справа №619/3135/20
провадження №2/619/905/20
06 жовтня 2020 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Калиновської Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Булах С.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Рудєвського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який в подальшому нею був уточнений, в остаточній редакції просить суд стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємствазаборгованість із нарахованої але невиплаченої при звільненні заробітної плати за лютий 2020 - квітень 2020 у сумі 38 691,88 грн.; заборгованість із вихідної допомоги згідно зі ст.44 КЗпП України у сумі 80 269,20 грн.; середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні з 27.04.2020 по день ухвалення судового рішення, моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; стягнути судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що 01 лютого 2019 року її на підставі наказу від 31.01.2019 №14/к було прийнято головним бухгалтером Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, а наказом від 27.04.2020 №44/К звільнено цього дня за власним бажанням згідно з ч.3 ст.98 КЗпП України у зв'язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору щодо виплати заробітної плати. Станом на 27.04.2020, на дату звільнення, відповідач заборгував позивачу 138 841,51 грн., - заробітна плата за січень - квітень 2020, компенсація невикористаної відпустки та вихідна допомога згідно зі ст.44 КЗпП України, які не було сплачено через відсутність коштів. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними. Відповідач після звільнення, почав сплачувати заборгованість наступними частками: 27.04.2020 - 15 000,00 грн., 22.05.2020 - 873,84 грн., 25.05.2020 - 658,46 грн., 29.05.2020 - 612,37 грн. Таким чином, станом на 05.06.2020 року, заборгованість із заробітної плати та вихідної допомоги склала 121 696, 84 грн., що підтверджується довідкою про суму заборгованості із виплати заробітної плати від 05.06.2020 № 03/1553. В подальшому було сплачено наступні суми: 10.06.2020 - 800,00 грн., 23.06.2020 - 1 335,76 грн., 26.06.2020 - 600,00 грн. Відповідно, станом на дату подання уточненої позовної заяви, 08.07.2020 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 по нарахованим та несплаченим сумам при звільнені складає 118 961,08 грн., у т.ч. за періодами нарахування: заробітна плата за лютий 2020 - 5 400,00 грн.; заробітна плата за березень 2020 -21 360,72 грн.; заробітна плата за квітень 2020 - 11 931,16 грн.; вихідна допомога (нарахована в квітні 2020) - 80 269,20 грн.
Також позивач вказує, що середньоденна заробітна плата за лютий-березень 2020 року складає 1305,19 грн., згідно довідки про середню заробітну плату, видану ХКЕПОП 15.06.2020 №03/1580. Відповідно, на день пред'явлення позову до суду сума середнього заробітку, який відповідач зобов'язаний сплатити за весь час затримки розрахунку при звільненні з 27.04.2020 року по день складання позовної заяви (08.07.2020) із розрахунку середньої зарплати 1305, 19 грн. та 49 робочих днів затримки складає 63 954,31 грн., у т.ч. за періодами розрахунку: за квітень 2020 (з 27.04 по 30.04.2020): 4 роб. дн. * 1305,19 грн. = 5 220,76 грн.; за травень 2020: 19 роб. дн.* 1305,19 грн. = 24 798,61 грн.; за червень 2020: 20 роб. дн.* 1305,19 грн. = 26 103,80 грн.; за липень 2020 (з 01.07 по 08.07.2020): 6 роб. дн.* 1305,19 грн. = 7 831,14 грн. Позивач зазначила, що саме через постійні затримки по виплаті заробітної плати вона змушена була звільнитися. Також вважає, що незаконними діями керівництва ХКЕПОПїй було нанесено моральну шкоду, яку оцінює в 50 000 грн. Моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення її законного права на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням законних майнових прав, втратою у зв'язку з цим престижу та ділової репутації серед знайомих, друзів та родичів.
