29.09.2020 Справа №607/3147/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Мотиль Б.І.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Костишина В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна,-
Позивач Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 11423,22 гривень.
В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачу у зв'язку із рахунковою помилкою (скориговано розрахунок заборгованості плати в період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме виключено доплату за роботу у вихідні та святкові дні) виникла переплата пенсії за період з 01.09.2019 року по 31.12.2019 року в сумі 11423,22 грн. Вказані грошові кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому просить позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на позов у якому зазначив, що на його думку позов не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не надано доказів недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів, які є пенсійною виплатою, як і не надано доказів наявності рахункової помилки, тому відповідно до статті 1215 ЦК України, поверненню зазначена сума не підлягає. Також зазначив, що 15.04.2020 року Тернопільським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі №500/230/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Зазначеним рішенням визнано неправомірні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо проведення перерахунку виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.09.2019 року без урахування сум доплат за роботу в понаднормовий час та за роботу у вихідні та святкові дні, вказаних у довідці Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області від 31.01.2007 року №96/155 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії по інвалідності з 01.09.2019 року відповідно до постанови КМ України №124 від 20.02.2019 року, згідно довідки Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області від 31.01.2007 року №96/155 з включенням у розрахунок пенсії доплат за роботу в понаднормовий час (533,61 крб.) та за роботу у вихідні та святкові дні (232,84 крб.). Також у поданому відзиві, у випадку відмови позивачу у задоволенні позовних вимог просить стягнути із відповідача понесені витрати на надання правової допомоги у розмірі 4 000 грн.
Представник позивача Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить їх задоволити, посилаючись на мотиви, які викладені в позовній заяві. В судовому засіданні пояснила, що відповідачу було виплачено пенсію із саме виключенням доплат за роботу у вихідні та святкові дні, у зв'язку із чим виникла переплата за період з 01.09.2019 року по 31.12.2019 року в сумі 11423,22 грн.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечив щодо їх задоволення, зазначивши, що переплата, яку просить стягнути позивач виникла не вини ОСОБА_2 .. Крім цього, зазначив, що Тернопільським окружним адміністративним судом 15.04.2020 року уже було вирішено даний спір, відповідно до рішення якого зобов'язано позивача здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії по інвалідності з 01.09.2019 року згідно довідки Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області від 31.01.2007 року №96/155 з включенням у розрахунок пенсії доплат за роботу в понаднормовий час та за роботу у вихідні та святкові дні.
Відповіді на відзив позивач не подавав.
Суд розглянувши матеріали справи встановив наступні обставини.
ОСОБА_2 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує з 04.05.2007 року пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як інваліду 2 групи.
Відповідно до розпорядження заступника начальника управління Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, який розглянувши пенсійну справу і особовий рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який одержує пенсію по інвалідності в розмірі 11847,48 грн. на місяць, встановлено, що сума переплати склала 11423,22 грн., згідно з довідкою відділу з призначення та перерахунку пенсій №12 утворилася за період з 01.09.2019 р. по 31.12.2019р. Згідно листа Пенсійного фонду України №17069/02-12 від 05.06.2019 року зкориговано розрахунок заробітної плати в період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме виключено заробітну плату за роботу у вихідні та святкові дні.
Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, внаслідок рахункової помилки у відповідача за період з 01.09.2019 р. по 31.12.2019 р. утворилась переплата пенсії в сумі 11423,22 грн. внаслідок включення у розрахунок призначення пенсії заробітну плату за роботу його у вихідні та святкові дні.
Судом також з'ясовано, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, яке набрало законної сили, в адміністративній справі №500/230/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01.09.2019 року без урахування сум доплат за роботу в понад нормований час та за роботу у вихідні та святкові дні, вказаних у довідці Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області від 31.01.2007 року №96/155 та зобов'язано зазначене управління здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_2 по інвалідності з 01.09.2019 року відповідно до постанови КМ України №124 від 20.02.2019 року, згідно довідки Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області від 31.01.2007 року №96/155 з включенням у розрахунок пенсії доплат за роботу в понаднормований час (533 крб) та за роботу у вихідні та святкові дні (232,84 крб). У задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.
В силу вимог ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд вважає, що не підлягають доказуванню обставини встановлені зазначеним рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду що неправомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01.09.2019 року без урахування сум доплат за роботу в понад нормований час та за роботу у вихідні та святкові дні, вказаних у довідці Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області від 31.01.2007 року №96/155.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).
Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності зазначених обставин.
Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_2 вчинив неправомірні дії або подав недостовірні дані під час призначення та проведення перерахунку пенсії. Більше того дії позивача, які полягали у перерахунку пенсії відповідачу внаслідок виключення доплат за роботу у вихідні та святкові дні з 01.09.2019 року, як наслідок на думку позивача виникнення переплати пенсії в період з 01.09.2019 року по 31.12.2019 року зазначеним рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 року, яке набрало законної сили, визнано судом неправомірними.
Щодо тверджень представника позивача про наявність рахункової помилки з його боку, суд виходить з наступного.
Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».
За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_4 отриманих коштів у розмірі 11423,22 гривень, які є пенсійною виплатою, призначеною йому позивачем, а тому, відповідно до статті 1215 ЦК України, зазначена сума поверненню не підлягає.
Крім цього, суд вважає, що із позивача підлягають стягненню суми витрат затрачених відповідачем на надання правової допомоги, виходячи з такого.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст..137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що була сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) зазначенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із вимогами ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В силу вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається із договору про надання правничої допомоги від 07 травня 2020 року, його укладено між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Костишин В.М. відповідно до якого адвокат зобов'язується надати необхідну правничу допомогу щодо представництва прав та інтересів ОСОБА_2 в судах. Предметом надання правничої допомоги є захист порушених прав ОСОБА_2 у правовідносинах з Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Пунктом 4 зазначеного договору сторони погодили розмір гонорару у розмірі 4000 грн., яка складається із наступних складових: консультація 500 грн.; узгодження правової позиції, пошук судової практики -500 грн.; визначення обсягу та характеру доказів, збір доказів - 500 грн..; складання відзиву на позовну заяву - 1500 грн.; представництво в суді (участь в судовому засіданні) - 1000 грн. Відповідно до поданого представником відповідача акту прийому передачі грошових коштів згідно договору про надання правничої допомоги №07/05/20 від 07.05.2020 року ОСОБА_2 перерахував адвокату ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 4000 грн. згідно зазначеного договору про надання правничої допомоги. Зазначені обставини підтверджено квитанцією, виданої ПАТ КБ «Приватбанк» від 20.05.2020 року відповідно до якої ОСОБА_2 оплатив адвокату ОСОБА_3 грошові кошти на суму 4000 грн..
Згідно із п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, суд приходить до переконання, що сума заявлених відповідачем судових витрат у розмірі 4000 грн., витрачених ним на надання правової допомоги наданої адвокатом Костишиним В.М. слід стягнути із позивача.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна, відмовити у повному обсязі.
Стягнути із Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у користь ОСОБА_2 4 000 (чотири тисячі) гривень витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо Апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду у повному обсязі складене 02 жовтня 2020 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан