Справа № 755/16452/19
"07" жовтня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретері Сіренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 755/16452/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 09.10.2019 року звернулося до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 125 982,72 грн. та судових витрат.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 20 червня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н., відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 13 600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання перед відповідачем відповідно до укладеного договору банк виконав в повному обсязі. Проте ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором порушила, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 31.08.2019 року становить 580 564,76 грн. та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 12 748,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 567 416,76 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 400,00 грн.
Позивач в свою чергу просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 125 982,72 грн., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 12 748,00 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 20.06.2007 року по 30.10.2017 року у розмірі 113 234,72 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.10.2019 року було відкрите провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 36-38).
03 січня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 20.06.2007 року у розмірі 125 982 грн. 72 коп. та судовий збір в сумі 1 921 грн. 00 коп. (а.с. 42-44).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.03.2020 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд вищевказаного заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03.01.2020 року, скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03.01.2020 року по цивільній справі № 755/16452/19 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 71-73).
07 жовтня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу якою зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання умов кредитного договору недійсними повернуто заявнику.
В судове засідання представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, однак у прохальній частині позовної заяви представник АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що у разі неявки в судове засідання відповідача, позивач не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника АТ КБ «Приватбанк» та у поданій до суду відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача просить задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, до суду від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшла заява в якій просить провести розгляд справи у її відсутності та у відсутності відповідача. У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його недоведеність та безпідставність.
Згідно норми частини 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно положень частини 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як убачається із матеріалів справи, 20 червня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого АТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 14-14 зв.).
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Кредитний договір між сторонами укладений шляхом підписання відповідачем анкети-заяви позичальника, додатками до якої є Умови та правила надання банківських послуг (надалі по тексту - кредитний договір).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку і Умови та правила надання банківських послуг.
За наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31.08.2019 року нарахована у розмірі 580 564,76 грн. та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 12 748,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 567 416,76 грн. та заборгованості за пенею і комісією у розмірі 400,00 грн.
При цьому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 125 982,72 грн., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 12 748,00 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 20.06.2007 року по 30.10.2017 року у розмірі 113 234,72 грн.
Вирішуючи даний спір суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно положень статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
АТ КБ «ПРИВАТБАНК», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути заборгованість за кредитом та проценти за користування кредитними коштами.
Зі змісту заяви позичальника убачається, що відповідач, підписуючи заяву, обрала вид карток «Універсальна», «30 днів пільгового періоду» у національній валюті - гривні. Нижче підпису відповідача у заяві розміщені розділи «Банківські послуги» та «Відмітки банку», за змістом яких вони заповнювались кредитним експертом банку, де зазначено ліміт кредитування «0», базова процентна ставка за кредитом 3 % на місяць, номер картки НОМЕР_1 , при цьому підпису відповідача вказані розділи не містять.
Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20 червня 2007 року, посилається на «Тарифи Банку», як невід'ємну частину договору.
Проте матеріали справи не містять вищевказаних «Тарифів Банку», які б містили в собі інформацію про розмір відсоткової ставки 3 % на місяць за обраними відповідачем видами банківських карток «Кредитка «Універсальна» та «30 днів пільгового періоду», відсутній підпис про ознайомлення позичальника з встановленим банком на момент підписання заяви-анкети про приєднання розміром відсоткової ставки, що зазначається уповноваженим банком співробітником, а тому відсутні підстави вважати, що саме ці тарифи розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Умови та правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року винесеній по справі № 342/180/17.
Відповідно вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 12 748,00 грн. суд зазначає наступне.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача не заперечує підписання між відповідачем ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, при цьому вказує на невірно складені банком розрахунки заборгованості з яким не погоджується відповідач та посилається на відсутність доказів про отримання відповідачем грошових коштів.
Проте, надання кредиту відповідачу підтверджується наданими позивачем випискою з особового рахунку відповідача та помісячним розрахунком заборгованості, а тому зазначення у заяві-анкеті від 20 червня 2007 року, на яку посилається банк, обґрунтовуючи наявність кредитних зобов'язань ОСОБА_1 , у якій зазначено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн., на що вказує відповідач, не може бути підставою для звільнення боржника від обов'язку повернути надану банком суму.
Оскільки відповідачем не надано жодних доказів повернення банку кредитного ліміту у розмірі, обумовленому у позові, що є її процесуальним обов'язком, то наявні правові підстави для покладання на відповідача обов'язку сплатити на користь банку тіло кредиту у розмірі 12 748,00 грн.
Аналогічного висновку з подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 року винесеній за результатами розгляду справи № 191/609/18.
За викладених обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 748 грн.
В решті вимог в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із недоведеністю позовних вимог.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню сплачений позивачем в дохід держави судовий збір в сумі 1 921 грн. 00 коп. (а.с. 28).
Керуючись ст. ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 11, 16, 207, 509, 525, 526, 530, 625,626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 20.06.2007 року у розмірі 12 748 (дванадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 00 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 09 жовтня 2020 року.
Суддя