09 жовтня 2020 року Справа № 160/8470/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
24 квітня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленні-рішення № 0052493-5440-0410 від 27.02.2020 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єкта нежитлової нерухомості в сумі 38224,68 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 27.02.2020 року Головним управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомленні-рішення №0052493-5440-0410, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єкта нежитлової нерухомості в розмірі 38 224, 68 грн. Позивач вважає, що відповідне рішення Павлоградської міської ради від 11.07.2017 року № 741-24/VII «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» не має в собі ставок податку, а ставка податку повинна бути встановлена саме в рішенні міської ради, як окремому нормативно-правовому акті, стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в 2019 році є незаконним. Окрім того, позивач наголошує, що дані будівлі адміністративного призначення, знаходяться в занедбаному стані, жодна комерційна діяльність в даних приміщеннях не ведеться. За даних обставин, він не погоджується з коефіцієнтом 0,5%, ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості комерційного призначення, що застосована відповідачем при нарахуванні суми податку в розмірі 38 224, 68 грн. та, як наслідок винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
31 серпня 2020 року судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким ОСОБА_1 визначалося грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, ГУДПС керувалося вимогами нормативних актів, що діяли у 2018 році, а саме рішенням Павлоградської міської ради від 19.06.2018 р. № 1231-37/VII, яким визначені ставки податку на нерухоме майно для об'єктів нежитлової нерухомості. В свою чергу, 2018р. - рік, що передує бюджетному, 2019 - бюджетний рік, тобто ставки податку на нерухоме майно для об'єктів нежитлової нерухомості встановлені вказаним рішенням на 2019 рік. Також, відповідно до додатку до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ставка податку на об'єкти нерухомості на 2019 рік встановлені у розмірі 0,5% відсоток мінімальної заробітної плати за 1 кв. м.
З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) на праві приватної власності належать об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівля «А» - лікарня (цегла) загальною площею 1832,0 кв.м.; № 1 - огорожа; будівля «Б» - септик (система каналізації), що підтверджується копією рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.06.2007 року по справі № 2-/07р., витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.08.2020 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.08.2020 року.
27.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області ( далі - відповідач, контролюючий орган) було винесене податкове повідомлення-рішення № 0052493-5440-0410 у відповідності до положень п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54. п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України про визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами,які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 38 224, 68грн., яке було направлено на адресу платника засобами поштового зв'язку.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового Кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі за текстом - ПК) платниками податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.
Згідно з пунктом 2.1 статті 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Жодних змін до вищезазначених положень ПК України внесено не було, дія зазначених положень на 2018 рік законодавцем не зупинялась, місцеві ради не звільнялись від обов'язку при встановленні нового виду місцевого податку дотримуватись вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.
Отже, зміст наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Вказана позиція кореспондується з викладеною в постанові Верховного Суду ц справі справі №820/4378/16 від 12.03.2020 року.
Наявність у ПК України норм, які регулюють правила справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з урахуванням ставок податку на нерухоме майно, відмінного від земельних ділянок, які закріплені у Додатку 1 до рішення Павлоградської міської ради від 19.06.2018 року №1231-VII.
Враховуючи викладене, згідно відомостей сайту Павлоградської міської ради, проект вказаного рішення був опублікований 5 травня 2018 року, прийняте рішення датоване 19 червня 2018 року, повний текст рішення опублікований 22 червня 2020 року. За даних, суд доходить висновку про дотримання органом місцевого самоврядування норм, закріплених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК.
Норма підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).
Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.
Якщо таке рішення не буде опубліковане до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
За вказаних обставин, плановим періодом є 2018 рік (рік, в якому встановлено податок), натомість бюджетним періодом є 2019 рік, в якому ставки, закріплені у плановому періоді застосовуються контролюючим органом.
Таким чином, суд наголошує на помилковості тверджень позивача про застосування контролюючим органом ставок, затверджених рішенням Павлоградської міської ради від 11.07.2017 року №741-24/VII, через те, що бюджетним періодом, за який винесене оскаржуване податкове повідомлення рішення є 2019 рік, для якого передбачене застосування ставок, закріплених у рішенні №1231-VII від 19.06.2018 року.
За твердженнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, застосуванню при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення підлягала ставка податку 0, 5% відповідно до Додатку 1 Рішення Павлоградської міської ради №1231-VII. Відповідно до Додатку 1, вказана ставка використовується для визначення оподаткування за категорією «Будівлі лікарень та оздоровчих закладів».
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області 07.06.2007 р. у справі №2-07/р (а.с.7-8) підтверджується, що позивач є власником об'єктів нежитлової нерухомості, а саме: №1 огорожа; будівля «Б» септик (система каналізації). Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності від 16.11.2006 р. він є власником будівлі А площею 1832, 0 кв.м.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.08.2020 року (а.с.55-60) підтверджується, що позивач є власником об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівля «А» - лікарня (цегла) загальною площею 1832,0 кв.м.; № 1 - огорожа; будівля «Б» - септик (система каналізації).
У підпункті 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України вказано, що база оподаткування для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюється контролюючим органом не тільки на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але й на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
З матеріалів справи вбачається, що з правовстановлюючих документів, зокрема Витягу про реєстрацію права власності від 16.11.2006 р., неможливо встановити в якому статусі будівлю А площею 1832,0 кв.м. було набуто позивачем у власність.
Таким чином, суд вважає правомірним за даних обставин застосування контролюючим органом даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для визначення ставки, необхідної для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно Додатку 1 до Рішення Павлоградської міської ради №1231-VII, яку станом на 01.01.2019 року вказаним рішенням визначено для будівель лікарень та оздоровчих закладів у розмірі 0,5%.
Доводи позивача про те, що відповідачем застосовано коефіцієнт 0,5% ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості комерційного призначення, є безпідставні, оскільки доказів застосування коефіцієнт, як для нежитлової нерухомості комерційного призначення суду не надано та спростовуються Додатком 1 до Рішення Павлоградської міської ради №1231-VII.
Суд зазначає, що станом на 01.01.2019 рік (бюджетний період), мінімальна заробітна плата становила 4173, 0 грн. Таким чином, належною до сплати сумою податкового зобов'язання є 38 224, 68 (4173,0*0,5*1832,0).
Враховуючи викладене, суд вважає правомірним винесене контролюючим органом податкове повідомлення-рішення № 0052493-5440-0410 від 27.02.2020 року, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України, за результатами розгляду даної справи, не здійснюється.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням судді Коренева А.О. на лікарняному, повний текст судового рішення складено у перший робочий день судді.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев