визнав, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком у період з часу виникнення спірних правовідносин (12 березня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13 квітня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17, у якій зазначено, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зауважила, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно реалізувати своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг, та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17, обґрунтовано були враховані судом першої інстанції у даній справі при застосуванні норм права до спірних правовідносин. А тому безпідставними є посилання в апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", що до правовідносин у даній справі не підлягають застосуванню зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду.
Твердження апеляційної скарги, що фактичне отримання відповідачем кредитної картки та використання ним кредитних коштів свідчить про укладення сторонами кредитного договору, не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки позивачем не доведено і судом не встановлено факту укладення між сторонами договору з умовами щодо стягнення відсотків, неустойки, пені та штрафів розмірі, вказаному АТ КБ "Приват Банк".
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»).
При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, порушень норм матеріального чи процесуального права судом не допущено, підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в апеляційного суду відсутні.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3153 грн за розгляд справи в апеляційному суді необхідно покласти на АТ КБ "Приват Банк" у відповідності до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" залишити без задоволення.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року залишити без змін.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3153 грн за розгляд справи в апеляційному суді покласти на акціонерне товариство комерційний банк "Приват Банк".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 08 жовтня 2020 року.
Головуючий Дикун С.І.
Судді: Храпак Н.М.
Хома М.В.