ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
27.02.2007р.
м.Київ
№ 48/3-А
17 год. 25 хв.
За позовом
Відкритого акціонерного товариства «ТММ-Банк»
До
Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м.Києву і Київській області
Про
скасування рішення
Головуючий суддя Сулім В.В.
Судді Сташків Р.Б.,
Якименко М.М.
Секретар Салтан В.В.
Представники:
Від позивача: Піддубник Р.М. -пред. за довір.
Від відповідача: Кравченко Н.І. -пред. за довір.
Позивач звернувся до господарського суду із позовом, в якому просить скасувати рішення Комісії Головного управління Національного банку України по м.Києву і Київській області з питань нагляду та регулювання діяльності банківських установ від 14.12.05р. № 05617 про накладення на ВАТ «ТММ-Банк»штрафу за порушення вимог щодо порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу у розмірі 26000,00 гривень та стягнути із відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду міста Києва 18.12.2006р. порушено провадження у справі №48/3-А та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.07р. справу призначено до розгляду у складі судової колегії Сулім В.В. (головуючий), Сташків Р.Б., Якименко М.М.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 ГПК України.
Крім цього, представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.
Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
27.02.07р. Позивач надав суду заяву, якою повідомляє про відмову від підстав для скасування рішення від 14.12.05р. № 05617 в частині щодо правомочності прийняття зазначеного рішення, які викладені у позовній заяві від 20.11.06р. № 676. Позивач підтримує інші підстави для скасування вказаного рішення, викладені у позовній заяві.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що прийняте рішення не враховує фактичних обставин справи, а саме оскаржуване рішення було прийняте без врахування того, що Договір №1 від 16.02.2000р. на момент набрання чинності Інструкції Національного Банку України №368 вже був чинним більше року і кошти були залучені відповідно до вимог, які діяли до цієї інструкції. Тому норми Інструкції Національного Банку України №368, які встановлювали нові вимоги, не можуть бути застосовані до банку, оскільки процес залучення коштів на умовах субординованого боргу відбувся до набрання ним сили.
Відповідач заперечує проти позову, оскільки Позивач допустив порушення вимог нормативно-правових актів Національного банку України щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку, при цьому Відповідачу надані повноваження накладати штраф.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -
16.02.00р. позивач та Закрите акціонерне товариство «Національне акціонерне страхове товариство «Оріана», як Інвестор, уклали договір № 1 про залучення коштів на умовах субординованого боргу, відповідно до якого Позивач залучає кошти Інвестора в сумі 888800,00 грн.
Кошти зараховуються на відкритий Інвестором в Позивача рахунок на строк на 7 років до 16 лютого 2007 року (п.1.2 договору).
Відповідно до 3.2.3 договору протягом періоду дії договору Позивач, як банк-боржник, не має права надавати Інвестору за договором грошові кошти у вигляді кредитів, передавати йому у власність належне Позивачу майно.
28.04.00р. Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України прийняла рішення № 127, яким надала дозвіл ВАТ «ТММ-Банк»на врахування залучених коштів від ЗАТ «Національне акціонерне страхове товариство «Оріана»згідно з угодою від 16.02.00р. № 1 строком до 16.02.07р. на суму 888800,00 грн., як субординований борг та включити його при розрахунку капіталу 3-го рівня.
Відповідачем проведена інспекційна перевірка цільового використання Позивачем коштів субординованого боргу та дотримання умов угоди про залучення цих коштів відповідно вимогам розділу ІІІ Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 28.08.01р. № 368. За результатами перевірки складена довідка від 05.10.05р., якою встановлені порушення п.3.9 глави 3 розділу ІІІ Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні в частині передавання Позивачем пов'язаним з Інвестором особам коштів у формі кредитів, авалів податкових векселів, не покритих безумовним забезпеченням гарантій.
12.12.05р. Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України прийняла рішення № 251 у зв'язку з допущеними порушеннями Позивачем вимог п.3.9 глави 3 розділу ІІІ Інструкції № 368 щодо заборони банку-боржнику на період чинності укладеної угоди передавати інвестору (або пов'язаним з ним особам) кошти у будь-якій формі. Зазначеним рішенням скасований дозвіл на врахування до капіталу ВАТ «ТММ-Банк»коштів, залучених на умовах субординованого боргу від Інвестора ЗАТ СК «Оріана», який є правонаступником ЗАТ «Національне акціонерне страхове товариство «Оріана», згідно з угодою від 16.02.00р. № 1 у сумі 888,8 тис. грн., на строк до 16.02.07р.; втратило чинність рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 28.04.00р. № 127 «Про надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу ВАТ «ТММ-Банк».
14.12.05р. Комісією Головного управління Національного банку України по м.Києву і Київській області з питань нагляду та регулювання діяльності банківських установ прийняте рішення № 05617, яким накладено на Позивача штраф за порушення вимог щодо порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу у розмірі 0,1% відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку, а саме: 26000,00 грн.
Рішенням апеляційної комісії Національного банку України за результатами розгляду апеляційного звернення ВАТ «ТММ-Банк»щодо оскарження рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Головному управлінні Національного банку України по м.Києву і Київській області від 14.12.05р. № 05617 про накладення штрафу за порушення вимог залучення коштів на умовах субординованого боргу від 03.02.06р. № 55/2005 у задоволенні апеляційного звернення відмовлено.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Стаття 7 Закону України «Про Національний банк України»визначає функції Національного банку України, серед яких називає банківське регулювання та нагляд.
У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, визначені у ст.73 Закону України «Про банки та банківську діяльність», зокрема, видання розпоряджень щодо накладення штрафів на банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.
Порядок застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства, у тому числі накладення штрафів на банки, встановлений Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку від 28.08.01р. № 369 (надалі -Постанова № 369).
Згідно з п.1.2 глави 1 розділу III Постанови № 369 Національний банк України видає розпорядження у формі постанови Правління Національного банку, рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків або Комісії Національного банку при територіальному управлінні з питань нагляду та регулювання діяльності банків відповідно до вимог цього Положення, а також у формі постанови за справою про адміністративне правопорушення. При цьому, Комісія Національного банку може делегувати свої повноваження, визначені розділом III цього Положення, комісіям Національного банку України при територіальних управліннях.
Відповідно до п. 7.15 глави 7 розділу III Постанови № 369 рішення про накладення штрафів на банки приймає Комісія Національного банку або Комісія Національного банку при територіальному управлінні (у межах повноважень, визначених відповідним рішенням Комісії Національного банку).
Крім того, відповідно до п. 3.4.18 Положення про філії (територіальні управління) Національного банку України, затвердженим постановою Правління Національного банку від 26.12.00р. №495 Відповідач має право застосовувати до банків заходи впливу за порушення ними банківського законодавства, зокрема, у разі порушення банками чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність», вимог банківського законодавства нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ними ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, адекватно допущеним порушенням застосовує заходи впливу відповідно до повноважень, установлених нормативно-правовими актами Національного банку України та делегованих відповідними рішеннями Комісії, а також надають пропозиції щодо застосування заходів впливу Генеральному департаменту банківського нагляду та іншим територіальним управлінням Національного банку, що обслуговують банки.
Рішенням Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 10.07.02р. № 180 «Про делегування повноважень Комісіям Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальних управліннях»Комісія Національного банку України делегувала відповідним Комісіям при територіальних управліннях повноваження щодо прийняття рішень про накладення штрафів на банки в розмірі не більше 1% від суми зареєстрованого статутного фонду по банках, які згідно з переліком банків, затвердженим рішенням Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 29.01.02р. № 29, віднесені до груп середніх і малих банків.
Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків прийнято рішення від 10.07.02р. № 180, яким встановлено порядок поділу банків на групи І, II, III та IV, виходячи із розмірів активів. Відповідно до рішення Комісії Національного банку України від 31.01.05р. № 11 «Про розподіл банків на групи»Позивача було віднесено до IV групи (як банк з активом менше 0,4 млрд.грн.). Пунктом 5 рішення від Комісії Національного банку України від 31.01.05р. № 11 зазначено, що розподіл банків на групи згідно з додатком 2 використовується при розмежуванні функцій нагляду між центральним апаратом та територіальними управліннями Національного банку України відповідно до рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 10.07.02р. № 180.
На момент укладення договору № 1 про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 16.02.00р. порядок залучення коштів на умовах субординованого боргу регулювався Постановою Правління Національного банку України від 25.10.99р. № 518 «Про затвердження Порядку надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку і внесення змін до Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків».
Пунктом 4.5 Порядку надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку встановлено обмеження для банку-боржника та інвестора, згідно із яким на період чинності укладення угоди банк-боржник не має права передавати Інвестору кошти у будь-якій формі (кредити, майно тощо). Згідно із п.4.6 Порядку, обмеження, встановлене п. 4.5, є істотною умовою угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу.
Постановою Правління Національного банку України від 28.08.01р. № 368 затверджено Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні (надалі -Постанова № 368). Відповідно до п.6 Постанови втратив чинність порядок надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку, затверджений Постановою Правління Національного банку України від 25.10.99 № 518.
Пунктом 3.9 глави 3 розділу ІІІ Постанови № 368 встановлено обмеження, згідно із яким на період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) банк-боржник не має права передавати Інвестору (або пов'язаним з ним особам) кошти в будь-якій формі (майно, кредит, будь-які операції з векселями, факторингові послуги, не покриті безумовним забезпеченням гарантії, поруки за кредиторів банку-боржника тощо), крім тих випадків, якщо таке передавання банком-боржником майна або векселів є сплатою процентів за залученими на умовах субординованого боргу коштами та оформлене відповідною угодою.
Згідно із ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З дати набуття чинності Постанови № 368 встановлено обмеження п. 3.9 глави 3, яке за своєю природою не є виключно договірним обмеженням для сторін угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу, а є приписом, дія якого поширюється як на сторони угоди, так й певне коло третіх осіб - осіб, пов'язаних із Інвестором. З огляду на імперативний характер обмеження, відсутність такої умови у договорі № 1 про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 16.02.00р. не звільняє Позивача від обов'язку щодо дотримання встановленого Постановою № 368 обмеження.
Відповідно до п.7.1 Постанови № 369 Національний банк України має право накладати на банки штрафи в розмірі не більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду в разі допущення ними порушень вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку та дострокового його погашення. Пунктом 7.13 Постанови встановлено, що штраф за порушення вимог щодо порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу або його дострокового повернення, визначених у розділі III Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, накладається на банки в розмірі 0,1 відсотка від розміру зареєстрованого статутного фонду банку.
Суд вважає твердження Позивача про те, що банк не може нести відповідальності за п.7.13 Положення № 369, оскільки процес залучення закінчився 28.04.00р. і відбувся без порушень, необґрунтованим з огляду на наступне. Процес отримання дозволу на залучення коштів на умовах субординованого боргу та фактичне зарахування грошових коштів інвестора на рахунок банку-боржника не є тотожнім до процесу залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу, внаслідок якого банк-боржник залучає кошти інвестора з метою включення їх до капіталу банку, а тому процес залучення коштів на умовах субординованого боргу припиняється з моментом припинення відповідної угоди.
Крім того, розділ ІІІ Постанови № 368 визначає порядок дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку, зокрема, вимоги щодо укладання угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу (глава 3), тобто вимоги, які визначають порядок залучення коштів на умовах субординованого боргу. Отже, пунктом 7.13 Постанови № 369 встановлена відповідальність за порушення вимог, встановлених у розділі ІІІ Постанови № 368, в тому числі п. 3.9 глави 3 розділу ІІІ Постанови № 368.
Згідно із п. 6.2 Постанови № 368 у разі порушення порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу або порядку врахування до регулятивного капіталу банку залучених коштів на умовах субординованого боргу, або порядку погашення субординованого боргу відповідне територіальне управління Національного банку (Департамент банківського регулювання і нагляду) подає Комісії Національного банку пропозиції щодо скасування Дозволу. Виявлені порушення є також підставою для застосування до банку-боржника адекватних заходів впливу.
Пунктом 1.4 Положення № 369 встановлено, що заходи впливу застосовуються Національним банком України на підставі, зокрема, результатів інспекційних (планових та позапланових) перевірок діяльності банків чи їх філій.
Надані сторонами докази доводять, що Позивач допусти порушення, встановлені Відповідачем під час проведення інспекційної перевірки, які полягають в укладенні Позивачем із ТОВ «Фірма «ТММ», яка володіє 58,26% статутного капіталу ЗАТ СК «Оріана», договору овердрафту від 16.09.04р. № 1609; договорів про надання гарантій від 11.08.05р. №1108; від 11.08.05р. № 1108/1 та від 30.08.05р. № 3008/1; договорів про надання авалю податкових векселів від 05.08.05р. №0508, від 08.08.05р. №0808, від 10.08.05р. №1008, від 12.08.05р. №1208 та від 30.08.05р. №3008/2; договорів про надання авалю податкових векселів від 06.06.05р. №0606; від 16.06.05р. №1606; від 21.06.05р. №2106; від 22.06.05р. №2206; від 29.06.05р. №2906/1; від 01.07.05р. №0107; від 28.07.05р. №2807/1; від 30.08.05р. №3008 та договір про надання гарантій від 17.06.05р. №1706; з ТОВ НВФ «Сантал'Д», яке володіє 35,08% статутного капіталу ЗАТ СК «ОРІАНА», договір овердрафту від 08.09.03р. №38, тобто порушення обмежень, встановлених п. 3.9 Постанови № 368.
Не приймаються судом також посилання Позивача на ст. 58 Конституції України, оскільки Рішенням Конституційного суду України від 09.02.99 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, по-перше, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; по-друге, положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Статтею 2 КАСУ на адміністративні суди покладено обов'язок у справах про оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряти, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи дійшов до обґрунтованого висновку про те, що Позивачем були допущені порушення вимог щодо порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу, передбачені п. 3.9 глави 3 розділу ІІІ Постанови № 368, а отже у Відповідача були усі наявні правові підстави для застосування до Позивача заходів впливу, передбачених п. 7.13 Постанови № 369. Зважаючи на правомірність застосування Відповідачем до Позивача заходів впливу у вигляді штрафу, прийняття Відповідачем рішення від 14.12.05р. № 05617 про накладення на ВАТ «ТММ-Банк»штрафу за порушення вимог щодо порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу не призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, передбачених чинним законодавством України.
Підставами для скасування акта є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою скасування акта є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
З огляду на викладене вище, рішення Комісії Головного управління Національного банку України по м.Києву і Київській області з питань нагляду та регулювання діяльності банківських установ від 14.12.05р. № 05617 про накладення на ВАТ «ТММ-Банк»штрафу за порушення вимог щодо порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу у розмірі 26000,00 грн. прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, обґрунтовано, з дотриманням рівності перед законом та не порушує права та охоронювані законом інтереси Позивача, а отже відсутні підстави для його скасування.
На підставі ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 105, 158, 161, 162, 163 та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові Відкритого акціонерного товариства «ТММ-Банк»відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді Р.Б. Сташків
М.М. Якименко
Дата підписання: 06.04.07р.