Справа № 761/16846/16-ц
Провадження № 2/761/703/2020
03 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Горюк В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
04.05.2016 р. на адресу суду надійшла позовна заява ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), ОСОБА_3 (далі - відповідач 3) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 031/720622-KR від 10.09.2008 року, в якому представник позивача просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у сумі 43242,13 дол. США, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 17674,34 грн.
Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідно до умов кредитного договору № 031/720622-KR від 10.09.2008 р. ПАТ «Укрсоцбанк» було надано ОСОБА_1 кредит для купівлі транспортного засобу у сумі 18703,00 дол. США з кінцевим терміном погашення 09.09.2015 р., зі сплатою 12,00 відсотків річних за кредитом. Разом з тим, у якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 10.09.2008 р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені договори поруки № 031/720628-РО та № 031/720627-РО. У зв'язку з виникненням у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, яку він у добровільному порядку не сплачує, а також не сплачують поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у сумі 43242,13 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.02.2016 р. складає 1178289,42 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у сумі 17674,34 грн.
Ухвалою від 23.05.2016 р. відкрито провадження у справі.
Заочним рішенням суду від 14.09.2016 р. стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 031/720622-KR від 10 вересня 2008 року у сумі 43242,13 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.02.2016 року складає 1 178 289,42 грн.
Ухвалою від 26.10.2018 р. скасовано заочне рішення суду від 14.09.2016 р. в справі та призначено її до розгляду в загальному порядку.
Ухвалою від 21.03.2019 р. розгляд даної справи вирішено продовжити у порядку загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду по суті підготовчим засіданням.
28.03.2019 р. на адресу суду надійшов відзив відповідачів на позовну заяву, в якому останні виклали свої заперечення проти позову.
Ухвалою від 22.08.2019 р. відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в задоволені клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_1 .
Ухвалою від 22.08.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 31.03.2020 р. залучено до участі у справі АТ «Альфа-Банк», як правонаступника АТ «Укрсоцбанк».
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явились про розгляд справи були повідомлені належним чином, у встановлений законом порядок, разом з тим, через канцелярію суду подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2008 р. між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 031/720622-KR, за яким позивач надав відповідачу 1 кредит в розмірі 18703,00 дол. США з кінцевим терміном погашення 09.09.2015 р., зі сплатою 12,00 відсотків річних за кредитом.
Із долученого до справи розрахунків заборгованості за вказаним кредитним договором вбачається, що отриманий кредит ОСОБА_1 за умовами договору не сплачує, в результаті чого станом на 26.02.2016 року має заборгованість перед ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 43242,13 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.02.2016 року складає 1178289,42 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 16780,16 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.02.2016 року складає 457236,57 грн.; заборгованість за відсотками - 13110,72 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.02.2016 року складає 357249,18 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 8720,20 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.02.2016 року складає 237613,70 грн.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 4631,06 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.02.2016 року складає 126189,97 грн.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Умовами п.п.1.1, 1.1.1 договору кредиту № 031/720622-KR від 10.09.2008 р. передбачено, що кредитор у тимчасове користування надає позичальнику кредит для купівлі транспортного засобу у сумі 18703,00 дол. США з кінцевим терміном погашення 09.09.2015 р., зі сплатою 12,00 відсотків річних за кредитом.
Пунктом 2.4 договору кредиту передбачено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця (без урахування останнього робочого та послідуючого неробочих днів місяця), а також в кінцевий термін повернення заборгованості, визначений кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст. 631 ЦК України).
Відповідно до ч.4 ст.631 ЦК України, цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Зі змісту кредитного договору № 031/720622-KR від 10.09.2008 р. судом встановлено, що сторони строк договору окремо не визначили, проте погодили кінцевий термін закінчення кредитування до 09.09.2015 р., що в даному випадку збігається з строком кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до положення ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позиціє проте, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Такі висновки містяться в постановах Великої палати Верховного суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 р. у справі № 310/11534/13, від 31.10.2018 р. у справі № 202/4494/16-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.
Разом з тим, Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 21.05.2012 р. стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 031/720622-KR від 10.09.2008 р.у розмірі 21 790,80 долара США з урахуванням відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 відсотків річних за кредитом.
Таким чином, банк використав своє право передбачене положенням ч.2 ст. 1050 ЦК України, звернувшись у березні 2012 р. з позовом до позичальника, та такими діями припинив строк кредитування, крім того, в договорі визначено термін закінчення кредитування до 09.09.2015 р., після спливу якого банк не вправі нараховувати проценти за користування кредитом.
Разом з тим, у якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 10.09.2008 р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені договори поруки № 031/720628-РО та № 031/720627-РО.
Відповідно до п.п.1.1, 3.2.1 договорів поруки № 031/720627-РО та № 031/720628-РО від 10.09.2008 року, поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісії, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених кредитним договором. При цьому, у випадку невиконання позичальником та поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель зобов'язаний відповідати перед кредитором як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно з чинним законодавством України може бути звернено стягнення.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (пеня, штрафи), порукою, гарантією, заставою, тощо, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 533 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а частиною 2 цієї статті передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ч.4 ст. 559 ЦК України (в редакції чинній на дату пред'явлення вимоги кредитором до боржника, 13.03.2012 р.) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Як роз'яснила в Постановах від 13.06.2018 р., від 31.10.2018 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 408/8040/12 та у справі № 202/4494/16-ц, що з огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Як вже встановлено судом, банк звернувся до відповідача 1 з позовом про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором № 031/720622-KR від 10.09.2008 р., а вже 21.05.2012 р. рішенням Шевченківського районного суду м.Києва стягнуто з відповідача 1 заборгованість за кредитом.
Отже, кредитор пред'явивши в березні 2012 р. позов до боржника змінив перебіг строків виконання основного зобов'язання і був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання, однак, звернувся з вимогою до поручителів, в порядку статті 554, лише 04.05.2016 р.
Таким чином, оскільки банк пропустив встановлений законодавством шести місячний строк пред'явлення до поручителів вимоги про погашення заборгованості за боржника, суд вважає, що укладений між позивачем та відповідачем 2 і відповідачем 3 договори поруки є припиненими, відповідно до положень ч.4 ст. 559 ЦК України.
За таких обставин, враховуючи те, що заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачів, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 21.05.2012 р. частково було стягнуто з відповідача 1, при цьому, проценти за користування кредитом, які складаютьіншу суму заборгованості, були нараховані після закінчення строку кредитування, який сплив 09.09.2015 р., крім того, судом встановлено, що договори поруки укладені банком з відповідачем 2 і відповідачем 3 на час нарахування заборгованості були припинені, а отже суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 610, 611, 624, 625, 629, 1046, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд
Відмовити Акціонерному товариству «Альфа-Банк» в задоволенні позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: