іменем України
Справа № 569/11367/20
05 жовтня 2020 року
Суддя Рівненського міського суду Денисюк П.Д., розглянувши матеріали, які надійшли з департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР№256219 від 09 липня 2020 року, 09 липня 2020 року о 04 год. 12 хв. в м. Рівне на вул. Ст. Бандери, 69, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2101» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510 та проведення такого огляду у медичному закладі водій відмовився у присутності двох свідків. Дії ОСОБА_1 кваліфікували за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, та пояснив, що 09 липня 2020 року транспортним засобом не керував, оскільки знаходився в припар кованому на узбіччі дороги автомобілі, яким ніхто не керував. До них під'їхали працівники поліції та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від проходження відмовився так як він не керував автомобілем.
Суд заслухав пояснення ОСОБА_1 , дослідив матеріали справи, оцінив їх в сукупності з іншими доказами, прийшов до висновку про необхідність закриття адміністративного провадження виходячи з наступного.
Приписами ст.129 Конституції України, норми якої відповідно до ч. 3 ст. 8 - є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Смирнов проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява №29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Загальними принципами судочинства встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог, передбачених ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з"ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При дослідженні всіх обставин справи, безпосередньо відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, судом будь-яких об'єктивних доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом не здобуто. Разом з тим, достовірно встановлено, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, це чітко зафіксовано з оглянутого судом відеозапису з нагрудної камери працівників поліції.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП обов'язковою ознакою складу вказаного правопорушення являється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При дослідження обставин справи судом не здобуто будь-яких відомостей про керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ 2101» д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті чого в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, враховуючи всі обставини справи, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 130, п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.
Суддя