Справа № 527/832/20
провадження 2/527/382/20
29 вересня 2020 року м. Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Павлійчук А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Бутко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу № 527/832/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області про поділ спільного майна подружжя, -
Позивач звернулась з позовом до суду, яким просила здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме визнати спільною сумісною власністю житловий будинок АДРЕСА_1 та визнати за нею та за ОСОБА_2 по 1/2 частині вказаного житлового будинку. Стягнути всі судові витрати.
В обґрунтування позову зазначила, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 квітня 2010 року, однак відповідач звернувся з позовом до суду про розірвання шлюбу, яким не було вирішення питання про поділ спільного майна подружжя, оскільки за час перебування у шлюбі подружжя придбали на підставі договору купівлі - продажу від 16 травня 2012 року житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані у АДРЕСА_1 .
Крім того право власності на земельну ділянку площею 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарським будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 також зареєстровано за відповідачем 25.01.2017 року.
Добровільно вирішити питання з відповідачем про поділ спільного майна подружжя не вдалося, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
У судове засідання позивач та її представник, подали до суду заяву, в якій просили справу розглядати за їх відсутності та вказали, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання з'явився, подав до суду заяву в якій просив справу розглядати за його відсутності та вказав, що позов визнає частково, а саме заперечує проти стягнення з нього судових витрат в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі гонорару адвоката, з підстав, того що позивачка знала свої витрати і знала, які понесла витрати за послуги адвоката, справа не відноситься до категорії складних, результат цілком очікуваний і передбачуваний, тому вважає, що гонорар адвоката за надану правничу допомогу є завищенним.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. У відповідності до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
На момент укладання договору купівлі - продажу житлового будинку 16.05.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі відповідно до свідоцтва про шлюб від 24.04.2010 року актовий запис № 29.
Договір купівлі-продажу уклали на ім'я відповідача, проте будинок придбаний подружжям під час перебування у шлюбі.
Таким чином, судом встановлено, що спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , придбані сторонами під час перебування у шлюбі, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 р. № 11).
Зі змісту п. 23, 24 вказаної постанови вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.
Представником позивача також, додатково заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9100,00 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача в підготовче судове засідання надано опис наданих правничих послуг позивачу з урахуванням витраченого часу на приймання участі в судовому засіданні, а також долучено акт виконаних робіт, а не квитанцію про оплату послуг адвоката в розмірі 9100,00 грн. Але враховуючи, що відповідач в підготовчому судовому засіданні визнав позовні вимоги відповідача і заперечував лише проти стягнення з нього судових витрат з підстав того, що він є безробітною особою. Фактично судові засідання, окрім підготовчого судового засідання за участю адвоката позивача не відбувалися.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення витрати на правову допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме на документально підтверджену сплачену суму в розмірі 2100,00 грн.
Керуючись ст. 60,63,69, 70, 110-112 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 р. № 11, ст.ст. 3-15, 76, 82, 206, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 273ЦПК України суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати в порядку розподілу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою с. Погреби, Глобинського району, Полтавської області, рнокпп: НОМЕР_1 , право власності на Ѕ частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати в порядку розподілу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Глобине, Полтавської області, рнокпп: НОМЕР_2 , право власності на Ѕ частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені на правову допомогу в сумі 2100 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 );
відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 );
третя особа: відділ з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області (Полтавська область, м. Глобине, вул. Центральна, 281, ЄДРПОУ: 04057310).
Повний текст рішення виготовлений 06.10.2020.
Суддя А. В. Павлійчук