Єд. унік. № 243/5078/20
Провадження № 1-кп/243/705/2020
09 вересня 2020 року м. Слов'янськ
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 розглянувши клопотання захисника ОСОБА_2 , подане в порядку ст.ст. 201, 331 КПК України в рамках кримінального провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська, Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України,-
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України.
07.09.2020 року на адресу суду від адвоката ОСОБА_2 надійшло клопотання в порядку ст.ст. 201, 331 КПК України про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 .
Із змісту поданого до суду клопотання вбачається, що ОСОБА_2 просить змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 оскільки підстави для такої міри запобіжного заходу відсутні, оскільки висунуте проти ОСОБА_3 обвинувачення не ґрунтується на належних та допустимих доказах.
Також просить визнати недопустими докази, які вказані в клопотанні, а саме всі речові докази та електронні докази, документи матеріалів кримінального провадження, що не були відкриті стороною обвинувачення стороні захисту та які не зазначені в протоколі від 05.06.2020 року, а також з якими не був ознайомлений слідчим та прокурором обвинувачений ОСОБА_3 відповідно до протоколу ознайомлення з речовими доказами від 09.06.2020 року. Просить визнати недопустимими докази, а саме пояснення неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також покази потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , як отримані з порушенням права ОСОБА_3 на перехресний допит. Просить визнанати недопустимими докази отримані в результаті огляду місця події 17.03.2020 року.
Також вказав, що стороною обвинувачення не були відкриті обвинуваченому ОСОБА_3 матеріали кримінального провадження зі складанням належним чином відповідного протоколу.
Просить допитати свідка ОСОБА_10 , АДРЕСА_2 , щодо факту вимагання грошей у ОСОБА_3 безпосередньо перед затриманням поліцією особами на призвисько «Тайсон» та ОСОБА_11 .
Просить допитати свідка на ім'я ОСОБА_12 , щодо джерел отримання інформації та щодо відомих йому обставин вчинення розпусних дій з малолітніми, що вчинялись по АДРЕСА_2 , щодо яких він опублікував інформацію та відеоматеріали о 17 годині 02 хвилини 17.03.2020 року за адресою https://www.facebook.com/evgeniy.kushakov.
Просить допитати ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щодо підстав та обставин проникнення до домоволодіння по АДРЕСА_2 16.03.2020 року та проведення ними відео зйомки.
Просить для встановлення особи свідка захисту на прізвисько « ОСОБА_15 » допитати свідка ОСОБА_16 , АДРЕСА_3 , телефон НОМЕР_1 .
Проаналізувавши подане клопотання захисника, додані до нього матеріали та зміст ухвали суду 05.08.2020 року за якою запобіжний захід відносно ОСОБА_3 було продовжено, суд прийшов до наступного висновку.
У відповідності до ст.9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Ст.6 Конституції України закріплює положення, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Крім того, положення ст.19 Конституції України наголошує на тому, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до засад державної політики України в галузі прав людини, затверджених Постановою Верховної Ради України від 17.06.1999 року №757-XIV, обмеженість свободи держави, її органів і посадових осіб визнається відповідно до принципу, згідно з яким дозволено лише те, що прямо передбачається законом.
Запобіжні заходи є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, вони мають застосовуватися з метою досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України).
Згідно ч.1 ст. 201 КПК України - підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу, продовження строку дії такого запобіжного заходу, скасування, зміна запобіжного заходу, буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобода практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.
Так суд вказує, що за даним кримінальним провадженням у відповідності до ч.2 ст.177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 стала зазначена прокурором в судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри щодо можливої причетності ОСОБА_3 до скоєння ним тяжких злочинів та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений у випадку зміни запобіжного заходу може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Ухвала суду в цій частині містить всебічний та детальний опис доводів прокурора та обґрунтування вказаних ним ризиків.
Доводи та обгрунтування захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 викладені в його клопотанні, як в контексті пред'явленого обсягу обвинувачення, а також характеру та тяжкості інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, так і наявності суспільного інтересу у даному кримінальному провадженню - не перевищують саме загально суспільного інтересу у даній кримінальній справі, який по - перше з урахуванням обставин злочину, його тривалості та тяжкості є наявним в даній справі та виправдовує, як виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя та здоров'я є найвищими соціальними цінностями, а по - друге полягає у повному, всебічному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на теперішній час не відпали та продовжують існувати.
Суд зазначає, що під час винесення ухвали від 05.08.2020 рокута врахувавши всі встановлені під час судового розгяду кримінального провадження відомості про сукупність пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 , було встановлено, що висновки органу досудового розслідування, викладені в клопотанні прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.
Суд зазначає, що ризиками про які було зазначено прокурором у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Як зазначає Європейський суд з прав людини - у будь якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. Проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року).
Заслухавши думку всіх учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали та докази, оцінивши у сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність наявних відомостей про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 тяжких кримінальних правопорушеннь, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у вчиненні інкримінованих
кримінальних правопорушеннях, а також врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором у клопотанні, доведені нею та повністю знайшли своє підтвердження під час судового засідання, колегія суддів вважає, що будь-яких обґрунтованих та об'єктивних обставин, які б свідчили про те, що захід забезпечення кримінального провадження застосований відносно ОСОБА_3 не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі розгляду кримінального провадження не встановлено та обвинуваченим і його захисником не доведено на теперішній час, у зв'язку з чим, суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою. А відтак, суд приходить до висновку про доцільність збереження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, поданому в порядку ст. 201 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 183, 201, 331, 376 КПК України, колегія суддів, -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 , поданому в порядку ст.ст. 201, 331 КПК Україн про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення до суду апеляційної інстанції.
Суддя Слов'янського
міськрайолнного суду ОСОБА_1