08.10.2020 року Провадження №2-а/425/100/20
Справа№425/1309/20
місто Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі: головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар - Брудницька О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції в особікапрала поліції Верезій Сергія Валерійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції в особікапрала поліції Верезій Сергія Валерійовича, яким просив скасувати постанову серії ЕАК №2419765 від 21 квітня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У призначений день та час судового засідання, для розгляду справи по суті, сторони не з'явились, але були повідомлені належним чином. Позивач подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі на підставі доказів, які є в матеріалах справи, позовні вимоги підтримав, відповідач подав клопотання, в якому як і позивач, просив справу розглянути без його участі. Відзив на позовну заяву не подав, проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, а також в силу положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Позиція позивача, полягала у тому, що 21 квітня 2020 року відповідач виніс неправомірну постанову про накладання на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, у зв'язку із порушенням ним підпункту «г» пункту 8.4. Правил дорожнього руху. Зокрема через те, що відповідач розглянув справу з порушенням процедури її розгляду, а самого порушення правил дорожнього руху в його діях не було через те, що хоча перед перехрестям і був встановлений знак 5.16 (напрямок руху по смугах), на дорозі не було розмічено смуг для руху ліворуч та прямо. Тому постанова, підлягає скасуванню.
Позиція відповідача. Відповідач надав в якості доказу диск з аудіо-відеозаписом, яким на його думку, зафіксовано і адміністративне правопорушення, і дотримання процедури розгляду справи. Проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Оцінка суду щодо фактів.
На основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також в їх сукупності, суд встановив наступні обставини:
21 квітня 2020 року, ОСОБА_2 , під час несення служби з нагляду за дотриманням учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, перебуваючи в статусі капрала поліції Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції, тобто під час безпосереднього виконання своїх службових обов'язків, біля будинку 38 по вулиці Миру, в місті Рубіжне Луганської області зупинив транспортний засіб марки ВАЗ моделі 21113 (державний номерний знак: НОМЕР_1 ), водієм якого був ОСОБА_1 та після того, як представився, запитав у нього чому той порушив вимоги дорожнього знаку 5.16. та попросив надати на ознайомлення посвідчення водія (а.с.1-5,9,10,11).
ОСОБА_3 надав посвідчення водія, після перевірки якого поліцейський повідомив його про те, що той проїхавши знак 5.16., поїхав прямо по полосі, яка призначена для руху тільки ліворуч і після того, як ОСОБА_3 вказав на відсутність розмітки на дорозі, вони обидва ознайомились з записом події (а.с.38 - диск).
Потім поліцейський оголосив, що зараз він розглядає справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за порушення ним правил дорожнього руху, зокрема правил проїзду по смугах, оскільки ОСОБА_3 у зоні дії знаку 5.16 проїхав прямо по смузі, яка призначена для руху тільки ліворуч (а.с.38).
Після цього, поліцейський оголосив йому права, передбачені статтею 63 Конституцією України та 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та запитував у нього декілька разів про те чи буде він яким-небудь чином користуватись своїми правами (а.с.38). І ОСОБА_3 декілька разів повідомляв про необхідність виклику адвоката (а.с.38).
Після роз'яснень про порядок оскарження постанови і про те, що вона буде винесена поліцейський повідомив про те, що справа закрита і постанова буде викладена письмово (а.с.38).
Оформивши постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень, за порушення частини 1 статті 122 КУпАП, поліцейський запропонував її отримати ОСОБА_4 , який забажав надати пояснення (а.с.1-5,7-8,38). Але поліцейський повідомив, що той не виявив бажання скористатись будь-яким правом коли у нього про це запитували (а.с.38).
І вважаючи, що відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки, позбавив можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, порушив вимоги процедури розгляду справи, ОСОБА_3 оскаржив вказану постанову до Рубіжанського міського суду Луганської області (а.с.1-11).
Оцінка суду правовідносин учасників спору.
Отже, із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли публічні правовідносини, в межах яких виник спір, у якому позивач як учасник дорожнього руху не погодився із рішенням суб'єкта владних повноважень в особі інспектора патрульної поліції, відповідача, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
Оцінка суду щодо права.
Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору, суд застосував наступні норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:
1. Аргументи позивача, які стосуються порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, в частині розгляду справи на місці, суд вважає серйозними і такими, що заслуговують на окрему увагу суду, оцінюючи які, суд виходить з такого.
Рішенням від 26 травня 2015 року №5-рп/2015, Конституційний Суд України вирішив, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП), яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Проте визначальним у цьому рішенні, про що зазначено у ньому самому є те, що офіційне тлумачення частини 1 статті 276 КУпАП надано в аспекті порушеного у конституційному поданні питання.
А воно, згідно змісту конституційного подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яке наведено у пункті 1 цього ж рішення, полягало у тому чи дозволяє частина 1 статті 276 КУпАП здійснювати розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення одразу після складення протоколу про таке правопорушення.
Варто додати, що на той час стаття 258 КУпАП не передбачала, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП або ж іншими словами адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції, міг не складатись.
І тому, про що зазначив Конституційний Суд України у пункті 2.2. свого рішення, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належало до різних стадій адміністративного провадження.
Але при цьому, у пункті 2.3. того ж рішення, Конституційний Суд України аналізуючи положення статті 258 КУпАП вказав на існування так званого „скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення”, тобто провадження за адміністративними правопорушеннями, накладання стягнення за якими відбувається саме на місці вчинення адміністративного правопорушення. І перелік таких випадків прямо передбачений статтею 258 КУпАП, тобто коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
З часу прийняття цього рішення Конституційним Судом України, стаття 258 КУпАП була змінена законодавцем, і на момент події, тобто станом на 21 квітня 2020 року, вона прямо передбачала у частині 2, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
А згідно з положеннями частини 1 статті 222 КУпАП, саме до компетенції Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 122 КУпАП.
Отже, законодавець змінив статтю 258 КУпАП таким чином, що розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, за загальним правилом, тепер відбувається у так званому „скороченому провадженні”, тобто на місці вчинення правопорушення, без складання протоколу.
І хоча частина 5 статті 258 КУпАП передбачає, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол, на випадки притягнення особи до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - це правило не поширюється.
Таким чином, положення частини 1 статті 276 КУпАП, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015, але у зв'язку із зміною законодавства, відповідачем були застосовані правильно, а підстави погодитись із тим, що відповідач не міг розглянути справу позивача на місці вчинення адміністративного правопорушення, при дотриманні процедури розгляду справи - не має.
2. Але аргументи позивача про те, що була порушена процедура розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення є, і суд оцінюючи їх, виходить з такого.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
А згідно з частинами другою і третьою статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Отже будь-яке провадження у справі про адміністративне правопорушення повинне відбуватись з дотриманням процедури його здійснення, у тому числі і порядку розгляду самої справи, що унормований статтею 279 КУпАП.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що посадова особа, яка розглядає справу (після оголошення того, яка справа підлягає розгляду і відносно кого, роз'яснює права і обов'язки особі, і тільки потім заслуховує особу, яка бере участь у розгляді справи, а потім досліджує докази і вирішує клопотання.
Наведеним положенням кореспондують права особи, яка бере участь у розгляді справи, передбачені частиною 1 статті 268 КУпАП, а саме: право знайомитись з матеріалами справи, давати пояснення і докази, заявляти клопотання, користуватись юридичною допомогою.
Отже саме посадова особа, яка розглядає справу, навіть якщо це відбувається на місці вчинення правопорушення, повинна створити умови для реалізації особою, стосовно якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, її прав. І не просто оголосити їй її права, а у першу чергу роз'яснити їй ці права, у тому числі й порядок їх реалізації аби людина, після того як їй повідомили про її права і роз'яснили їх суть знала коли ними можна скористатись.
І забезпечити реалізацію цього завдання повинна саме та посадова особа, яка розглядає справу, шляхом створення можливості для особи, стосовно якої розглядається справа, надати пояснення (у тому числі за потреби із захисником) по справі, заявити клопотання (якщо у цьому буде потреба, у тому числі про залучення захисника), взяти участь у дослідженні доказів, які на думку особи, яка розглядає справу, доводять винуватість, подати якщо це необхідно свої докази, тощо.
