06 жовтня 2020 року м. Кремінна
Справа № 414/1667/20
Провадження № 2/414/377/2020
Кремінський районний суд Луганської області у складі:
головуючої судді Тесленко І.О.,
за участі секретаря судового засідання Горбаньової Ю.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_4,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про зміну розміру аліментів,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить змінити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначений позов мотивує тим, що рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 02 липня 2018 року вирішено стягувати, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини, з позивача аліменти на користь відповідача на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Позивач зазначив, що є інвалідом 2-ї групи, отримує мізерну пенсію, яка є єдиним джерелом його доходу, потребує постійної реабілітації та лікування, а тому має право на зміну розміру стягуваних аліментів шляхом зміни способу їх стягнення та зменшення відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, а тому просить стягувати, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили, з нього на користь відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до її повноліття у розмірі 400 грн. щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою суду від 08 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження із призначенням судового засідання.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористалася.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позов підтримали у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала, вказала, що отримує мінімальну заробітну плату та сама не має змоги утримувати дитину.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, вважає встановленими наступні обставини.
Судом встановлено, що згідно рішення (судового наказу) Кремінського районного суду Луганської області від 12 жовтня 2017 року у справі № 414/1977/17 провадження №2-н/414/42/2017 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягувалися аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 / 4 частин всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 02 липня 2018 року зазначений розмір стягуваних аліментів за позовом позивача був зменшений до 1 / 6 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При прийнятті рішення про зменшення розміру стягуваних аліментів суд керувався визнанням позову відповідачем та тими обставинами, що позивач (платник аліментів) перебуває на ІІ групі інвалідності, отримує мізерну пенсію, проходе лікування, що потребує значних витрат (а.с. 5, 6).
На підтвердження обставин, що є достатніми для вирішення питання про зміну розміру стягуваних аліментів, стороною позивача надані медичні документи про захворювання ОСОБА_1 , перебування його на ІІ групі інвалідності, призначеної програми реабілітації, виписок із медичної карти пацієнта та інші документи, проте зазначені документи не підтверджують зміни його матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я позивача ОСОБА_1 (а.с. 8-13,16,17).
Позивачем надано копії квитанцій про сплату комунальних послуг, проте не конкретизовано, яким саме чином це вплинуло на майновий стан сторони після останнього зменшення розміру аліментів, з таких документів не вбачається наявність додаткових витрат у позивача, окрім тих, що були у нього на час останнього зменшення розміру аліментів (а.с. 18 - 24).
ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, вона становить 1638,00 грн. на місяць, розмір відрахування аліментів на користь відповідача ОСОБА_2 складає 819,00 грн. щомісяця, що підтверджується довідками Кремінського відділу обслуговування громадян Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 23.06.2020 року № 1529/02.2-18к (а.с. 25, 26).
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Отже, можна зробити висновок, що 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є гарантією необхідного забезпечення дитини і цей розмір не може бути змінено рішенням суду, як наслідок вимоги позивача щодо зменшення мінімального розміру стягуваних аліментів з 50 % до 30 % прожиткового мінімуму суперечить вимогам чинного законодавства.
Суд не приймає посилання представника позивача в обгунтування позовних вимог на правову позицію, що викладена у Постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2019 року справа №462/4973/15-ц, як таку, що свідчить про можливість зменшення мінімуму у відсотках до 30 прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку відносно стягуваних аліментів, оскільки рішення касаційного суду прийнято відносно рішення суду першої інстанції, яке ухвалено у 2016 році, а зміни мінімального розміру аліментів з 30% на 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку відбулися з прийняттям Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII.
Відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» 2 червня 2016 року № 1404-VIII, розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З пенсії ця сума становить не більш 50% її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти).
Як встановлено в судовому засіданні, відрахування з позивача на користь відповідача на утримання неповнолітньої дитини не перевищують 50 % його доходу у вигляді пенсії.
У своїх постановах Верховний Суд неодноразово зазначав, що при розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статтею 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини»). Крім того, Верховний Суд вказує також на те, що СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Касаційний цивільний суд зазначає, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки) (постанова від 18.09.2019 у справі №127/12177/17-ц, постанова від 29.07.2019 у справі № 426/2444/12-ц, постанова від 03.05.2018 у справі № 486/809/17-ц).
Проте зазначена зміна на переконання суду не може привести до того, щоб аліменти, які призначені у твердій грошовій сумі були зменшені до розміру, що буде меншим мінімального гарантованого розміру аліментів, що передбачений ст. 182 СК України, який не може бути переглянутим в судовому порядку. Аліменти у розмірі 400,00 грн. на місяць не відповідають мінімальному гарантованому розміру аліментів, встановленому законодавством України.
З огляду на те, що з моменту останнього зменшення розміру стягуваних аліментів матеріальний або сімейний стан позивача не змінився, погіршення або поліпшення його здоров'я не відбулося, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині зменшення розміру стягуваних аліментів шляхом зміни способу їх присудження.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України» від 14 листопада 2019 року № 294-IX визначено, що прожитковий мінімум для дитини від 6 до 18 років з 01.07.2020 року складає 2318,00 гривень. Таким чином, стягувані з позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки у сумі 819,00 грн. вже не забезпечують мінімального гарантованого розміру аліментів, а зменшення їх до 400,00 грн. на місяць суперечить закону.
Підсумовуючи викладене, суд вважає вимоги позивача про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення з одночасним зменшенням мінімального гарантованого розміру аліментів для дитини відповідного віку не обґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню, оскільки аліменти, що стягуються на дитину не можуть бути меншими за мінімальний розмір, що передбачений ст. 182 СК України та є гарантією з боку держави щодо мінімального забезпечення дитини.
З огляду на позицію відповідача ОСОБА_2 щодо відсутності можливості у неї самостійно утримувати дитину і посилання позивача ОСОБА_1 на ту обставину, що він не може сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, суд вважає за необхідне довести до відома сторін у справі, що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 181 СК України зокрема якщо батьки не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім'ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких не мають можливості утримувати дитину, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ групи, а у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, підстави для стягнення або компенсації судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354, ЦПК України, суд
вирішив:
відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 09 жовтня 2020 року.
Суддя І.О. Тесленко