Позивачем,18.05.2020, до відповідача було направлено заяву-звернення про надання пояснень причин невиплати нарахованих при звільнені заробітної плати, компенсації невикористаної відпустки та вихідної допомоги, у відповідь на це звернення, ХКЕПОП було надано відповідь листом від 05.06.2020 №03/1552, в якій було зазначено, що карантинні заходи вплинули на відсутність обігових коштів, що, в свою чергу, призвело до затримки у виплаті заробітної плати працівникам. Також, в цьому листі зазначено, що при наявності достатніх обігових коштів відповідач зможе розрахуватись по всім сумам, нарахованим, та не сплаченим при звільнені. 15.06.2020 на адресу відповідача було направлено лист-вимогу про сплату заборгованості із заробітної плати та згідно з повідомленням про вручення, лист ХКЕПОП отримано 19.06.2020, проте на дату складання позовної заяви заробітна плата позивачу не виплачена.
Представником відповідача до суду був наданий відзив, відповідно до якого зазначено, що 26 червня 2020 року ХКЕПОП сплатило позивачу кошти у розмірі 600 грн., 10 липня 2020 року 600 грн., а 31 липня 2020 року 4800 грн. ОСОБА_2 визнає існуючу заборгованість перед позивачем станом на 10.07.2020:по заробітній платі у розмірі 33 291,88 грн.;виплаті вихідної допомоги у розмірі 80 269,20 грн.; всього ХКЕПОП повинно сплатити позивачу станом на 06 жовтня 2020 року 113 561,08 грн.Що стосується стягнення середнього заробітку у розмірі 52207,60 грн.Позивач допустив помилку, при розрахунку робочих днів, а саме він був звільнений 27.04.2020, але при розрахунку робочих днів в квітні поточного року позивач вирішив, що розрахунок повинен обчислюватись за наступні дні:27, 28, 29, 30 квітня, але 27 квітня середній заробіток ще не обчислюється, так це був день остаточного розрахунку з нею при звільнені.Таким чином середній заробіток розраховується станом на 24.06.2020 за 39 робочих днів, а не 40, як вважає позивач.39х1305,19 (середньоденна заробітна плата)= 50902,41 грн.Станом на 6 жовтня 2020 року середній заробіток складає111 робочий день х 1305,19 (середньоденна заробітна плата) = 144 876,09 грн.Таким чином ОСОБА_2 станом на 6 жовтня 2020 року повинен сплати позивачу наступну суму:по заробітній платі у розмірі 33 291,88 грн. + 80269,20 грн. + 144 876,09 грн. = 258 437,17грн.Що стосується стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн., ОСОБА_2 вказану вимогу не визнає, у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю відповідних позовних вимог.
Позивач в свою чергу надала розрахунок за яким заборгованість по заробітній платі та виплаті вихідної допомоги складає 113 561,08 грн., заборгованість середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку складає 144 876, 09 грн.
Позивач в судовому засіданні просила задовольнити її позовну заяву, відповідно наданих нею розрахунків.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засідання надав пояснення аналогічні надано ним відзиву на позовну заяву.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, 01 лютого 2019 року ОСОБА_1 на підставі наказу від 31.01.2019 №14/к було прийнято головним бухгалтером Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства.
Згідно з наказом від 27.04.2020 №44/К ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням згідно з ч.3 ст.98 КЗпП України у зв'язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору щодо виплати заробітної плати.
При звільненні позивача відповідачем розрахунок по заробітній платі проведено не було.
Згідно ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Позивач на дату подання уточненої позовної заяви, а саме 09.07.2020 вказала, що заборгованість із нарахованої але не виплаченої при звільненні заробітної плати за лютий 2020 - квітень 2020 складає 38691, 88 грн.
Так, заробітна плата за лютий 2020 - 5400 грн., заробітна плата за березень 2020 - 21 360,72 грн., заробітна плата за квітень 2020 - 11 931,16 грн.
Заборгованість із вихідної допомоги нарахована в квітні складає 80 269,20 грн.
