Справа № 236/3305/20
09 жовтня 2020 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Саржевської І.В.,
за участю секретаря - Олійник С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лиман цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Лиманської міської ради, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
01.10.2020 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Лиманської міської ради, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримала повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача в судове засідання, про що суду надала відповідну заяву.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про розгляд справи без їх участі та відзиву на позовну заяву суду не надали.
Третя особа- ОСОБА_4 , в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позовних вимог позивача.
Третя особа- представник Органу опіки та піклування Лиманської міської ради, в судове засідання не з'явився, клопотання про розгляд справи без участі суду не надав.
Ухвалою суду від 09.10.2020 прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 22.07.2020 приватним нотаріусом Бахммутського міського нотаріального округу Донецької області Дубровським В.М., за реєстровим № 778, зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.07.2020 за реєстровим № 40601377, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 13-15).
Відповідачі по справі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за місцем проживання в цьому житловому будинку, що підтверджено довідкою про осіб зареєстрованих за адресою, виданою Лиманською міською радою, 17.09.2020(а.с.23).
Відповідачі за вказаною адресою з травня 2019 року не мешкають, не користуються житлом, не зберігають в приміщенні належне майно. Вони фактично змінили місце проживання, що підтверджується актом, складеним Головою вул. комітету 23.09.2020 (а.с.24), однак дотепер не припинили попередньої своєї реєстрації згідно із законодавством України.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Ст. 41 Конституції України проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Непорушність права власності проголошена і в низці міжнародних документів (ст. 17 Загальної декларації прав людини (ООН,10.12.1948),ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Відповідно до статті 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом (ст. 71 ЖК УРСР).
Згідно статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
При розгляді справи щодо визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням суди мають встановлювати наступні факти: чи є спірне приміщення житлом, чи є воно власністю позивача, чи є причини відсутності відповідача поважними та чи не було між власником та відповідачем будь якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності.
Відповідно до положень ст. 72ст. 71 Житлового кодексу Української РСР, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться виключно в судовому порядку. Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі такого судового рішення, яке набрало законної сили.
Разом з тим, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання, що в повному обсязі відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 16.01.2012 року у справі № 6-57цс11.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Оцінюючи докази у їх сукупності, що мають значення для справи, оскільки відповідачі не проживає за місцем реєстрації понад рік без поважних причин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.
Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов'язані із зверненням до суду і розглядом цивільної справи.
Керуючись ст. 71,72 Житлового кодексу Української РСР,ст.7 Закону України«Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 4,13,18,76-83, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Лиманської міської ради, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням- задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право на користування житловим будинком, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення повинно бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Текст рішення виготовлений 09.10.2020.
Суддя -