Справа № 466/3253/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/676/20 Доповідач: ОСОБА_2
05 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
вищевказаною ухвалою відмовлено у задоволенні спільного клопотання адміністрації державної установи «Личаківська виправна колонія №30» та спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 .
Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що враховуючи характеристику засудженого, його попередні судимості, вчинений тяжкий злочин, за який в даний час відбуває покарання в державній установі «Личаківська виправна колонія (№30)», суд вважає, що адміністрація установи не надала достатніх доказів того, що ОСОБА_6 своєю поведінкою та сумлінним ставленням до виконання своїх обов'язків в період відбування покарання засвідчив успішність процесу виправлення.
Не погоджуючись з даною ухвалою засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2020 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити спільне клопотання Адміністрації ДУ «Личаківська виправна колонія №30» та Спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 .
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, вважає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив доказів, які містяться а матеріалах справи, залишив поза увагою те, що засуджений своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Зазначає, що відповідно характеристики ОСОБА_6 за час відбування покарання в місцях позбавлення волі характеризується позитивно, порушень вимог режиму утримання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, приймав активну участь у проведенні ремонтних робіт та покращенні комунально-побутових умов, адміністрацією установи два рази заохочувався. Окрім цього, засуджений зазначає, що достроково погасив судові витрати в розмірі 1226,10 грн.
На думку апелянта, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про незадоволення клопотання з тих підстав, що ОСОБА_6 офіційно не працює, а лише залучався до робіт, оскільки обов'язок щодо створення умов праці покладається на адміністрацію установи, а не на засудженого.
Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника на підтримання поданої апеляційної скарги, доводи прокурора на підтримання висновків оскаржуваної ухвали, перевіривши матеріали справи та оглянувши особову справу засудженого ОСОБА_6 , обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч.1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст. 152 Кримінально-виконавчого кодексу України підставою звільнення від відбування покарання є умовно-дострокове звільнення.
Частинами 1, 2 ст. 81 КК України визначено, що до осіб, які відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин; 2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; 3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміни невідбутної частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 року, передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна не відбутої частини покарання більш м'яким можуть бути застосовані тільки після фактичного відбуття тієї частини строку покарання.
В судовому засіданні колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 засуджено вироком Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2018 року за ч.3 ст. 185, ч.2 ст.345, ст.70 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі.
Початок терміну покарання 02 лютого 2018 року, кінець терміну покарання 02 червня 2021 року.
07 травня 2020 року до Шевченківського районного суду м. Львова надійшло клопотання адміністрації державної установи «Личаківська виправна колонія №30» та спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 26 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання адміністрації державної установи «Личаківська виправна колонія №30» та спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 .
Так, приймаючи рішення суд першої інстанції вірно врахував, що ОСОБА_6 засуджений за тяжкий злочин, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. В судовому засіданні вину у скоєному злочині не визнав. По прибутті в державну установу «Личаківська виправна колонія (№30)» офіційно не працевлаштований, лише приймає активну участь у проведення ремонтних роботах, за що заохочувався двічі. Крім цього, 12.09.2019 року та 10.10.2019 року адміністративною комісією установи відмовлено даному засудженому у застосуванні до нього заохочувальних пільгових норм, відповідно до вимог ст.101 КВК України та ст. 82 КК України, як такому, що не став на шлях виправлення. До кінця терміну покарання засудженому ОСОБА_6 залишилось більше одного року.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6 про незаконність судового рішення, а також те, що суд першої інстанції без важливих підстав відмовив йому у задоволенні клопотання, так як з матеріалів провадження вбачається, що дані наведені ним у апеляційній скарзі були в розпорядженні суду при розгляді клопотання по суті й досліджувались судом, а викладені в ухвалі суду висновки зроблені на підставі усіх об'єктивно з'ясованих обставин та їх оцінки в сукупності, зокрема щодо залучення останнього до робіт з благоустрою установи, участі у проведенні ремонтних робіт та покращенні комунально-побутових умов, а також щодо двох заохочень адміністрацією.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність у засудженого ОСОБА_6 двох заохочень не свідчить про те, що він довів своє виправлення, оскільки належне виконання засудженим законних вимог представників адміністрації виправної колонії під час відбуття покарання, його належна поведінка є для нього обов'язком впродовж всього строку відбування покарання, а тому ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 26 травня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 , залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді