Справа № 464/3207/20 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.
Провадження № 33/811/1098/20 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
07 жовтня 2020 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Миколіва Андрія Михайловича, розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 22 липня 2020 року,
встановив:
постановою Сихівського районного суду м.Львова від 22 липня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 124, ст. 122-4, ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 ((десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави 420 грн. 40 коп. судового збору.
Згідно постанови ОСОБА_2 04 червня 2020 року о 22.20 год. по пр. Червоної Калини, 64 у м.Львові, керував автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» ПДР України.
Крім того, ОСОБА_2 04 червня 2020 року о 22.20 год. по пр. Червоної Калини, 64 у м.Львові, керуючи автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив наїзд на автомобіль «Renault» д. н. з. НОМЕР_2 , який зупинився по переду, завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень, чим порушив вимоги п.п.12.1, 13.1 ПДР України.
ОСОБА_2 04 червня 2020 року о 22.20 год. по пр. Червоної Калини, 64 у м.Львові, керуючи автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, не зупинився та не повідомив про ДТП орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, а з місця пригоди поїхав, чим порушив вимоги п. 2.10 «а, д» Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати її в частині визнання його винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі.
В обґрунтування покликається на те, що дана постанова є незаконною, прийнятою з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що ним подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, проте суд дане клопотання залишив поза увагою, позбавивши його права на захист. Апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував положення окремих законодавчих актів, яким встановлювалась та скасовувалась адміністративна відповідальність за вчинення окремих діянь. Звертає увагу, що 01 липня 2020 року був скасований акт, який встановлював адміністративну відповідальність за вищевказане правопорушення, натомість була встановлена кримінальна відповідальність, передбачена ст. 286-1 Кримінального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи №464/3207/20, заслухавши доводи представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Миколіва Андрія Михайловича, зокрема його заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4, ч.1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими судом доказами, зокрема даними протоколів про адміністративні правопорушення серії ДПР18 № 420930, серії ДПР18 № 428559 та серії ДПР18 № 428560 від 05.06.2020, які відповідають вимогам ст.256 КУпАП, якими зафіксовано дату, місце та обставини вчинення правопорушень; тестом на алкоголь «Драгер», з якого вбачається, що правопорушник на момент огляду перебував в стані алкогольного сп'яніння (2,58%); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким зафіксовано згоду ОСОБА_2 із позитивним результатом тесту; поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які ствердили, що ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп'яніння; схемою ДТП, якою зафіксовано місце зіткнення та наявні у транспортних засобах технічні пошкодження; письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_1 , який ствердив, що 04.06.2020 року о 22.20 год. поблизу супермаркету «ВАМ», що по вул. Вернадського у м. Львові мала місце ДТП, за участю його транспортного засобу. Зупинившись на червоне світло світлофора, відчув удар в задню частина автомобіля, вийшовши з якого, побачив як інший учасник ДТП поїхав з місця зіткнення, після чого він викликав працівників поліції; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , які наявні у відповідній графі протоколу, де останній зазначає, що згідний із правопорушення, а саме вчиненням ДТП та залишення місця ДТП та даними відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції, досліджених при розгляді справи, які містять фіксацію обставин події, з яких вбачається, що ОСОБА_2 як після проходження огляду, так і під час складення протоколу не оспорював результат приладу «Драгер», окрім того вказав, що розуміє, що винуватий.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням встановленого законом порядку і з грубим порушенням прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності спростовуються наявними матеріалами справи та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Посилання апелянта про те, що 01 липня 2020 року був скасований акт, який встановлював адміністративну відповідальність за вищевказане правопорушення, натомість була встановлена кримінальна відповідальність, передбачена ст. 286-1 Кримінального кодексу України є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 вчинив дані адміністративні правопорушення 04 червня 2020 року, а саме до вищенаведених змін.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що постанова судді винесена без його участі, чим порушено право правопорушника на справедливий судовий захист, а сам правопорушник був позбавлений права дати свої пояснення, то судом першої інстанції декілька раз відкладено судовий розгляд, а тому в ОСОБА_2 було достатньо часу для реалізації свого права.
Адміністративне стягнення ОСОБА_2 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкцій ст. 124, ст. 122-4, ч.1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею місцевого суду не було допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію його дій та необґрунтованість накладеного стягнення, а отже підстав для скасування або зміни постанови судді не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
постановив:
апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Сихівського районного суду м.Львова від 22 липня 2020 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Маліновська-Микич