Троїцький районний суд Луганської області
Справа № 433/859/20
Провадження № 2/433/502/20
09.10.2020 року Троїцький районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Суського О.І.,
за участю секретаря судового засідання Кіян А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ракицька Ірина Миколаївна, до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд та в'їзд через лінію розмежування неповнолітньої дитини без згоди батька, -
До суду надійшов вищезазначений позов, в якому в обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з відповідачем мають спільну дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає та знаходиться на утриманні позивача, остання зареєстрована за місцем проживання на території проведення ООС. На теперішній час виникла нагальна потреба у виїзді дитини через лінію зіткнення у межах Луганської та Донецької областей, однак це не можливо без згоди батька, оскільки дитина не досягла 16-річного віку, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з позовними вимогами про дозвіл на тимчасовий виїзд та в'їзд неповнолітньої дитини без згоди батька через лінію розмежування у зоні проведення ООС у межах Луганської та Донецької областей, до досягнення дитиною 16-річного віку.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися. Позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився.
Дослідивши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 сторони 11 серпня 2007 року зареєстрували шлюб (а.с. 5).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., яка набрала чинності для України 27.09.1991 р., передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.
Також пунктами 3, 4 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, установлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У Постанові від 04.07.2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження №14-244цс18) Велика Палата Верховного Суду відійшла від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 235/139/16-ц (№ 6-15цс17), згідно з якою пріоритетними в цій категорії справ є дотримання принципу рівності прав батьків щодо дитини.
У своїй Постанові від 04.07.2018 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини.
Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.
Крім того, згідно із пунктом 5.1.1 Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого Наказом №415ог від 12 червня 2015 року в'їзд на неконтрольовану територію дітей, які не досягли 16-річного віку, здійснюється з дотриманням вимог передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57.
Таким чином, оскільки позивач позбавлена можливості отримати нотаріально посвідчену згоду відповідача на в'їзд/виїзд дитини на тимчасово окуповану територію України, беручи до уваги той факт, що судом не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють в'їзд/виїзд неповнолітньої дитини на тимчасово окуповану територію України, а тільки встановлено особливий порядок перетинання лінії зіткнення, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ракицька Ірина Миколаївна, до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд та в'їзд через лінію розмежування неповнолітньої дитини без згоди батька, - задовольнити у повному обсязі.
Надати дозвіл неповнолітній дитині ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Артемівський район, м. Луганськ, Луганська область, громадянці України) на виїзд та в'їзд на тимчасово окуповану територію України через лінію зіткнення у межах Луганської та Донецької областей, без згоди її батька - ОСОБА_2 (громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у супроводі матері - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), або іншої, уповноваженої нею належним чином особи, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною 16-річного віку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України через Троїцький районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.І.Суський
09.10.20