Справа № 539/1900/20
Провадження № 2/539/853/2020
05 жовтня 2020 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі : головуючого судді Іващенка Ю.А.,
при секретарі Карпенко Т.П.,
з участю : позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом.
В позові вказав, що є власником будинку АДРЕСА_1 . В будинку зареєстрований він, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Але відповідачі ніколи не проживали в належному йому житловому будинку і помилково ще з 1989 року зареєстровані за цією адресою, а по факту є власниками житла та проживають за адресою : АДРЕСА_1 . Особа, яка проводила реєстрацію місця проживання відповідачів, допустила помилку. При зверненні до сільської ради про усунення помилки, йому було відмовлено на тій підставі, що відповідачі повинні за заявою зняти себе з обліку, або звернутися до суду. Але за власним бажанням вони зніматись із реєстрації не бажають, тому в нього немає іншого способу, як тільки звернутися до суду для захисту свого права.
Реєстрація відповідачів за його адресою створює йому певні незручності, а саме, він не може оформити документи на земельну ділянку та отримати субсидію.
Прохав суд визнати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житлом за адресою : АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені ним позовні вимоги підтримав, прохав визнати відповідачів такими, що втратили право на користування житлом за адресою : АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, оскільки в житловому будинку позивача вони ніколи не проживали, ним не користувалися та не претендують на користування на даний час, а проживають з чоловіком ОСОБА_3 у власному будинку по АДРЕСА_1 . Чому саме реєстрацію їх місця проживання було проведено за адресою АДРЕСА_1 вказати не може, оскільки за це мають відповідати посадові особи, які здійснювали реєстрацію їх місця проживання за даною адресою.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений завчасно та належним чином, причини своєї неявки в судове засідання не повідомив.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Стаття 41 Конституції України проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 47 Конституції України гарантує право кожному на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» №24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року, при розгляді справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, судам необхідно розрізняти правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, колишніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї колишнього власника житла.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Згідно до ст. ст. 405, 406 ЦК України, на які посилається позивач у позовній заяві, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 11.02.2010 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки №906 від 15.06.2020 року, виданої Засульською сільською радою, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Також встановлено і не оспорюється позивачем, що відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично проживають у житловому будинку АДРЕСА_1 , який знаходиться по сусідству із будинком позивача ОСОБА_1 , нікому у будинку позивача не проживали, ним не користувалися та на даний час не претендують на користування ним.
Таким чином, відповідачі житлових прав позивача не порушували, що не заперечується і самим позивачем.
При цьому сам по собі факт реєстрації місця проживання відповідачів за адресою АДРЕСА_1 вказує на неналежну організацію будинкового обліку по Засульській сільській раді та свідчить про можливість захисту прав позивача у інший, аніж обраний ним спосіб, оскільки суд розглядає справу з урахуванням визначених позивачем підстав та предмету позову, а захист житлових прав особи шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житлом можливий лише у випадку, коли вказане право порушується, тобто коли відповідачі претендують на користування житлом позивача.
Також суд враховує, що матеріали справи не містять даних про те, що відповідачі вчиняли будь-які протиправні дії, направлені на їх реєстрацію за адресою, за якою знаходиться належний позивачу будинок.
Враховуючи викладене, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слід відмовити.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 09 жовтня 2020 року.
Суддя Ю. А. Іващенко