Справа № 2610/24526/2012
Провадження № 4-с/761/175/2020
11 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Горюк В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, заінтересовані особи: державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мороз Леся Євгенівна, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадиров Владислав Володимирович,
23.06.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мороз Л.Є., у якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 15.05.2020 р. про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 43349234.
Свою скаргу заявниця обґрунтовує тим, що 15.05.2020 р. державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мороз Л.Є. було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 43349234 з примусового виконання виконавчого листа № 2610/24526/2012, виданого 04.12.2013 р. Шевченківським районним судом м.Києва, про стягнення із заявниці на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором № 37/14/07-НВС від 16.06.2007 р. в сумі 374124,39 дол. США, що за курсом НБУ складає 2990376,25 грн., судовий збір в сумі 3219,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. Разом з тим, посилаючись на те, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та відповідно й сама постанова є неправомірними, оскільки виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа, строк пред'явлення до виконання якого пропущено, у матеріалах виконавчого провадження відсутній договір між суб'єктом оціночної діяльності та замовником, при цьому постанова винесена в період дії мораторію та карантину на території України, заявниця вважає, що вказаними діями та рішенням державного виконавця були порушені її права, у зв'язку з чим звернулась до суду з даною скаргою.
Представник заявниці в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили.
Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, тому суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності вказаних заінтересованих осіб.
Вислухавши пояснення представника заявниці, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на виконанні у Шевченківському РВ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадження № 43349234 з примусового виконання виконавчого листа № 2610/24526/2012, виданого 04.12.2013 р. Шевченківським районним судом м.Києва, про стягнення із заявниці на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором № 37/14/07-НВС від 16.06.2007 р. в сумі 374124,39 дол. США, що за курсом НБУ складає 2990376,25 грн., судовий збір в сумі 3219,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
15.05.2020 р. державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мороз Л.Є. було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 43349234.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Звертаючись до суду з даною скаргою, заявниця, як на підставу для її задоволення, посилається на неправомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та відповідно й самої постанови, оскільки виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа, строк пред'явлення до виконання якого пропущено, у матеріалах виконавчого провадження відсутній договір між суб'єктом оціночної діяльності та замовником, при цьому постанова винесена у період дії мораторію та карантину на території України, а тому вважає, що вказаними діями та рішенням державного виконавця були порушені її права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Разом з тим, відповідно до ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону № 1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Так, заявник зазначає, що вказане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа, строк пред'явлення до виконання якого пропущено, при цьому на підтвердження вказаної обставини не надає жодних доказів, зокрема документів виконавчого провадження, які б це підтверджували.
При цьому, щодо посилання заявника на те, що у порушення пункту 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440 та ст.ст. 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні є неправомірно, оскільки у матеріалах виконавчого провадження відсутній договір між суб'єктом оціночної діяльності та державним виконавцем, суд зазначає наступне.
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», передбачено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.
З системного аналізу правових норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Закону України «Про виконавче провадження» та положень Інструкції з організації примусового виконання рішень можна зробити висновок, що господарський договір не є єдиною правовою підставою для здійснення суб'єктом оціночної діяльності дій, спрямованих на оцінку майна та майнових прав.
Оцінка майна проводиться і у інших випадках, встановлених законодавством України, наприклад, яке регулює відносини з примусового виконання судових рішень, що передбачено ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».
Зі змісту ст.ст. 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» вбачається, що відносини із суб'єктом оціночної діяльності можуть бути побудовані на підставі договору, який визначає права і зобов'язання його сторін. Наявність такого договору є обов'язковою умовою, коли між суб'єктами права мають виникнути саме майново-господарські відносини.
У даному випадку слід звернути увагу на те, що ч.1 ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 176 ГК України передбачено, що організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Тобто, з врахуванням викладеного, слід зауважити, що у даному випадку у спірних правовідносинах, які виникли в межах виконавчого провадження, підставою для проведення подальшої оцінки майна боржника є не господарський договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а постанова державного виконавця, винесена у відповідності до вимог ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження».
Приймаючи до уваги, що фактично правовою підставою для здійснення подальшої оцінки майна боржника є постанова державного виконавця, суд вважає, що посилання скаржника на відсутність договору на проведення оцінки є безпідставними та не може свідчити про неправомірність призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Крім того, відповідно до п.1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті», протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або;
- таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.
Також, згідно з пп.5 п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» у дводенний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актів та подання на розгляд Верховної Ради України законопроектів, необхідних для врегулювання суспільних відносин, пов'язаних із встановленням карантину, у тому числі щодо призупинення обов'язку виконання основного зобов'язання, виконання якого забезпечене іпотекою, та недопущення звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Так, посилаючись на дію вказаних Законів, які встановлюють заборону звернення стягнення на предмет іпотеки, заявник вважає, що постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, яка винесена державним виконавцем під час дії мораторію та карантину, свідчить про її неправомірність.
Разом з тим, судом встановлено, що заходів щодо реалізації квартири боржника державний виконавець не вживав та квартира на реалізацію в порядку, визначеному законом, не передавалась.
Виходячи з цього, суд вважає, що вчинення державним виконавцем дій, направлених на виконання рішення суду, в тому числі призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні не є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки так дії лише забезпечують виконання вимог цього Закону та спрямовані на забезпечення повного виконання виконавчого документу та збереження іпотечного майна.
Крім того, заявником не підтверджено, що на боржника у виконавчому провадженні розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті», а саме факту отримання кредиту саме в іноземній валюті.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова від 15.05.2020 р. про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 43349234, винесена державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мороз Л.Є. з дотриманням вимог законодавства.
За таких обставин, оскільки під час вчинення дій та винесення рішення у виконавчому провадженні № 43349234, які оскаржуються, державний виконавець Шевченківського РВ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мороз Л.Є. діяла у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах своїх повноважень, тому суд вважає, що з боку останнього права чи свободи заявниці вказаними діями та рішенням порушені не були, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги на дії та рішення державного виконавця, заінтересовані особи: державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мороз Леся Євгенівна, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадиров Владислав Володимирович.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: