Справа № 209/1922/20
Провадження № 2/209/815/20
01 жовтня 2020 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Байбари Г.А.,
за участі: секретаря Кулік О.О.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Долгова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Кам'янської міської ради, про захист права власності, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати відповідачку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником 1/2 частини квартири по АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі свідоцтва про права власності на житло від 27 листопада 20000 року, виданого на підставі розпорядження № 5/1944-р. Власником іншої 1/2 частки квартири є її син ОСОБА_2 . Відповідачка ОСОБА_3 є колишньою дружиною ОСОБА_2 , шлюб між якими розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 листопада 2019 року. Відповідачка та її малолітня дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані у спірній квартирі, не проживають за місцем реєстрації з 2018 року, що підтверджується актом про непроживання від 19 червня 2020 року. Посилаючись на с. 317, 319, 386, ч.1 ст. 383, 391, ч.1 ст. 405 ЦК України, статті 150, 156 ЖК України, вважає, що відповідачка втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, не подала відзив на позовну заяву та не надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник Кам'янської міської ради в особі відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради, якому рішенням міської ради від 04 жовтня 2019 року № 1554-36/VІІ «Про внесення змін до рішення міської ради від 20 січня 2016 року № 93-04/VІІ «Про структуру виконавчих органів Кам'янської міської ради VІІ скликання, загальну чисельність апарату міської ради та її виконавчих органів» з 15 січня 2020 року делеговані повноваження органу реєстрації місця проживання фізичних осіб, в судове засідання не з'явився. До судового розгляду справи від начальника відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника відділу та винесення рішення згідно чинного законодавства (а.с. 23).
Виходячи з наведеного, відповідно до ч.3 ст. 211, п.1 ч.3 ст. 223, ч.1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу в судовому засіданні за відсутності відповідачки та представника відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради на підставі наявних у справі доказів та, зі згоди позивачки, ухвалити заочне рішення.
Позивачка ОСОБА_1 у вступному слові стисло виклала зміст та підстави своїх позовних вимог щодо предмету позову, просила позов задовольнити та надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Крім того, допитана як свідок згідно ст. 234 ЦПК України, надала показання про те, що квартира по АДРЕСА_1 була виділена їй у 1977 році на склад сім'ї із трьох осіб: її, чоловіка та дочки. Потім народився син ОСОБА_5 . Після того, як вона розірвала шлюб із своїм чоловіком, він вписався із спірної квартири. Дочка після реєстрації шлюбу, також виїхала з квартири та знялася з реєстраційного обліку. Вона, позивачка, та син ОСОБА_5 у 2000 році приватизували квартиру. У 2008 році син одружився з відповідачкою, яка була зареєстрована у квартирі по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_6 та ОСОБА_3 народилася дочка ОСОБА_7 , яка також була зареєстрована у спірній квартирі. Вони всі проживали у цій квартирі. В березні 2017 року син поїхав до Польщі, а потім в кінці серпня 2018 року відповідачка з онукою ОСОБА_8 також виїхала до Польщі. Син та невістка у Польщі мешкали разом, а потім розійшлися та в листопаді 2019 року розірвали шлюб. З 2018 року по теперішній час відповідачка у спірній квартирі не проживає, мешкає з іншим чоловіком та не має наміру повертатися до спірної квартири. Через те, що відповідачка зареєстрована у квартирі, вона, позивачка, не може оформити житлову субсидію та вимушена сплачувати комунальні послуги з урахуванням всіх зареєстрованих у квартирі осіб, у тому числі з урахуванням відповідачки.
Представник третьої особи ОСОБА_6 - адвокат Долгов О.О. у вступному слові підтримував позов ОСОБА_1 , просив його задовольнити та надав пояснення про те, що ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_1 є співвласниками квартири по АДРЕСА_1 , кожному з них належить 1/2 частка вказаної квартири, в якій зареєстровані позивачка, ОСОБА_2 , відповідачка ОСОБА_3 та їх малолітня дочка ОСОБА_4 , 2008 року народження. Відповідачка є колишньою дружиною ОСОБА_2 , шлюб між якими розірвано у 2019 році. Відповідачка не мешкає у спірній квартирі з 2018 року, її речі у житловому приміщенні відсутні. Вона не приймає участі в утриманні квартири та сплаті комунальних послуг.
Вислухавши вступне слово позивачки, її показання, як свідка, представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Долгова О.О., вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у справі та встановивши фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_5 є власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 27 листопада 2000 року Фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська на підставі розпорядження фонду комунальної власності від 27 листопада 2000 року № 5п/1944-р (а.с. 11).
Згідно довідки ТОВ «ЄРЦ КП» № 1/8918 від 11 червня 2020 року (а.с. 13), у квартирі по АДРЕСА_1 зареєстровані: позивачка ОСОБА_1 , її син ОСОБА_5 , невістка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В заявленому позові та в судовому засіданні позивачка стверджувала, що шлюб між її сином ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_3 розірвано у 2019 році, а відповідачка не мешкає у квартирі по АДРЕСА_1 з серпня 2018 року по теперішній час, має іншого чоловіка, з яким спільно проживає за іншою адресою. Позивачка підтвердила надані нею пояснення під час її допиту в якості свідка.
Згідно акту про непроживання від 10 червня 2020 року (а.с. 12), що складений на підставі свідчень сусідів позивачки, що мешкають квартирах АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , та затверджений директором КП КМР «УКОЖФ» Щебетовою Т.І., відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проживають у квартирі по АДРЕСА_1 , з 2018 року по теперішній час.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 , яка є колишнім членом сім'ї позивачки ОСОБА_1 , не мешкає у квартирі по АДРЕСА_1 з 2018 року, тобто більше одного року, і будь-які угоди між нею та співвласниками квартири - позивачкою ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_2 не укладалися.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у випадку відсутності члена сім'ї без поважних причин понад одного року, якщо інше не встановлено угодою між ним та власником житла чи законом .
У пункті 34 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року зазначено «Під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.».
Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд вважає, що реєстрація відповідачки у спірній квартирі, істотно ущемляє права позивачки, як співвласника цього житлового приміщення, перешкоджає здійсненню її прав по користуванню та розпорядженню власністю, бо ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на отримання житлової субсидії та вимушена сплачувати комунальні послуги, що нараховуються відповідно до кількості зареєстрованих осіб, за особу, яка не мешкає у житловому приміщенні та не користується цими послугами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачка, як колишній член сім'ї власників квартири, і яка не є власником житла, не проживаючи в квартирі без поважних причин понад один рік (з 2018 року), втратила право користування жилим приміщенням в належній позивачці та її сину ОСОБА_2 квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Визнання відповідачки такою, що втратила право користування житлом у квартирі по АДРЕСА_1 , є підставою для зняття її з реєстрації по цій квартирі.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 280- 282 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_5 , Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Кам'янської міської ради, про захист права власності, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належною їй на праві власності квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн.
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2020 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання повного заочного рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення або позивачем та іншими учасниками справи апеляційної скарги, якщо заяву та апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.А. Байбара.