Проте згідно наданих відповідачем відомостей, 26 червня 2020 року ХКЕПОП сплатило позивачу кошти у розмірі 600 грн. (які позивачем були враховані при подачі уточненої позовної заяви від 09.07.2020), 10 липня 2020 року 600 грн., а 31 липня 2020 року 4800 грн.
Таким чином, у ХКЕПОП існує заборгованість перед позивачем по заробітній платі у розмірі 33 291,88 грн.;виплаті вихідної допомоги у розмірі 80 269,20 грн.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки основного розрахунку суд зазначає наступне.
Середньоденна заробітна плата за лютий-березень 2020 року складає 1305,19 грн., згідно довідки про середню заробітну плату, видану ХКЕПОП 15.06.2020 №03/1580.
Відповідно, на день ухвалення рішення сума середнього заробітку, який відповідач зобов'язаний сплатити за весь час затримки розрахунку при звільненні з 27.04.2020 року по із розрахунку середньої зарплати 1305, 19 грн.
Так, станом на 6 жовтня 2020 року середній заробіток складає111 робочий день х 1305,19 (середньоденна заробітна плата) = 144 876,09 грн.
Виходячи з положень ст.117 КЗпП України, середній заробіток має стягуватись з роботодавця за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Верховний Суд України у постанові від 01.03.2017 року по справі N 635/2084/16-ц визначив, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пп. б) п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Таким чином, ОСОБА_2 повинен сплати позивачу наступну суму:по заробітній платі у розмірі 33 291,88 грн. + 80269,20 грн. + 144 876,09 грн. = 258 437,17грн.
За ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Що стосується вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн., завданої діями відповідача, то дана вимога є такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова ПВСУ № 4) слід звернути увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як встановлено судом, позивачу не була виплачена заробітна плата при звільненні, і ця заборгованість в повному обсязі не виплачена досі. Увесь час позивач сподівалася, що відповідач все ж виплатить існуючу заборгованість по заробітній платі. Протягом всього періоду існування заборгованості позивач відчуває психологічний тиск від існуючої проблеми, що відображається на психологічному стані її здоров'я. Вказане призводило до погіршення умов життя та побуту, втрати нормальних життєвих зв'язків, необхідності позичати гроші у сусідів, відсутність змоги спланувати сімейний бюджет, сплатити вчасно комунальні платежі та відсотки за борговими зобов'язаннями, що потягнуло за собою виникнення проблем із обслуговуючою банківською установою. Таким чином, позивачу була заподіяна моральна шкода внаслідок неправомірних дій відповідача.
За ч.3 ст.23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність заявленої суми моральної шкоди вимогам розумності та справедливості і вважає за можливе задовольнити дану позовну вимогу частково, а саме в розмірі 2 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн., за вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати.
Крім того позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2400 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди.
Так як суд задовольняє вимогу про стягнення моральної шкоди частково, то з відповідача на користь позивача відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати у розмірі 100 грн. (2 000,00 /50 000, =0,04; 2400,00х0,04=100,00).
Так, суд стягує на користь позивача сплачену суму судового збору в сумі 100 грн. 00 коп. за вимогу про стягнення моральної шкоди пропорційно до задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просила стягнути з відповідача на її користь суму витрат за надання правничої допомоги, проте дана вимога є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано суду підтверджень вказаного.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, а частиною 7 статті 81 ЦПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, встановлених законом.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилаються позивач, як на підставу своїх вимог, а представник відповідача, як на підстави своїх заперечень, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до положень п.2, 4 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає до негайного виконання.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 43, 76, 77, 81, 259, 263, 264, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 33 291 грн. 88 коп.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованість із вихідної допомоги в сумі 80 269 грн. 20 коп.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні в сумі 144 876 грн. 09 коп.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2 000 грн. 00 коп.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., та сплачену суму судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 100 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, ЄДРПОУ 03187743, місцезнаходження: м. Харків, вул. Котлова, 112.
Повний текст рішення виготовлено 09.10.2020.
Суддя Л. В. Калиновська