І якщо забезпечити реалізацію таких прав на місці вчинення правопорушення неможливо через, наприклад, подачу особою, клопотання про розгляд справи у присутності захисника, який не може прибути чи бажанням надати докази, які подати одразу неможливо, повага до таких прав вимагає відкласти розгляд справи.
Але наданий суду відповідачем диск з аудіовізуальною інформацією події, що відбулась (а.с.38) вказує на те, що названих положень процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем дотримано не було, чим істотно порушено порядок провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачений статтями 245,246,248,252,268,278,279 КУпАП, у їх сукупності.
Зокрема, цей доказ вказує на те, що після оголошення прав позивачу, останній декілька разів посилався на те, що йому потрібен адвокат (а.с.38). Але поліцейський замість того аби роз'яснити позивачу його права, і у першу чергу право на правову допомогу, просто зачитав ці права і все. Поліцейський не вжив жодних конкретних дій, спрямованих на забезпечення реалізації позивачем його права на адвоката, ніби не помічаючи висловленого бажання позивача, а обмежувався постійним повторенням запитання про те, чи бажає позивач скористатись якими-небудь правами саме у цей момент. При цьому суд звернув увагу на те, що позивач повідомив поліцейського про те, що у нього є безкоштовний адвокат, який приїде майже одразу після того, як поліцейський оголосив суть правопорушення, в якому він підозрював ОСОБА_1 (а.с.38), але поліцейський взагалі ніяким чином це не врахував (а.с.38).
Суд не може розцінити питання відповідача про те, чи зрозумів позивач свої права і запитання про те чи бажає він скористатись якими-небудь правами зараз, як забезпечення можливості їх реалізації, оскільки твердження будь-якої людини про розуміння своїх прав, само по собі, не може і не повинно розглядатись як створення реальної та ефективної можливості для їх використання.
Суд узяв до уваги те, що позивач після запитання поліцейського чи бажає він скористатись якими-небудь правами відповів, що поки, що ні. Але таку відповідь суд не може розцінити як відмову від правової допомоги, оскільки про своє право скористатись такої допомогою позивач повідомляв декілька разів. Але поліцейський не роз'яснив як само, а головне коли, позивач міг би скористатись цим правом. Поліцейський, як мінімум, повинен був уточнити у позивача, як саме той хоче використати своє право на адвоката, тобто вчинити активні дії для забезпечення реалізації права людини на правову допомогу.
Але оскільки відповідач цього не зробив, він порушив право позивача, як будь-якої людини, на отримання правової допомоги, що передбачено статтею 268 КУпАП та 59 Конституції України. Через, що істотно порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачену статтями 245,246,248,252,268,278,279 КУпАП, у їх сукупності. Що є підставою для скасування постанови, незалежно від наявності чи відсутності вини позивача.
Вказані висновки суду щодо необхідності забезпечення саме поліцейським реалізації права людини на правову допомогу та щодо наслідків порушення права на захист, узгоджуються і з постановами Верховного Суду від 18 лютого 2020 року (справа №524/9827/16-а) та від 26 травня 2020 року (справа №640/16220/16-а) якими були залишені в силі рішення судів першої та апеляційної інстанції про скасування постанови поліцейського на тій підставі, що поліцейським не було вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги; Верховний Суд погодився із судами, що такими діями відповідач порушив права особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, тому і порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови.
Тож, зважаючи на викладене та встановлені судом обставини, суд вважає, що постанова, яку оскаржує позивач дійсно підлягає скасуванню. А саму справу слід закрити.
Отже, керуючись положеннями статей 1,2,7,9,12,14-1,23,33,122,217,222,245-252,254-256,268,276-280,283,284,287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, положеннями статей 2,4,6,12,32,72-90,241-243,255,257-263,286,292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції в особікапрала поліції Верезій Сергія Валерійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову (серії ЕАК № №2419765) від 21 квітня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, що передбачена частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень, а також закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області.
Суддя Д.С. Коваленко